АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Барановської Л.В., Качана В.Я.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2014р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3

про стягнення аліментів та додаткових витрат,

встановила:

у вересні 2013р. позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на дітей у розмірі Ѕ частини всіх видів заробітку щомісячно та по 500грн. щомісячно на кожну дитину на додаткові витрати до повноліття дітей.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що з 10 серпня 1999р. по 21 листопада 2012р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які після розірвання шлюбу проживають з нею.

Позивач стверджувала, що відповідач не виконує своїх обов'язків по утриманню дітей, не сплачує аліменти та ними не цікавиться, але за своїм матеріальним станом має можливість сплачувати аліменти у розмірі Ѕ частини від всіх видів заробітку.

Також позивач посилалася на те, що діти перебувають на обліку у медичному закладі, сину встановлена інвалідність, вони займаються у спортивному клубі, тому відповідач повинен сплачувати додаткові витрати на дітей.

Рішенням суду від 20 січня 2014р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на двох дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 2 вересня 2013р. і до повноліття дітей.

У поданій апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, не врахування тієї обставини, що відповідач за своїм матеріальним станом може сплачувати аліменти у розмірі Ѕ частини від всіх видів заробітку, а також, що діти потребують додаткових витрат за своїм станом здоров'я, які також повинен нести і відповідач.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представника відповідача, який заперечував проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,

№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/3611/2014

Головуючий у суді першої інстанції: Дубас В.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.

вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що з 10 серпня 1999р. по 21 листопада 2012р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які після розірвання шлюбу перебувають на утриманні позивача.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов'язаний утримувати своїх дітей, а визначаючи розмір аліментів, враховував матеріальне положення відповідача, а також рівний обов'язок обох батьків утримувати дітей.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів на додаткові витрати, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає обставинам справи, доказам, наданим сторонами, та ґрунтується на нормах матеріального права.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягненню нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 та 3 статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною 1 статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи вказані норми матеріального права, суд першої інстанції визначив частку заробітку відповідача, яку він повинен виплачувати на утримання дітей.

Доводи апелянта про те, що відповідач має матеріальну можливість сплачувати Ѕ частку від всіх своїх доходів на утримання дітей, не ґрунтуються на нормах матеріального права і не спростовують висновків суду.

Також апелянтом не було доведено, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні вимог про стягнення з відповідача додаткових витрат на дітей, так як суду не було надано доказів, що стан здоров'я дітей потребує додаткових витрат.

Судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: