Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/135/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Бугайченко Т.А.

Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду Кабанова В. В.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2014 м.Кіровоград

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді: Кабанової В.В.,

суддів: Осєтрова В.І., Деревінського С.М.,

при секретарі: Берневек О.А.,

за участю прокурора: Агєєва В.М.

обвинуваченого: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді, кримінальне провадження №12013120190001254 за апеляційною скаргою заступника прокурора Кіровоградської області Кобякова О.В. на вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця смт.Смоліне Маловисківського району Кіровоградської області, мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, з середньо освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого:

- Кіровським районним судом м.Кіровограда від 21.10.2013 року за ч.2, ч.3 ст. 185 на підставі ст.70 КК України на 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.185 КК України - у виді 1 (одного) року позбавлення волі; за ч.3 ст.185 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом, часткового складання призначених покарань обвинуваченому призначити покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання призначеного вироком Кіровського районного суду м.Кіровограда від 21.10.2013 року більш суворим , призначеним за даним вироком, остаточно призначити покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 9440 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 305 грн. 90коп. судових витрат. Даним вироком також вирішено питання про речові докази по справі ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 визнано винуватими та засуджено за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднана з проникненням у житло та інше приміщення та за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно, за наступних обставин.

В період з 20 по 27 травня 2013 року, точної дати слідством не встановлено, обвинувачений ОСОБА_3, прийшовши на територію домоволодіння своєї бабусі - ОСОБА_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, користуючись тим, що за ним ніхто не спостерігає та заздалегідь знаючи, що господарів немає вдома, відчинив вхідні двері ключем, який знайшов у речах потерпілої, проник до вищевказаного будинку та викрав гроші в сумі 1000 грн, які знайшов в одній із кімнат домоволодіння під стільцем. З викраденим з місця пригоди зник, розпорядившись коштами на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вище вказану суму.

Крім того, в період з 20 по 27 червня 2013 року , точної дати слідством не встановлено, обвинувачений ОСОБА_3, прийшовши на територію домоволодіння своєї бабусі - ОСОБА_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, користуючись тим, що за ним ніхто не спостерігає та заздалегідь знаючи, що господарів немає вдома, відчинив вхідні двері ключем, який знайшов у речах потерпілої, проник до вищевказаного будинку та повторно викрав гроші в сумі 1000 грн., які знайшов в одній із кімнат домоволодіння під стільцем. З викраденим з місця пригоди зник, розпорядившись коштами на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вище вказану суму.

В період з 20 по 27 липня 2013 року, точної дати слідством не встановлено, обвинувачений ОСОБА_3, прийшовши на територію домоволодіння своєї бабусі - ОСОБА_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , користуючись тим, що за ним ніхто не спостерігає та заздалегідь знаючи, що господарів немає вдома, відчинив вхідні двері ключем, який знайшов у речах потерпілої, проник до вищевказаного будинку та повторно викрав гроші в сумі 1000 грн., які знайшов в одній із кімнат домоволодіння під стільцем. З викраденим з місця пригоди зник, розпорядившись коштами на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вище вказану суму.

На початку серпня 2013 року, точної дати слідством не встановлено, обвинувачений ОСОБА_3, прийшовши на територію домоволодіння - ОСОБА_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, користуючись тим, що за ним ніхто не спостерігає та заздалегідь знаючи, що ОСОБА_4 немає вдома, шляхом вільного доступу, проник до приміщення літньої кухні, вхідні двері якої не були зачинені , звідки повторно таємно викрав чавунну плиту пічного опалення, загальною вартість 400 грн. З місця пригоди зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вище вказану суму.

Крім того, в кінці серпня 2013 року, точної дати слідством не встановлено, обвинувачений ОСОБА_3, прийшовши на територію домоволодіння - ОСОБА_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, користуючись тим, що за ним ніхто не спостерігає помітивши біля літньої кухні металевий каток, який повторно таємно викрав. Загальна вартість металевого катка складає 320 грн. З місця пригоди зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вище вказану суму.

В кінці серпня 2013 року, точної дати слідством не встановлено, обвинувачений ОСОБА_3, прийшовши на територію домоволодіння - ОСОБА_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , користуючись тим, що за ним ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, проник до приміщення комори, вхідні двері якої не були зачинені, звідки повторно таємно викрав два мішки цементу, загальною вартість 130 грн. З місця пригоди зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вище вказану суму.

На початку вересня 2013 року, точної дати слідством не встановлено, обвинувачений ОСОБА_3, прийшовши на територію домоволодіння - ОСОБА_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , користуючись тим, що за ним ніхто не спостерігає та заздалегідь знаючи, що її немає вдома, шляхом вільного доступу, проник до приміщення літньої кухні, вхідні двері якої не були зачинені, звідки повторно таємно викрав три мішки з горіхами, вагою 90 кг, загальною вартість 450 грн. З місця пригоди зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вище вказану суму.

Крім того, в середині вересня 2013 року, точної дати слідством не встановлено, обвинувачений ОСОБА_3, прийшовши на територію домоволодіння - ОСОБА_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , користуючись тим, що за ним ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, проник до приміщення будинку, вхідні двері якого не були зачинені, звідки повторно таємно викрав електричний чайник марки «Прем'єра», загальною вартість 140 грн. З місця пригоди зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вище вказану суму.

На початку жовтня 2013 року, точної дати слідством не встановлено, обвинувачений ОСОБА_3, прийшовши на територію домоволодіння своєї бабусі - ОСОБА_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , користуючись тим, що за ним ніхто не спостерігає та заздалегідь знаючи, що її немає вдома, відчинив вхідні двері ключем, який знайшов у речах потерпілої, проник до вищевказаного будинку та повторно викрав гроші в сумі 5000 грн., які знайшов в одній із кімнат домоволодіння та які зберігались у скляній банці. З викраденим з місця пригоди зник, розпорядившись коштами на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вище вказану суму.

Прокурор апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичних обставин справи та юридичної кваліфікації обвинуваченого, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом при постановленні вироку було порушено вимоги щодо призначення покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. За вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.10.2013 ОСОБА_3 засуджено за ч.ч.2, 3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки.

В порушення вимог ч.4 ст.70 КК України, суд І інстанції, призначаючи ОСОБА_3 покарання за сукупністю вироків, визначив остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, чим допустив неправильне тлумачення закону України про кримінальну відповідальність, яке суперечить його точному змісту, що у відповідності до п.3 ч.І ст.413 КПК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Просить вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06.12.2013 стосовно ОСОБА_3 скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним та засудити: за ч.2 ст.185 КК України - до 1 року позбавлення волі; за ч.З ст.185 КК України - до 3 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч,4 ст.70 КК України вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.10.2013. яким ОСОБА_3 засуджено за ч.ч.2, 3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строк на 2 роки, виконувати самостійно.В іншій частині вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06.12.2013 стосовно ОСОБА_3 залишити без змін.

Провівши під час апеляційного розгляду судове слідство в частині з'ясування характеризуючих даних про особу обвинуваченого, заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити, обвинуваченого який не заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з таких підстав.

Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,3 ст. 185 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які у повному обсязі, відповідно до вимог пар.3 гл.28 КПК України, досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду справи, та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.

Належність та допустимість доказів у кримінальному провадженні, а також правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2,3 ст.185 КК України у колегії суддів сумнівів не викликає.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, злочин за ч.2 ст.185 КК України віднесено до злочинів середньої тяжкості, а злочин передбачений ч.3 ст.185 КК України - до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно, не працює, раніше судимий, обставини, які обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

На думку колегії суддів, призначене судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців у відповідності до вимог ч.1ст.70 КК України, ОСОБА_3 є обґрунтованим, необхідним для можливого перевиховання обвинуваченого, профілактики та попередження вчинення нових злочинів, що відповідає тяжкості злочинів та характеризуючими даними про особу обвинуваченого, які були досліджені в судовому засіданні апеляційного суду.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в ч.ч.І-З ст.70 КК України, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

Згідно із п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

В судовому засіданні встановлено, що вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.10.2013 ОСОБА_3 було засуджено за ч.ч.2,3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально.

Судом І інстанції було допущено порушення вимог ч.4 ст.70 КК України, при призначенні ОСОБА_3 покарання за сукупністю вироків, визначивши остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, чим допущено неправильне тлумачення закону України про кримінальну відповідальність, яке суперечить п.3 ч.І ст.413 КПК, що тягне за собою скасування судового рішення.

Згідно п.4 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи у сукупності викладене вище та обставини, які взято до уваги судом першої інстанції при призначені покарання, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність - неправильно призначено остаточне покарання, а тому доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначення покарання.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Маловиськівського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2013 року скасувати в частині призначення покарання і постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 призначити покарання:

за ч.2 ст.185 КК України - 1 рік позбавлення волі;

за ч.3 ст.185 КК України - 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.10.2013 року яким ОСОБА_3 засуджено за ч.ч.2,3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 2 роки, виконувати самостійно.

В іншій частині вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2013 року стосовно ОСОБА_3 залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Судді: підписи

згідно з оригіналом

Суддя Апеляційного суду

Кіровоградської області Кабанова В.В.