донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
ПОСТАНОВА
Іменем України
21.12.2006 р. справа №18/386а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Волкова Р.В. |
суддів | Запорощенка М.Д., Старовойтової Г.Я., |
при секретареві судового засідання | Малко Л.Ю. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Красникова С.Є. - юрисконсульт, довір. № 09/159 від 12.01.2006р., |
від відповідача: | не з'явився, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", м. Маріуполь Донецької області |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 26.12.2006 року |
по справі | № 18/386а (Овсяннікова О.В.) |
за позовом | відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", м. Маріуполь Донецької області |
до | Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, м. Київ |
про | визнання недійсною постанови № 099514 від 01.08.2006р. |
В С Т А Н О В И В:
Постановою господарського суду Донецької області від 26.10.2006р. по справі № 18/386а відмовлено в задоволенні позову відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, м. Маріуполь (далі-позивач) до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, м. Київ (далі-відповідач) про визнання недійсною постанови № 099514 від 01.08.2006р.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач по адміністративній справі, відкрите акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову місцевого господарського суду та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обгрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права: ст.ст. 18, 158, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, Закон України „Про автомобільний транспорт” та порядок здійснення нагляду за забезпеченням безпеки руху на транспорті, затверджений Постановою Кабінету міністрів України № 204 від 04.03.1997р. Вказує також на те, що судом першої інстанції фактично не розглянуто спір по суті.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представника позивача, суд встанов наступне:
Позивач, відкрите акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” звернувся до господарського суду Донецької області з адміністративним позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті м. Київ про визнання недійсною постанови № 099514 від 01.08.2006р.
Постановою господарського суду Донецької області від 26.10.2006р. по справі № 18/386а відмовлено в задоволенні позову.
Постанова місцевого господарського суду від 26.10.2006р. обгрунтована тим, що оскаржувана постанова відповідача прийнята не самим відповідачем, а керівником органу з посиланням на п. 26 Порядку здійснення нагляду за забезпеченням безпеки руху на транспорті, затверджений Постановою Кабінету міністрів України № 204 від 04.03.1997р. (далі Порядок). Оскільки, на думку місцевого господарського суду, спірна постанова прийнята не Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті м. Київ, то останній не може бути відповідачем по справі. При цьому, місцевий господарський суд зазначив про неможливість здійснення заміни неналежного відповідача належним, оскільки така заміна тягне за собою зміну підсудності.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України України „Про автомобільний транспорт” (далі-Закон).
Система органів державного регулювання та контролю передбачена ст. 6 вказаного Закону, згідно якої порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України, а саме: Постановою КМУ № 143 від 29.01.2003р. „Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування”(далі –Порядок 143), Постановою КМУ від 04.03.1997р. „Про затвердження Порядку здійснення нагляду за забезпеченням безпеки руху на транспорті” (ДАЛІ –Порядок № 204).
Відповідно до вимог п.6 Порядку № 204 рішення органів, на які покладаються функції здійснення нагляду за забезпеченням безпеки руху транспортних засобів, можуть бути оскаржені в порядку, встановленому законодавством.
Так, відповідно до ч.1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам та усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Відповідно до п.6 розділу VІІ „Прикінцевих та перехідних положень„ Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ.
Виходячи з вищевикладеного, та відповідно до вимог статей 1, 4, 17 Кодексу адмінстративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства мають розглядатися :
а) спори осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у яких такий суб'єкт своїми владними рішеннями чи діями зобов'язує цих осіб вчиняти певні дії, утримуватись від вчинення певних дій, нести відповідальність. При цьому особи згідно з нормами чинного законодавства України зобов'язані виконувати такі владні рішення чи вимоги суб'єкта владних повноважень;
б) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.
Таким чином, місцевий господарський суд помилково дійшов висновку про те, що спірна постанова прийнята посадавою особою від власного імені, ане від імені органу і не може бути розглянута господарським судом.
По суті спір не розглянуто. Приймаючи таке рішення місцевий господарський суд фактично ухилився від здійснення правосуддя.
Відповідно до п.4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. Предметом розгляду спору по справі є визнання недійсною Постанови відповідача „Про застосування до суб’єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій” від 01.08.2006р., якою постановлено стягнути з позивача 1700,00 грн. фінансових санкцій у зв’язку з порушенням останнім законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України „Про автомобільний транспорт”, тобто надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідачем під час первірки транспортного засобу позивача 29.07.2006р. в „Путевом листе № 100501” було зроблено запис, з якого вбачається, що при здійсненні перевірки виявлено відсутність договору з замовником та був відсутній документ про сплату транспортних послуг, а також зазначено про складення протоколу за № 003110.
При цьому, як стверджує позивач, перевозка здійснювалась трнспортним засобом позивача та у власних цілях, що підтверджено технічним талоном на автомобіль ГАЗ та договором купівлі-продажу И-515/3345 від 21.07.2003р. на купівлю пансіонату „Волна” в сел. Сєдово Новоазовського району. Тобто, виходячи з викладеного, договору не перевезення та документу про сплату транспортних послуг взагалі бути не може.
За результатами перевірки прийнято Постанову, в якій також зазначено, що перевірку здійснено в 6-50 29.07.2006р. на шляху Донецьк –Новоазовськ, що є порушенням п. 20 Порядку № 143, згідно якого перевірка автотранспортних засобів, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів і вантажів, проводиться без їх зупинення на маршруті руху, зокрема під час виїзду з підприємств, на стоянках, у початкових, проміжних і кінцевих пунктах маршруту, пунктах завантаження і розвантаження, на автостанціях, автовокзалах, автобусних зупинках, стоянках таксі, без порушення графіків руху, а також під час руху автотранспортних засобів, без відволікання уваги водія (за наявності в екіпажі другого водія, кондуктора, стюардеси або іншого члена екіпажу автотранспортного засобу).
Відповідно п.22 Порядку № 143 про проведення перевірки автотранспортного засобу посадова особа, що здійснює державний контроль, робить відмітку у дорожній документації із зазначенням дати, часу, місця і стислого змісту результатів перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера посвідчення на право контролю, яку засвідчує своїм підписом.
Зроблений відповідачем запис в „Путевом листе № 100501” не відповідає вимогам вищеназваного п. 22 Порядку № 143, оскільки з нього не вбачається ані часу, ані місця, а також прізвища, місця роботи і посади, номера посвідчення на право контролю посадової особи відповідача та ким саме здійснена така перевірка.
Спірна Постанова, яку позивач просить визнати недійсною, прийнята за результатами перевірки відповідача, посадовою особою якого, як зазначалось раніше 29.07.2006р. в „Путевом листе № 100501” було зроблено запис.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач в судові засідання не з’являвся. Заперечень проти позову чи апеляційної скарги суду не надав.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла вмсновку про задоволення позовних вимог та визнання недійсною постанови № 099514 від 01.08.2006р.
Керуючись ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.3 ст. 198, п. 4 ст. 202, п.2 ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", м. Маріуполь на постанову господарського суду Донецької області від 26.10.2006р. по справі № 18/386а –задовольнити.
Постанову господарського суду Донецької області від 26.10.2006р. по справі № 18/386а за позовом відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", м. Маріуполь до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, м. Київ про визнання недійсною постанови № 099514 від 01.08.2006р. - скасувати.
Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", м. Маріуполь - задовольнити.
Постанову Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, м. Київ № 099514 від 01.08.2006р. визнати недійсною.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Ухвала складена в повному обсязі 26.12.2006 року.
Головуючий: Р.В. Волков
Судді: М.Д. Запорощенко
Г.Я. Старовойтова
Надрук. 4 прим.:
1- позивачу
1- відповідачу
1- до справи
1- ДАГС