ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" грудня 2006 р. Справа № 11/408
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Шкляр Л.Т.
суддів: Гулової А.Г.
Пасічник С.С.
при секретарі Павловській Л.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Стародуба А.С. - заступника директора ( присутнього в судовому
засіданні 30.11.2006 р. );
Плющ Л.П. - представника за довіреністю від 10.10.2006р.( присутнього в судовому
засіданні 30.11.2006 р. ); ;;
від відповідача: Шевченка О.А. - представника за довіреністю від 05.10.2006р.
( присутнього в судовому засіданні 30.11.2006 р. ),
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД",
м. Хмельницький
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "23" березня 2006 р. у справі № 11/408 ( суддя Д.І.Радченя )
за позовом Хмельницького професійного ліцею, м. Хмельницький
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД", м. Хмельницький
про стягнення 35905,52 грн.
з оголошеною в судовому засіданні 30.11.2006 р. перервою до 07.12.2006 р. згідно зі
ст.77 ГПК України,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.03.2006 р.у справі №11/408 позов Хмельницького професійного ліцею задоволено частково: стягнуто з ТзОВ "ЛТД" на користь позивача 30 880,00 грн. основного боргу, 2 287,57 грн. пені, 399,07 грн. 3% річних, 2 338,88 грн. інфляційних, 359,05 грн. витрат з державного мита, 118,00 грн. витрат з інформаційно - технічного забезпечення судового процесу та 500,00 грн. витрат на послуги адвоката. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав, зазначених у скарзі, та прийняти нове рішення.
Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема, тим, що судом першої інстанції неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, не досліджено належним чином докази, а саме :
- судом не враховано, що на момент приймання - передачі орендоване майно - екскаватор фактично був у стані, непридатному для експлуатації, що вбачається із відповідного акта;
- скаржник зазначає, що передавши транспортний засіб в аварійному стані, позивач порушив вимоги п.2.1.1 договору оренди, укладеного сторонами;
- лист відповідача з повідомленням про розірвання договору оренди транспортного засобу у зв"язку з перебуванням екскаватора у несправному стані залишено позивачем поза увагою;
- місцевим судом не враховано, що орендарем ( відповідачем ) проведено капітальний ремонт орендованого майна, а умови укладеного договору передбачають проведення капітального ремонту за рахунок орендодавця.
В доповненні від 10.10.2006 р. до апеляційної скарги ТОВ "ЛТД" зазначає, що відповідно до установчих документів право підпису документів належить директору, а Кривонос І.В., який підписав договір, не був директором товариства, а, отже, не мав права підписувати договір. На думку скаржника, у зв"язку з наведеним договір оренди транспортного засобу є недійсним.
У судовому засіданні 30.11.2006 р. представник відповідача ( скаржника ) апеляційну скаргу підтримав.
Позивач у письмових відзивах від 30.06.2006 р. та від 29.11.2006 р. на апеляційну скаргу та доповнення до неї, а також заступник директора позивача і його представник у судовому засіданні 30.11.2006 р. проти доводів й вимог скарги заперечили, вважаючи оскаржене рішення законним, обґрунтованим, просили залишити його без змін, а скаргу- без задоволення.
В засіданні суду 30.11.2006 р. відповідно до приписів ст.ст. 77,99 ГПК України оголошувалась перерва до 07.12.2006 р. для прийняття судового акту.
Заслухавши пояснення заступника директора позивача та представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Матеріали справи свідчать, що 08 червня 2004 року між сторонами по справі укладено договір оренди транспортного засобу. У відповідності до умов даного договору позивачем передано, а відповідачем прийнято у строкове платне користування транспортний засіб - екскаватор, марки ЕО 2326, державний реєстраційний номер ОО468ЕР, 1992 року випуску, підтвердженням чого є акт прийняття-передачі основних засобів від 08.06.2004р.
У відповідності до розділу 3 договору розмір орендної плати становить 20, 00 грн. за одну годину. Орендар сплачує орендну плату шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок орендодавця до кінця поточного місяця.
Згідно з п. 6.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.08.2004р.
Отже, укладений між сторонами у справі договір - це правочин, що є підставою виникнення між ними цивільних прав та обов'язків.
Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі вищезазначеного договору , за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається за винятком випадків, передбачених законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вищезазначених норм та умов договору відповідач свої зобов"язання належним чином не виконав, своєчасно і в повному обсязі орендну плату не вніс, відповідних розрахунків не провів ( в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне ).
Внаслідок вищевикладеного у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по орендним платежам за період червень 2004 - березень 2005 р. у сумі 30 880 грн., що підтверджується розрахунком розміру орендної плати ( відповідачем транспортний засіб повернуто позивачу 09.03.2005 р., підтвердженням чого є акт прийняття-передачі основних засобів ). .
При цьому, судова колегія вважає за необхідне вказати таке.
Як вже зазначалось вище, укладений між сторонами договір оренди майна діє до 31.08.2004 р.
Відповідно до п.2 ст.291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Разом з тим, п.6 ст. 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України.
Приписами ст.764 ЦК України встановлено : якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Із матеріалів справи вбачається, що орендоване майно - екскаватор після закінчення строку дії договору фактично знаходилось у користуванні відповідача при відсутності заперечень позивача.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про чинність договору оренди після 31.08.2004 р.
За таких обставин обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення суми боргу по орендним платежам за вищевказаний період.
Судова колегія наголошує про безпідставність посилань скаржника на лист за №53 від 21.08.2004 р. ( а.спр. 54 ), адресований позивачу, в якому ТОВ "ЛТД" зазначає про дострокове розірвання договору оренди у зв"язку з тим, що об"єкт оренди знаходиться у несправному стані.
Згідно зі ст.291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається ( п.1 вказаної статті ).
Договір оренди може бути розірвано за згодою сторін ( п. 3 ст.291 ГК України ).
В матеріалах справи відсутні докази погодження сторонами питання дострокового розірвання договору оренди.
Відповідно до п.4 ст.188 ГПК України в разі недосягнення згоди щодо розірвання договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Таким чином, відповідач міг захистити свої інтереси шляхом звернення до суду у визначений чинним законодавством спосіб.
Крім того, слід зазначити, що лист за №53, на який посилається відповідач, подано лише до суду апеляційної інстанції, а тому розцінюється колегією як додатковий доказ.
Проте відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Судова колегія не вбачає наявність поважних причин, у зв"язку з якими вищевказаний документ не подано до місцевого господарського суду. Матеріали справи свідчать, що розгляд справи неодноразово відкладався і відповідач міг скористатися наданими йому ст.22 ГПК України правами у повному обсязі.
За таких обставин недоречними є посилання скаржника на такий документ як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом. З врахуванням наведеного позивачем нараховані до сплати відповідачу 3% річних від суми заборгованості, розмір яких згідно з детальним розрахунком становить 1 065, 48 грн. та 4 297, 35 грн. інфляційних.
У відповідності до п. 4.3 договору, за кожний день прострочення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від суми платежу.
Згідно з п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
На підставі цього позивачем нараховано відповідачу пеню за прострочку орендних платежів в розмірі 2 698, 62 грн.
У заяві про обґрунтування позовних вимог ( а.спр. 38 -40 ) позивач просив стягнути з відповідача , крім суми основного боргу, 2 287,57 грн. пені, 2338,88 грн. інфляційних та 399,07 грн. 3% річних.
Судова колегія вважає позовні вимоги Хмельницького професійного ліцею у вищезазначених частинах обґрунтованими.
З врахуванням викладеного суд першої інстанції правомірно стягнув вказані суми з відповідача на користь позивача.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ним проведено капітальний ремонт орендованого майна, а умови укладеного договору передбачають проведення капітального ремонту за рахунок орендодавця.
Проведення капітального ремонту наймачем узгоджується з положеннями п.3 ст.776 ЦК України.
Наймач ( відповідач ) не позбавлений права вимоги відшкодування вартості ремонту у порядку й спосіб, встановлені чинним законодавством.
В доповненні до апеляційної скарги відповідач наголошує, що договір з боку товариства підписаний неуповноваженою особою ( Кривоносом І.В. ), адже право підпису належить директору, а вказана особа таким не була.
Крім того, скаржник зазначає, що укладений договір - недійсний в силу норм ст.203,215 ЦК України.
З цього приводу слід зазначити таке.
Відповідно до п.6.10 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД" генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.
З протоколу №2/к загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД" від 28.03.2003 р. вбачається, що генеральним директором товариства обрано Гуторова Івана Михайловича з наданням йому права першого підпису на договорах, фінансових документах та право розпорядження банківськими документами.
Кривонос І.В. ( прізвище якого вказано в договорі оренди як директора ТОВ "ЛТД" ) відповідно до наказу від 01.04.2003 р. прийнятий на посаду виконавчого директора.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
В статті 241 ЦК України вказано, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов"язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.
Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди ( прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і таке інше ).
Матеріалами справи стверджується, що відповідачем вчинені дії, а саме : прийнято по акту прийому-передачі від 08.06.2004 р. екскаватор, направлено позивачу листи за №53 від 21.08.2004 р. про розірвання договору оренди та за №62 від 11.10.2004 р., в якому Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТД" визнається факт користування екскаватором та ставиться питання про зменшення розміру орендної плати на суму 1986 грн. 43 коп. в зв"язку з необхідністю закупки необхідних запчастин та ремонту механізму.
Вищенаведеним стверджується схвалення відповідачем угоди, укладеної його представником шляхом здійснення конклюдентних дій, що свідчать про прийняття правочину.
За таких обставин вимога про визнання недійсною угоди з мотивів відсутності належних повноважень представника задоволенню не підлягає.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне вказати таке.
Як вже зазначалось вище, із листа за №62 від 11.10.2004 р. ТОВ "ЛТД" вбачається визнання ним факту користування екскаватором.
При цьому, слід зазначити, що вищевказаний лист підписано саме виконавчим директором відповідача Кривоносом І.В., що не заперечувалось в судовому засіданні представником відповідача Шевченком О.А.
За таких обставин недоречною є заява вказаної особи №98 від 29.11.2006 р., надіслана на адресу апеляційного суду, про те, що вона не підписувала договір оренди транспортного засобу від 08.06.2004 р.
Саме у зв"язку із вищевикладеним судова колегія відмовила у задоволенні клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи за безпідставністю.
Окрім вищезгаданих вимог позивачем заявлялась вимога щодо стягнення витрат на оплату послуг адвоката в сумі 1 000, 00 грн.
Згідно з угодою про ведення справи в суді від 09.02.2005 р. ( а.спр.26,27 ), укладеною між Хмельницьким професійним ліцеєм та адвокатським об"єднанням "ЮРКОЛЕГІЯ" позивачу надавались юридичні послуги.
Виставлений вищезазначеним об"єднанням до сплати рахунок за №3 від 09.02.2005 р. на суму 1000,00 грн. оплачений позивачем платіжним дорученням №77 від 11.02.2005 р. у повному обсязі.
Із листа №176 від 31.10.2005 р. адвокатського об"єднання ( а.спр.33 ), поданого позивачем в матеріали справи, вбачається дострокове розірвання угоди про ведення справи в суді за ініціативою Хмельницького професійного ліцею.
У вказаному документі зазначено, що фактично адвокатом виконано роботу на суму 500,00 грн. Перелік послуг викладено в двохсторонньому акті здавання-приймання робіт від 31.10.2005 р. ( а.спр.34 ).
З врахуванням приписів ч.2 ст.12 Закону України "Про адвокатуру" адвокатським об"єднанням 28.10.2005 р. повернуто ліцею 500,00 грн. невідпрацьованого гонорару.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що місцевим судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 500,00 грн. витрат на послуги адвоката з огляду на таке.
Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України " Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Стаття 2 Закону України "Про адвокатуру" визначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає відшкодовування сум у вигляді судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокату, а не будь - якому представнику.
Із матеріалів справи, зокрема, із угоди про ведення справи в суді від 09.02.2005 р., вбачається, що виконання доручення за цим договором здійснюється адвокатом Кізаєвою Оксаною Миколаївною, яка має Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №328, видане КДКА Хмельницької області 28.11.2003 р.
Крім вищезазначеного, слід вказати, що місцевий суд вірно вирішив питання розподілу витрат з державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржене рішення законне і обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги не є переконливими.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому його слід залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 23.03.2006 р. у справі №11/408 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД" ( м. Хмельницький ) - без задоволення.
2. Справу №11/408 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Шкляр Л.Т.
судді:
Гулова А.Г.
Пасічник С.С.
Віддрук. 4 прим.
1 - до справи
2,3 - стор.
4 - в наряд