ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" листопада 2006 р. Справа № 9/455-05
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Зарудяної Л.О.
суддів: Вечірка І.О.
Ляхевич А.А.
при секретарі Гаврилюк Т.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Чекотун С.М. - довіреність № 65 від 01.09.2006р.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт В", м.Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від "23" серпня 2006 р. у справі № 9/455-05 (суддя Балтак О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт В", м.Вінниця
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф", м.Хмільник Вінницької області
про стягнення 26866,80 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 23 серпня 2006 року у справі №9/455-05 відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт В" (м. Вінниця) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф" (м.Хмільник Вінницької області) про стягнення 26866,80 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт В" звернулося до суду з апеляційною скаргою (а.с.3-5 т.3), в якій просить вказане рішення суду скасувати та прийняти нове про задоволення позову, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним:
- всупереч встановленим обставинам господарським судом Вінницької області при прийнятті рішення було порушено ст.ст.2-4, 77, ч.5 ст. 81 та п.3 ч.1 ст.84 ГПК України;
- судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що поставка товару здійснювалась не за договорами; вказувати у накладній, що вона видана на підставі договору не передбачено діючим законодавством, тому це є не обов'язком продавця, а його правом;
- господарським судом Вінницької області не було вказано законодавство, яким суд керувався, приймаючи рішення, чим порушено норми п.3 ч.1 ст. 84 ГПК України;
- судом першої інстанції не було з'ясовано в порушення ст. 4-7 ГПК України, а відповідачем не було доведено в порушення ст. 33 ГПК України, що касові чеки, на підставі яких відповідач заперечував проти позову, були саме видані за товар, який був переданий на підставі накладної РНк №025491 від 11.12.2003р. та що згадані чеки видані і належать саме ТОВ "Тріумф". Крім того вказує, що місцевим господарським судом було встановлено, що видаткові касові ордери відповідача було видано з порушенням положення "Про касову дисципліну" №237/5428 від 15.03.2001р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт В" свого представника для участі в судовому засіданні не направив, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином.
Враховуючи положення ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, судова колегія вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги без участі представника позивача, за наявними в матеріалах справи доказами.
ТОВ "Тріумф" у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.10 т.3) та його представник в засіданні суду проти апеляційної скарги заперечив в повному обсязі; оскаржуване рішення вважає законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт В" - без задоволення. Вказує, що ТОВ "Агроконтракт В" не було надано до суду першої інстанції доказів, які підтверджували б правомірність його вимог в зв'язку з цим йому і було відмовлено в позові. Відповідач вважає, що судом було повністю та всебічно досліджено докази, надані сторонами, та зроблено правильні та об'єктивні висновки по них, а також, місцевим господарським судом було дотримано всі процесуальні строки та всі норми права, як процесуального так і матеріального.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
02.01.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт В" (постачальник) та ТОВ "Тріумф" (покупець) було укладено договір №130 поставки товарів з відстрочкою платежу (а.с.7 т.1), відповідно до умов якого постачальник здійснює поставку товару згідно накладних на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець приймає його і оплачує на умовах даного договору. Поставка товару здійснюється на підставі узгодженого з постачальником замовлення (в особі торгового представника), в якому зазначаються асортимент та кількість замовленого товару (п.1.2 договору).
05.01.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт В" (постачальник) та ТОВ "Тріумф" (покупець) було укладено договір №44 поставки товарів з відстрочкою платежу (а.с.8 т.3), відповідно до умов якого постачальник - ТОВ "Агроконтракт В" здійснює поставку товару згідно накладних на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець - ТОВ "Тріумф" приймає його і оплачує на умовах даного договору. Поставка товару здійснюється на підставі узгодженого з постачальником замовлення (в особі торгового представника), в якому зазначаються асортимент та кількість замовленого товару (п.1.2 договору).
Таким чином, ні в договорі №130 від 02.01.2003 року, ні в договорі №44 від 05.01.2004 року не визначено предмет договору (найменування товару), його кількість та вартість, а доказів погодження сторонами замовлення, передбаченого пунктом 1.2 укладених договорів, в якому повинні зазначатись асортимент та кількість замовленого товару, позивач суду не надав.
В грудні 2003 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 8945,39грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №РНк-025491 від 11.12.2003 року (а.с.9 т.1). У вказаній накладній відсутні посилання на договір №130 від 02.01.2003р.
За отриманий товар відповідач розрахувався частково, внаслідок чого створилась заборгованість на суму 3516,70 грн.
В зв'язку з тим, що права та законні інтереси ТОВ "Агроконтракт В" були порушені, позивач, з метою безпосереднього врегулювання спору з ТОВ "Тріумф", застосовував заходи досудового врегулювання, а саме: двічі звертався до нього з письмовими претензіями за №216 від 26.10.2004 року та за № 375 від 15.09.2005 року (а.с.10, 11 т.1), в яких ТОВ "Агроконтракт В" просив у ТОВ "Тріумф" перерахувати на його розрахунковий рахунок заборгованість за поставлений товар, пеню за прострочення виконання зобов'язань та відсотки за користування комерційним кредитом. Однак, ТОВ "Тріумф" не виконав вимоги позивача.
Посилаючись на неналежне виконання ТОВ "Тріумф" своїх зобов'язань за договорами №130 від 02.01.2003 року та №44 від 05.02.2004 року ТОВ "Аргоконтракт В" в жовтні 2005 року звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення суми боргу. Крім того, позивач неодноразово подавав уточнення до позову.
В останній заяві про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 3516,70грн. боргу, 796,54грн. пені, 260грн.14грн. трьох процентів річних та 20 233,24 грн. відсотків за користування комерційним кредитом, а всього 24796,62грн. (а.с.7-10 т.2).
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України також встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідачем на підтвердження погашення заборгованості були подані суду касові чеки, копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали оглянуті апеляційним господарським судом. Однак, вказані чеки не можуть бути прийняті судом як належний доказ погашення боргу, оскільки в них не міститься відомостей про перерахування коштів ТОВ "Тріумф" позивачу за отриманий товар.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що видаткові касові ордери оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим також не можуть бути належними доказами погашення боргу. Так, у видаткових касових ордерах відсутні прізвища осіб, які мали отримувати кошти, та їх підписи (а.с.142-144, 96-101, 122, т.1; 132-155, т. 2).
Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено суму заборгованості 3516,70 грн. за накладною №РНк-025491 від 11.12.2003р. Роблячи такий висновок, суд першої інстанції посилався на те, що після поставки 11.12.2003р. відповідачем було здійснено проплату на суму 12227,27 грн. Однак, докази такої проплати, а саме: платіжні доручення, в матеріалах справи відсутні.
Що ж до платіжних доручень на а.с. 101-106 (том 2), то в них зроблені посилання на зовсім інші накладні та рахунки. З матеріалів справи вбачається, що позивач відпускав відповідачу матеріальні цінності і по інших накладних до 11.12.2003р. В уточненні позовних вимог позивач зазначив, що усі оплати відповідача з моменту останньої поставки товару (11.12.2003р.) зараховувались, як оплата по погашенню заборгованості за попередні поставки (а.с. 7-10, т. 2).
Відповідачем не надано доказів погашення ним боргу саме за накладною №РНк-025491 від 11.12.2003р.
Колегія суддів також погоджується з місцевим господарським судом, що поставка товарів здійснювалась не за договором, оскільки в договорі не визначено його предмет, а в накладній №РНк-025491 (а.с.9 т.1) не зазначено, що вона є невід'ємною частиною договору №130, та відсутні посилання на вказаний договір.
В накладній не визначено строк виконання зобов'язань, тому цей строк необхідно визначити згідно ст. 530 ЦК України (ст.165 ЦК УРСР).
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Такі ж положення встановлені ч. 2 ст. 165 ЦК УРСР, який діяв в період поставки товару.
Претензія (вимога) направлена 26.10.2004р. (а.с.10 т.1), отримана відповідачем 03.11.2004 року (а.с.16 т.1.)
Отже, відповідач мав розрахуватись до 10.11.2004 року.
Таким чином, річні необхідно рахувати з 11.11.2004 року по 07.06.2006 року із суми боргу 3516,70 грн.:
3% річних : 365 (дні) х 3516,70 грн. (борг) х 574 (дні) = 165,91 грн.
Щодо вимог про стягнення пені, то вони не можуть бути задоволені, виходячи із наступного. Так, згідно ст. 180 ЦК УРСР угода про неустойку (штраф, пеню) повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку (штраф, пеню). Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Оскільки, колегія суддів дійшла висновку, що поставка товарів здійснювалась не за договором, то вимоги щодо стягнення пені не можуть бути задоволені. За цих же підстав не можуть бути задоволені і вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати в частині відмови задоволенні позовних вимог на суму 3516,70грн. основного боргу та 165,91грн. річних. В цій частині слід прийняти нове рішення про задоволення позову та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт В" 3516,70 грн. боргу, 165,91 грн. річних, 36,82 витрат зі сплати державного мита та 16,17грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині необхідно рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 101,103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт В", м. Вінниця задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 23.08.06р. у справі №9/455-05 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог на суму 3516,70грн. основного боргу та 165,91грн. річних.
Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову, виклавши його в наступній редакції:
"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф" (Вінницька область м. Хмельник, вул. Дзержинського, 41 код 60043911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт В" (м. Вінниця, вул. Ватутіна, 137 код 20103363) - 3516,70 грн. боргу, 165,91 грн. річних, 36,82 витрат зі сплати державного мита та 16,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."
3. В іншій частині рішення залишити без змін.
4. Видачу наказу доручити господарському суду Вінницької області області.
5. Справу №9/455-05 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий - суддя: Зарудяна Л.О.
судді::
Вечірко І.О.
Ляхевич А.А.
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - в наряд