КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року Справа: № 2а-530/12/1070

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новопак СВ» до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новопак СВ» ( далі - позивач ) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 листопада 2011 року № 0005441500.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 20 лютого 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з цим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог, так як, на його думку, така постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Новопак СВ» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку в Миронівській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби та зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Миронівською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби було проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ «Новопак СВ» з податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 21 жовтня 2011 року № 364/15-00/33065515.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення ТОВ «Новопак СВ» вимог пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, відповідно до якого до складу витрат другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року, без урахування від'ємного значення, що увійшло до першого кварталу 2011 року з 2010 року.

На підставі та на виконання акту перевірки від 21 жовтня 2011 року № 364/15-00/33065515 відповідачем, зокрема, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2011 року № 0005441500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток підприємств за основним платежем - 456 344, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1, 00 грн.

Колегія суддів встановила, що спір між сторонами виник з приводу відображення позивачем у податковій звітності за ІІ квартал 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток з урахуванням суми такого від'ємного значення попереднього 2010 року, що, на думку податкового органу, не узгоджується з нормами Податкового кодексу України, а саме з пунктом 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, відповідно до якого при формуванні від'ємного значення об'єкту оподаткування в результатах наступних податкових періодів до нього включається лише значення (результати) І кварталу 2011 року.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин до 01 січня 2011 року, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК).

Так, відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону № 334/94-ВР, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону № 334/94-ВР закріплено, що в 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року.

Згідно з пунктом 150.1 статті 150 ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

У пункті 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу XX «Перехідні положення» ПК України закріплено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що законодавством передбачено необхідність здійснення платниками податків під час складання відповідної податкової звітності включення наростаючим підсумком до витрат ІІ кварталу 2011 року суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, розрахованого за підсумками І кварталу 2011 року.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у 2007 році позивачем було отримано кредит від нерезидента у сумі 3000000,00 доларів США за курсом НБУ - 5,05 грн. та у серпні 2008 року у сумі 350000,00 доларів США за курсом НБУ - 4,845 грн. В результаті зміни валютного курсу у 2009 році було здійснено переоцінку заборгованості по кредитним договорам та віднесено до інших витрат підприємства у рядку 04.13 «Інші витрати» декларації з податку на прибуток. Внаслідок знецінення гривні по відношенню до іноземної валюти відповідно до правил податкового обліку виник збиток, отриманий через перерахунок балансової вартості заборгованості за основною сумою боргу фінансових кредитів та сумою процентів, нарахованих на таку основну суму фінансових кредитів, виражених в іноземній валюті у розмірі - 10 018 959, 71 грн.: нарахування відсотків за користування кредитами - 3518423,99 грн. та придбання товарів і послуг, пов'язаних із придбанням сировини - 16 256 288,00 грн.

Згідно до декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року, у складі витрат (рядок «04», сума - 19 856 339, 00 грн.) позивачем вказано від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (рядок « 06.6») у сумі 12 470 914, 00 грн., що відповідає даним рядка « 08» декларації за І квартал 2011 року (об'єкт оподаткування), як це і передбачено пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем було правомірно сформовано від'ємне значення об'єкту оподаткування за ІІ квартал 2011 року шляхом включення від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року до складу витрат, який в свою чергу було сформовано за підсумками 2010 року, як це і передбачено чинним законодавством України.

Доводи апелянта щодо порушення позивачем вимог пункту 150.1 статті 150 ПК України при формуванні від'ємного значення об'єкту оподаткування за ІІ квартал 2011 року за правилами, закріпленими пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України є необґрунтованими та не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією, оскільки у зазначеній правовій нормі ПК України чітко вказано, що пункт 150.1 статті 150 ПК України застосовується у 2011 році з урахуванням особливостей, викладених в цій нормі.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що жодною з вищенаведених норм не встановлено, що об'єкт оподаткування платника податку за підсумками ІІ-ІІІ кварталів 2011 року обраховується з виключенням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у порушення вимог статті 70, частини 2 статті 71 КАС України, не надав суду апеляційної інстанції достатніх та належних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на це, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 01 листопада 2011 року № 0005441500 та приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.