Справа №2-242/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2008 року. Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Чебикіна В.П.,
при секретарі Власенко М.М.
з участю адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора
“Про визнання права власності на 2/3 частини квартири за заповітом”; по
зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Приватного нотаріуса ОСОБА_5, треті особи:
Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора , Головне управління
юстиції у Дніпропетровській області “Про визнання недійсним заповіту та
визнання права власності на квартиру” ,-
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2007 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до
суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_4 зробив заповіт на
її ім'я від 16.06.2006 року, яким заповів їй усе належне йому на час смерті
майно, яке складалося з 2/3 частини квартири АДРЕСА_1. 1/3 частина цієї квартири належить
відповідачці ОСОБА_2 У своїй позовній заяві ОСОБА_1 просила
визнати за нею право власності за заповітом на 2/3 частини спірної квартири, та
у додатковій позовній заяві в порядку ст.31 ЦПК України , просила визнати за
ОСОБА_4., померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 2/9 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку
спадкування за законом.
Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала, звернулася до
позивачки з зустрічним позовом, в якому просила в судовому порядку визнати
недійсним заповіт від 16 червня 2006 року від імені ОСОБА_4, посвідченого
приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та визнати її право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Позивачка ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_5,
представник третьої особи - Головного управління юстиції у Дніпропетровській
області зустрічний позов не визнали.
Представник третьої особи - Шостої Дніпропетровської державної
нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, у листі, наданому до суду
просив розглядати справу без їх участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, пояснення сторін, показання
свідків, думку адвоката, вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не
підлягає, зустрічний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва
про право власності на житло виданого 20.10.1997 року за № 3/3269-97 виконкомом
Дніпропетровської міської Ради квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності ОСОБА_4, ОСОБА_6,ОСОБА_7 (а.с.11, 66).
Квартира складається з: 1- коридор, 2- ванна, 3 - туалет, 4-
кухня, 5,6,7 - житлові, I - балкон, II - лоджія, житлова площа 45,5 кв. м.,
загальна площа 64,0 кв. м.(а.с.68-70).
Відповідачка за позовом (позивачка по зустрічному позову)
ОСОБА_2 знаходилася у родинних відносинах із вказаними
власниками спірної квартири, а саме ОСОБА_7 - її батько, а
ОСОБА_4 та ОСОБА_6 - дідусь та бабуся, що
підтверджується :копією свідоцтва про одруження ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.
с.102), копією свідоцтва про народження ОСОБА_7(а.с.101), копією свідоцтва
про народження ОСОБА_2, з якого вбачається, що батьком відповідачки є
ОСОБА_7, а матір - ОСОБА_8(а.с.101 на обор.).
14.11.2000 р. шлюб між ОСОБА_7 таОСОБА_8 був
розірваний (а.с.51).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 - батько відповідачки (а.с.
12), у зв'язку з чим відкрилася спадщина на 1/3 належної йому частини спірної
квартири і яку фактично прийняли у рівних частках, тобто по 1/9 (1/3 : 3):
відповідачка - дочка ОСОБА_2, мати покійного - ОСОБА_6, та батько
покійного - ОСОБА_4 з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини
після смерті ОСОБА_7 ніхто з трьох осіб не звертався та необхідних
документів не оформили.
16.06.2006 року ОСОБА_4 уклав заповіт та на випадок своєї
смерті зробив розпорядження: усе належне йому майно, де б воно не знаходилося
та з чого б воно не складалося, усі майнові права та обов'язки які належать
йому на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов'язки, які
належатимуть йому на день смерті, заповідає ОСОБА_1
(позивачці по справі). Заповіт був посвідчений приватним нотаріусом
Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстр №3480 (а.
с.15).
07.09.2006 року померла ОСОБА_6 - бабуся відповідачки, в зв'
язку з чим відкрилася спадщина на належні їй 4/9 (1/3 +1/9) частини спірної
квартири.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (а.с.14).
29.01.2007 року позивачка ОСОБА_1 звернулася з заявою
до Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори щодо прийняття
спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_4 за його заповітом на її ім'я
(а.с.111), у видачі свідоцтва на право власності на житло позивачці було
відмовлено .
09.02.2007 року відповідачка ОСОБА_2 звернулася з заявою до
Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори щодо прийняття спадщини
після померлої бабусі ОСОБА_6 (а.с.90).
13.03.2007 року відповідачка ОСОБА_2 звернулася з заявою до
Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори щодо прийняття спадщини
після померлого дідуся ОСОБА_4(а.с.115).
29.05.2007 року відповідачці ОСОБА_2 державним нотаріусом
Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про
право спадщини за законом після померлої ОСОБА_6 на 2/9 частки спірної
квартири, а інші 2/9 частки вказаної квартири залишилися відкритими для іншого
спадкоємця (а.с.100). В даному випадку вказану частку спадщини мав би отримати
чоловік померлої ОСОБА_6 - ОСОБА_4, але він сам через три місяці
помер, за прийняттям спадщини після померлої ОСОБА_6. до нотаріальної
контори не звертався, але оскільки він на день смерті ОСОБА_6(час
відкриття спадщини) мешкав з нею в спірній квартирі, протягом строку, який
встановлений ст.1270 ЦК України (шість місяців) не заявив про відмову від неї,
то відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України вважається, що він фактично прийняв
спадщину у розмірі 2/9 частини квартири додатково до 1/3 частини, власником
якої він вже був на підставі свідоцтва про право власності на житло від
20.10.1997 року. Таким чином, батько відповідачки - ОСОБА_4 після смерті
сина ОСОБА_7 та жінки ОСОБА_6 фактично став власником 2/3 (1/3
+1/9+2/9) частин спірної квартири АДРЕСА_1. Власником іншої 1/3 частини (1/9 + 2/9)
квартири стала відповідачка ОСОБА_2
В судовому засіданні, при огляді заповіту долученого до справи
позивачкою встановлено, що на лицевій сторінці печатний текст, починаючи від
підпису заповідача та до кінця перекреслений хрест на хрест, на оборотній
стороні заповіту у верхній частині є печатний текст зменшеного розміру, який
завірений підписом приватного нотаріуса ОСОБА_5 та його печаткою (а.с.
15).
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 в обґрунтування своїх
позовних вимог та заперечень проти зустрічного позову пояснила, що ОСОБА_4
зробив заповіт на її ім'я 16.06.2006 року, який був посвідчений приватним
нотаріусом ОСОБА_5 ОСОБА_4 заповідав їй усе майно, яке буде належати
йому на час смерті. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 - дружина ОСОБА_4 Він не встиг одержати свідоцтво на право власності за спадщиною по закону
на майно дружини, так як 30 грудня 2006 року помер. Вона ( позивачка ) при
житті заповідача ОСОБА_4 та його дружини ОСОБА_6 всіляко допомагала їм
: купувала ліки, сплачувала за них комунальні послуги, що підтверджується
долученими нею до матеріалів справи копіями чеків та квитанцій (а.с.173-182).
Крім того, вона (позивачка) займалася організацією похорон ОСОБА_6 та
ОСОБА_4, що підтверджується рахунками щодо придбання предметів та послуг
похоронного призначення від 07.09.2006 р. та 01.01.2007 року (а.с.62-64). На
час смерті ОСОБА_4 належало 2/3 частини квартири АДРЕСА_1. Вона звернулася у встановлений
законом строк до Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, але
у видачі свідоцтва на спадщину за заповітом їй було відмовлено, на тій
підставі, що потрібно надати оригінали документів на спірну квартиру. В неї їх
не було так як онука ОСОБА_2 подавала їх у нотаріальну контору і разом з
видачею свідоцтва на право власності за законом їй повернули оригінали
документів. Їй (позивачці) передати документи ОСОБА_2 відмовилась. Крім
того, позивачка пояснила, що причиною невидачі їй свідоцтва про право власності
на спадкове майно ОСОБА_4 була ще й тою, що заповіт був виготовлений з
порушеннями, тому вона у січні 2007 року , вже після смерті ОСОБА_4,
звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_5 і він зробив виправлення на
обох примірниках заповіту. Зустрічний позов вона (позивачка) не визнає, так як
вважає, що заповіт укладений правильно та на законних підставах.
Відповідачка (позивачка по зустрічному позову) ОСОБА_2 , не
визнаючи позову ОСОБА_1, та підтримуючи свій зустрічний позов, в
судовому засіданні пояснила, що заповіт від 16 червня 2006 року, посвідчений
приватним нотаріусом ОСОБА_5, укладений з порушеннями норм чинного
законодавства, тому заповіт потрібно визнати недійсним, а за нею (ОСОБА_2)
в судовому порядку визнати власником квартири АДРЕСА_1. Крім того, ОСОБА_2 в судовому засіданні
заперечувала проти того, що позивачка здійснювала належний догляд за ОСОБА_6 та ОСОБА_4., та в підтвердження долучила до справи фотографії, які
свідчать про незадовільний санітарний стан квартири після смерті ОСОБА_4
(а.с.154-158).
Представник відповідачки (позивачки) ОСОБА_2 в судовому засіданні
підтримала позовні вимоги та пояснила, що станом на 16.06.2006 року ОСОБА_4
та ОСОБА_6 спільно та сумісно володіли спірною квартирою, тому нотаріус
був повинен витребувати згоду другого з подружжя, а саме дружини ОСОБА_6,
яка на час складання вищезазначеного заповіту була жива. Крім того, як
пояснила представник відповідачки , нотаріус при складанні заповіту порушив
вимоги ст.157 “Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій”, та звернула
увагу суду на ту обставину, що в заповіті є лиш підпис ОСОБА_4, а це на
її думку викликає сумнів про достовірність підпису, а також те, що
волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. При цьому
представник відповідачки посилалася на показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які характеризували покійного ОСОБА_4,
як людину , яка сильно зловживала спиртними напоями. Крім того, на думку
представника відповідачки в заповіті відсутній обов'язковий запис про
те, що на його(заповідача) прохання заповіт виготовлено нотаріусом за допомогою
загальноприйнятих технічних засобів. Далі, представник відповідачки пояснила,
що всі виправлення та приписки повинні бути оговорені спадкодавцем та
нотаріусом. В цьому випадку заповіт виготовлено за допомогою загальноприйнятих
технічних засобів (комп`ютера) , шрифт №14, після чого зроблено виправлення і,
як вбачається з заповіту, змінено шрифт на №12, що викликає сумнів в дійсності
заповіту і коли могли бути зроблені виправлення. Нотаріус ОСОБА_5 в
судовому засіданні підтвердив, що виправлення у заповіті від 16.06.2006 року
ним зроблено після смерті заповідача, що на її думку також є порушенням норм
чинного законодавства. З урахуванням наведеного, представник відповідачки
просила визнати заповіт недійсним, власником спірної квартири в порядку
спадкування за законом (ст.1266 ЦК України) визнати ОСОБА_2
Відповідач - приватний нотаріус ОСОБА_5, не визнаючи
зустрічний позов, пояснив, що 16.06.2006 року ним був посвідчений заповіт від
імені ОСОБА_4, який звернувся до нього в нотаріальну контору, як дієздатна
особа. В позовній заяві зазначається, що ним був посвідчений спадковий договір
на вимоги ст.1307 ЦК України, що не відповідає дійсності, так як він посвідчив
заповіт на вимогу ст.1248 ЦК України. Заповіт був складений за проханням
ОСОБА_4 з допомогою технічних засобів, після чого був прочитаний вголос
особисто заповідачем та був підписаний ним особисто, про що зазначається в
тексті заповіту. Крім того, він (ОСОБА_5) стверджував, що виправлень та
дописок в тексті заповіту немає, а також про те, що він не пам'ятає чому в
заповіті зазначена ст.1307 ЦК України. Вимоги вказаної статті він просто роз'
яснив заповідачу, тому це не має ніякого значення. Відповідач ОСОБА_5 в
судовому засіданні підтвердив, що у січні 2007 року до нього звернулася
відповідачка ОСОБА_1 з проханням виправити текст заповіту до правильної
форми. При цьому він заповідача до себе не викликав і не пропонував йому
зробити виправлення в заповіті. Відповідно до інструкції він як нотаріус має
право робити виправлення. Факт перекреслення печатного тексту у нижній частині
заповіту після підпису заповідача та дописки іншого тексту на обороті заповіту
, він пояснив тим, що 16.06.2006 р. ще користувався старими зразками, а нові
зразки він отримав пізніше, приблизно через місяць після посвідчення заповіту
, просив суд розцінювати його дії як помилку, яку він власноручно ліквідував ,
тобто придав заповіту правильну форму, в даному випадку він дійсно порушив
інструкцію.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідно до ст.60 ЦПК
України доводи позивачки ОСОБА_1 в обґрунтування свого позову та
заперечень проти зустрічного позову свого підтвердження в судовому засіданні не
знайшли; навпаки доводи відповідачки та її представника в обґрунтування
зустрічного позову та заперечень проти позову знайшли своє підтвердження в
судовому засіданні, та можуть бути покладені в основу прийняття рішення.
Так, суд вважає, що при посиланні приватного нотаріуса Грищенко В.
І. на вимоги ст. 1307 ЦК України про забезпечення спадкового договору, ним
порушені вимоги ст. 1306 ЦК України, а саме при наявності обставин, які
вказують на право спільної сумісної власності подружжя на те або інше майно,
нотаріус повинен витребувати згоду другого з подружжя.
Ця згода повинна бути посвідчена нотаріально шляхом особистого підпису
дружини відчужувача на спадковому договорі, або подачі нотаріально посвідченої
заяви.
У даному випадку на час складання вище зазначеного заповіту, а саме
16.06.2006 р. ОСОБА_6 була жива, тому нотаріус ОСОБА_5 повинен був
витребувати її згоду. У судовому засіданні 01.07.2008 року ОСОБА_5
пояснив, що він не пам'ятає, чому зазначена в заповіті ст.1307 ЦК України, а
нові зразки заповітів він отримав пізно. Однак, в судовому засіданні
встановлено, що зміни до Інструкції надійшли ще у квітні 2005 року.
Крім того, у судовому засіданні від 04.09.2008 р. ОСОБА_5
додав, що вимоги ст. 1307 ЦК України він просто роз'яснив, тому це не має
ніякого значення.
Крім того, суд також вважає, що при складанні нотаріусом ОСОБА_5 вище зазначеного заповіту ним порушені вимоги п.157 “Інструкції про порядок
вчинення нотаріальних дій”, а саме: заповіт має бути складений у письмовій
формі, підписаний особисто заповідачем, із зазначенням місця і часу
складення заповіту. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний
заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних
засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів
власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі
заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що
заповідачем зазначається перед його підписом. В заповіті мається лише підпис
ОСОБА_4, що дійсно викликає сумнів суду в тому, що волевиявлення
заповідача було вільним та відповідало його волі, як того вимагає ч.2 ст.1257
ЦК України. У зв'язку з наведеним, суд вважає, що показання свідків ОСОБА_10,
ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про те, що ОСОБА_4 при житті
зловживав спиртними напоями, а його поведінка при цьому була неадекватною, є ще
одним підтвердженням вищезазначеного висновку суду.
Крім того, в порушення вимог “Інструкції про порядок вчинення
нотаріальних дій” та вимог ст. 1248 ЦК України в заповіті відсутнє посилання
: “На моє прохання заповіт виготовлено нотаріусом за допомогою
загальноприйнятих технічних засобів”.
Відповідно до Інструкції виправлення та приписки повинні бути
оговорені спадкодавцем та нотаріусом. В даному випадку заповіт виготовлено за
допомогою загальноприйнятих технічних засобів (тобто комп'ютера), візуально
вбачається, що шрифт на титульній стороні заповіту є крупнішим чим на зворотної
стороні, в зв'язку з чим витікає, що шрифт на титульній стороні заповіту, та
на його зворотній стороні нанесений неодноразово. Як пояснила
позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні 01.07.2008 р., виправлення у
заповіті від 16.06.2006 р. зроблені після смерті заповідача. Зокрема вона
пояснила, що у січні 2007 року Шоста держнотконтора не прийняла заповіт від
16.06.06р, так як він зроблений з порушеннями, тому вона звернулась до
нотаріуса ОСОБА_5 і він зробив виправлення на обох заповітах, що також
свідчить про порушення норм чинного законодавства.
У судовому засіданні 04.09.2008 р. приватний нотаріус ОСОБА_5
пояснював, що відповідно до інструкції він мав право робити виправлення. У
даному випадку він помилився та оформив заповіт по старій формі. Пізніше він
написав заповіт правильно. Нові зразки заповіту надійшли до нього приблизно
через місяць після укладення спірного заповіту. Заповідача він до себе не
викликав та не пропонував йому зробити виправлення в заповіті. В даному випадку
він порушив інструкцію.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що у січні 2007 року приватному
нотаріусу ОСОБА_5 було свідомо звісно про смерть заповідача ОСОБА_4,
але він, незважаючи на це зробив вищезазначені виправлення у заповіті .
Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнанні сторонами та іншими
особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
На підставі наведеного суд вважає, що заповіт від 16.06.2006 року
укладеного ОСОБА_4. на ім'я ОСОБА_1, посвідчений приватним
нотаріусом ОСОБА_5, слід визнати недійсним.
В судовому засіданні встановлено, що на день смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1)
ОСОБА_4 фактично був власником 2/3 частин (1/3+1/9+2/9) спірної квартири,
тобто до його частки - 1/3 добавилось: 1/9 після смерті сина - ОСОБА_7 та
2/9 після смерті дружини - ОСОБА_6
Відповідно до ст.1276 ЦК України, якщо спадкоємець за законом або за
заповітом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти у встановлений
законом строк, право на прийняття належної йому частки спадщини, переходить до
його спадкоємців (спадкова трансмісія). В даному випадку, в зв'язку з тим, що
заповіт на ім'я позивачки визнається судом недійсним, спадщину у вигляді 2/3
частин спірної квартири після померлих: ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_4
повинна отримати єдина спадкоємиця - онука ОСОБА_2, яка фактично вже мала
1/3 (1/9+2/9) частку після смерті батька - ОСОБА_7 (1/9) та після смерті
бабусі ОСОБА_6 (2/9).
Відповідно до ч.1 ст.1266 ЦК України, саме внуки спадкують ту частку
спадщини, яка належала б за законом їхнім батькам, бабі, дідові, якби вони були
живими на час відкриття спадщини.
На підставі наведеного, суд вважає, що у позовних вимогах
ОСОБА_1, потрібно відмовити на підставі ч.4 ст. 25, п.11 ч.1 ст.346
ЦК України, оскільки цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у
момент її смерті.
На підставі викладеного та керуючись ч.4 ст. 25, ч.1 ст.225, п.11 ч.1 ст.
346, ст. 1248, ч.1 та ч.2 ст.1257, ч.1 ст. 1266, ст. ст. 1276, 1306,1307
Цивільного Кодексу України, п. 157 Інструкції “Про порядок вчинення
нотаріальних дій”, ст.ст. 3, 4, 7,60, 61,123, 124, 208, 214, 215 ЦПК України,
суд -
В И Р І Ш И В :
ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2, третя особа: Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора
про визнання за нею (ОСОБА_1) права власності за
заповітом від 16 червня 2006 року на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати недійсним заповіт від 16 червня 2006 року від імені
ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом
Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 відносно квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на
квартируАДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до
апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом
подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне
оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя: В.П.Чебикін