ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 березня 2014 року (о 12:42) Справа №801/10045/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Кірєєва Д.В., за участю секретаря судового засідання Цатурян С.О., за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Васильєва Н.О., посвідчення КР № 103357, довіреність № 30 від 01.08.2013;
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Малого приватного підприємства «Діва»
до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби
про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001591503 та № 0001601503 від 08.04.2013 року.
Суть спору: Мале приватне підприємство «Діва» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування акту документальної позапланової перевірки від 01.03.2013 року № 553/15.3/24038415, визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001591503 та № 0001601503 від 08.04.2013 року.
У судове засідання 06.03.2014 року представник позивача не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи на строк, достатній для нормалізації правопорядку на території АР Крим та усунення підстав, що обумовлюють загрозу життю та здоров'ю.
У судовому засіданні 06.03.2014 року представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. Наполягав на розгляді справи у відсутність позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду.
Суд зазначає, що в матеріалах справи є докази належним чином повідомлення позивача про дату, час та місце судового розгляду справи, який був призначений на 21.11.2013 року, 27.02.2014 року, 06.03.2014 року. Доказів, що обгрунтовують підстави неприбуття у судове засідання, у тому числі, що підтверджують наявність загрози життю та здоров'ю директора МПП «Діва» ОСОБА_2, а також неможливість направити до суду представників підприємства позивачем не надані.
Враховуючи вищевикладене, суд, керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд
ВСТАНОВИВ:
01.03.2013 року посадовими особами Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Малого приватного підприємства «Діва» щодо повноти та своєчасності нарахування орендної плати за земельні ділянки за період з 12.01.2010 р. по 31.12.2012 р.
За результатами перевірки було складено акт № 553/15.3/24038415 від 01.03.2013 року, відповідно до якого перевіркою встановлено, що в порушення ч. 2 ст. 14 Закону України № 2535-ХІІ МПП «Діва» не надано до ДПІ податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2010 рік по граничному строку надання 20.02.2010 р.; МПП «Діва» при визначенні податкових зобов'язань з орендної плати за земельну ділянку площею 0,4 га (кадастровий номер ділянки - 0111600000010100622) по договору оренди землі від 07.08.2008 р. (реєстраційний номер 040901900011 від 20.01.2009 р.) в порушення ст. 13, ст. 19 Закону України № 2535-ХІІ, п. 288.1, п. 288.4 ст. 288 ПК України, ст. 21 Закону України № 161-ХІV не враховано зміни до договору оренди землі згідно з укладеною додатковою угодою від 11.11.2009 р. (реєстраційний номер 041001900004 від 12.01.2010 р.), що призвело до заниження податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 12.01.2010 р. по 31.12.2012 р. у сумі 214 597,61 грн., у т.ч. 2010 р. - 105783,21 грн., 2011 р. - 54 407,20 грн., 2012 р. - 54 407,20 грн. (а.с. 5-10).
За результатами зазначеної перевірки Феодосійською ОДПІ прийняті податкові повідомлення рішення № 0001591503 від 08.04.2013 року, яким за порушення п. 288.1, п. 288.4 ст. 288 ПК України, ст. 21 закону України "Про оренду землі", ст. 13, ст. 19 Закону України "Про плату за землю" збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на суму 261 452,09 грн., у тому числі за основним платежем 214 597,61 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 46 854,48 грн.; № 0001601503 від 08.04.2013 року, яким за порушення ч. 2 ст. 14 Закону України "Про плату за землю" збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн. (а.с. 11,12).
Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями № 0001591503 та № 0001601503 від 08.04.2013 року позивач оскаржив їх до суду.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд вважає, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Під час розгляду справи судом перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог законодавства, та встановлено наступне.
07.08.2008 року між орендодавцем Феодосійською міською радою та орендарем Малим приватним підприємством «Діва» укладено договір оренди землі, за умовами якого на підставі рішень 31 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 25.04.2008 р. № 1534 та 35 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 25.07.2008 р. № 1645 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться: АРК, м. Феодосія, вул. Володарського, буд. 37-а, зона «Челноковська» оціночний район № 63, кадастровий номер ділянки - 01 116 000 000 101 006 22. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4000 га, у тому числі по угіддям: забудовані землі, землі, які використовуються для транспорту та зв'язку, у тому числі інші 0,4000 га, за рахунок земель підприємств автомобільного транспорту (ВАТ «Феодосійське АТП-14312), які входять у категорію земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення у межах м. Феодосії. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 662 685,64 грн. Договір укладено строком до 25.04.2057 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця продовжити його дію. Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем, починаючи з 25.04.2008 р., у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 19 880,57 грн. за рік. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (а.с. 13-15).
Договір оренди землі від 07.08.2008 р. зареєстрований у Феодосійському міському відділі Кримської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.01.2009 р. за № 040901900011.
11.11.2009 року між орендодавцем Феодосійською міською радою та орендарем Малим приватним підприємством «Діва» укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 20.01.2009 р. реєстраційний номер 040901900011 внесено зміни у договір оренди землі, у тому числі: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з 01.01.2009 р. складає 2 475 947,70 грн. Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем починаючи з 01.01.2009 р. у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 74 278,43 грн. за рік (а.с. 18).
Зазначена додаткова угода зареєстрована у Феодосійському міському відділі Кримської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України 12.01.2010 р. за № 041001900004.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2535-ХІІ, який був чинний на час укладення договору про оренду землі та додаткової угоди, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.
Статтею 19 Закону України «Про плату за землю» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).
Відповідно до п.288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду ( п 288.3 ст. 288).
Згідно п. 288.4 ст. 288 зазначеного кодексу розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Згідно до вимог ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. № 161-ХІV розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.
Суд зазначає, що своє волевиявлення на укладення договору учасник (сторона) правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору. Відповідно до ст. 214 ЦК України відмова від двостороннього правочину може відбуватися лише за взаємною згодою сторін.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.01.2014 року у справі № 21-403а13.
Також, суд зазначає, що статтею 288 ПК України встановлено, що орендна плата не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, у зв'язку з чим це правило застосовується незалежно від волі сторін договору. Адже договором неможна змінити правила сплати податків (зборів).
Тобто, у відповідних випадках внесення змін до договору оренди не потрібно, достатньо запровадження нової нормативно-грошової оцінки землі, яка зумовить підняття мінімального розміру ставки земельного податку, і як наслідок - орендної плати.
Більш того, суд зазначає, що додаткова угода від 11.11.2009 року, якою визначено розмір орендної плати у судовому порядку не скасована, тобто є дійсною та обов'язковою для виконання сторонами договору оренди землі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що висновки, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки Малого приватного підприємства «Діва» від 01.03.2013 року № 553/15.3/24038415 є обґрунтованими.
За таких умов, податкові повідомлення-рішення № 0001591503 та № 0001601503 від 08.04.2013 року є такими, що прийнято Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим ДПС правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним та скасування у повному обсязі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 01.03.2013 року № 553/15.3/24038415 суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Враховуючи вищевикладене, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації при виявленні контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
Зазначене кореспондується з висновками, викладеними у постанові Верховного суду України від10.09.2013 у справі № 21-237а13.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування у повному обсязі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 01.03.2013 року № 553/15.3/24038415 належить відмовити.
Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.
У судовому засіданні 06.03.2014 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, згідно зі ст. 160 КАСУ постанова складена у повному обсязі 07.03.2014 року.
Керуючись ст.ст. 94,158-163,167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кірєєв Д.В.