Справа № 121/1536/14-а

2-а/121/326/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2014 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді - Веденмеєр М.В., при секретарі - Мартинюк О.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівадійської селищної ради про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Позивач, звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправними дій та скасувати рішення Лівадійської селищної ради №186 від 06 грудня 2013 року, про розгляд клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 0,15 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в межах смт Лівадія та зобов'язання Лівадійської селищної ради винести на засідання найближчої сесії та розглянути клопотання ОСОБА_1, у відповідності до норм чинного законодавства, зобов'язання Лівадійської селищної ради надати звіт про виконання судового рішення.

Вимоги мотивовані тим, що в 02 квітня 2013 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про отримання власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у межах норм безоплатної приватизації орієнтованою площею 0,15 га в межах смт Лівадія. Однак, Лівадійська селищна рада не розглянула зазначене клопотання, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду. Постановою Ялтинського міського суду АР Крим від 29 листопада 2013 року визнано протиправною бездіяльність ради та зобов'язано розглянути клопотання ОСОБА_1. Рішенням Лівадійської селищної ради від 06 грудня 2013 року № 186 позивачу було відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання, у зв'язку з не зазначенням місця розташування витребовуваної земельної ділянки . Вважає, що дії Лівадійської селищної ради щодо винесення вказаного рішення підлягають визнанню протиправними, а рішення скасуванню, оскільки воно прийняте радою без конкретних обґрунтувань такої відмови та з порушенням норм діючого законодавства.

Сторони у судове засідання не з'явились, про місце, день та час розгляду справи повідомлені. Надали суду заяви з проханням розглянути справу у їх відсутність, Позивач позовні вимоги підтримав. Пердставник відповідача надав суду письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим 4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь - якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Конвенція про захист прав і основних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Згідно ст. 55 Конституції України права свободи громадян захищаються судом.

Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушаються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Положення Конвенції та Конституції України з цього питання відтворені в ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України про завдання адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації та інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 02 квітня 2013 року звернулась до відповідача з клопотанням та просила надати їй відповідно до вимог ч.6 ст.118 ЗК України безоплатно у власність земельну ділянку орієнтованою площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель в межах смт. Лівадія, АР Крим (а.с.11-12).

Однак, зазначене клопотання ОСОБА_1 радою розглянуто не було, у зв'язку з чим позивач звернулась з позовом до суду.

Так, постановою Ялтинського міського суду АР Крим від 29 листопада 2013 року, адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Лівадійської селищної ради щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 02 квітня 2013 року про надання її безоплатно у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,15 га в межах смт. Лівадія, АР Крим. Зобов'язано Лівадійської селищну раду на найближчій сесії розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02 квітня 2013 року про надання її безоплатно у власність земельну ділянку орієнтованою площею 0,15 га в межах смт. Лівадія, АР Крим (а.с.15-16).

Рішенням Лівадійської селищної ради 34- ї сесії 6 скликання від 06 грудня 2013 року №186 ОСОБА_1 було відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с.12).

Оскаржуване рішення мотивоване не зазначенням на наданих графічних матеріалах бажаного місця розташування земельної ділянки.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 при зверненні до Лівадійської селищної ради надала графічні матеріали смт. Лівадія (роздрукована карта населеного пункту), а не бажаного місця розташування конкретної земельної ділянки.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування»виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин, це є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом приймається до уваги посилання представника відповідача на той факт, що позивачем, в порушення вимог ст.118 ЗК України, в графічних матеріалах, доданих до клопотання позивача не зазначено бажане місце розташування витребовуваної земельної ділянки.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 14, 55 Конституції України, ст.ст. 20, 118 ЗК України, ст. 59, 31 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», ст. ст. 2, 6, 9, 10, 17, 71, 122, 159-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Лівадійської селищної ради про визнання протиправними дій та скасування рішення Лівадійської селищної ради №186 від 06 грудня 2013 року, щодо відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 0,15 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, зобов'язання Лівадійської селищної ради винести на засідання найближчої сесії та розглянути клопотання ОСОБА_1, у відповідності до норм чинного законодавства, зобов'язання надати звіт про виконання постанови суду, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського Апеляційного Адміністративного суду через Ялтинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.

СУДДЯ -