Справа № 342/1137/13-ц

Провадження № 22-ц/779/446/2014

Категорія 34

Головуючий у 1 інстанції Ничик Г.І.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Меленко О.Є., Фединяка В.Д.,

секретаря Яковин М.Я.,

з участю: позивачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх

представника - ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Городенківського районного суду від 27 грудня 2013 року -

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП джерелом підвищеної небезпеки. Позовні вимоги обґрунтували тим, що внаслідок ДТП, яка сталася 18.02.2013 року з вини ОСОБА_5, їм спричинено матеріальну та моральну шкоду, зокрема ОСОБА_2 - 66439,85 грн матеріальної шкоди, з яких: 1235,54 грн - матеріальні збитки за придбанні ліки, 58633,16 грн - упущеної вигоди, 6022,05 грн - витрат по оплаті орендної плати, 207 грн - витрат по оплаті єдиного податку, а також 342,10 грн - витрат по оплаті єдиного соціального внеску та 25000 грн моральної шкоди; а ОСОБА_3 - 22261,53 грн матеріальної шкоди, з яких: 21461,53 грн матеріальних збитків на відновлення стану автомобіля, 800 грн - вартість проведеного експертного дослідження та 25000 грн моральної шкоди. Враховуючи вищенаведене, просили позов задовольнити.

Рішенням Городенківського районного суду від 27 грудня 2013 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 2852 грн на відшкодування матеріальної шкоди, з яких 627,18 грн матеріальних збитків за придбані ліки та 2225,16 грн витрат по орендній платі, а також 5000 грн на відшкодування моральної шкоди, 344,10 грн судових витрат та 2500 грн витрат за надання правової допомоги. Також постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 22261,53 грн завданої матеріальної шкоди, 5000 грн на відшкодування моральної шкоди, а також 337,32 грн судових витрат.

Частково не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянти вважають, що судом невірно визначено розмір матеріальної та моральної шкоди, завданої їм внаслідок протиправних дій відповідача, оскільки не враховано обсяг їх фізичних та душевних страждань. Зокрема, суд не врахував того, що ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні не 8 днів, як зазначено судом, а 25 днів, що підтверджується поданими ним документальними доказами, а також того, що позивачі представили суду докази витрат по оплаті лікування у розмірі 1235,54 грн, які на їх думку, підлягають відшкодуванню у повному обсязі. Крім того, судом не взято до уваги того, що у зв'язку із пошкодженням автомобіля та його простою протягом 148 днів, ОСОБА_2 був позбавлений можливості здійснювати підприємницьку діяльність та зазнав матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 58633,16 грн. Посилаючись на вищенаведене, апелянти просили рішення суду в частині визначення розміру матеріальних та моральних збитків змінити та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.

Представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 доводи апеляційної скарги заперечила, зазначивши, зокрема, що належних доказів вини відповідача в упущеній вигоді від підприємницької діяльності ОСОБА_2 в сумі 59633 грн та у понесенні ним витрат на придбання ліків на суму 1235, 54 грн не надано.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів та представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 18 лютого 2013 року в результаті дорожньо-транспортної події, яка відбулась з вини ОСОБА_5, отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку. Згідно висновку судово-медичної експертизи від 24 травня 2013 року тілесні ушкодження потерпілого класифіковано як легкі тілесні ушкодження, які викликали короткочасний розлад здоров'я (копія висновку - а.с.53-57). Судовою експертизою констатується, що визначений лікарем ОСОБА_2 діагноз: "забій грудо-поперекового відділу хребта, травматичне перерозтягнення м'язів шиї" не підтверджені об'єктивними даними, і тому не можуть враховуватись в судово-медичних підсумках.

В названому висновку також зазначено, що ОСОБА_2 до отримання травми 18 лютого 2013 року мав інші захворювання, зокрема: остеохондроз, грижі грудного відділу хребта, вегето-судинну дистонію. І тому судовою експертизою визначено, що тривале лікування ОСОБА_2 не відповідало характеру його тілесних ушкоджень. Цю обставину в засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 фактично частково визнав, пояснивши, що в медичних закладах в лютому - березні 2013 року проводилось лікування й захворювань, які у нього були діагнозтовані ще до автоаварії 18.02.2013 року. Крім того, колегія суддів зауважує, що й придбані ОСОБА_2 ліки на суму 1235, 54 грн у переліку необхідних для лікування струсу головного мозку медичних препаратів в документах лікарень, копії яких містяться в справі, не значаться. Тому посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні з відповідача зазначеної суми коштів та необґрунтовано зменшив розмір відшкодування моральної шкоди не можуть бути прийняті до уваги.

Твердження апелянтів про те, що суд необґрунтовано відмовив і у вимозі про стягнення в користь ОСОБА_2 упущеної матеріальної вигоди, є безпідставними з таких причин.

В п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року з наступними змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до норм Цивільного Кодексу України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

В матеріалах справи немає ніяких належних і об'єктивних доказів, які б підтверджували посилання ОСОБА_2 на те, що саме внаслідок отримання ним при ДТП тілесних ушкоджень, які судовою експертизою були класифіковані як легкі, що викликали тільки короткочасний розлад здоров'я, та внаслідок пошкодження належної матері автомашини ним не було отримано дохід від підприємницької діяльності на суму 59633 грн або на будь-яку іншу суму. З цього приводу колегія суддів також зауважує, що по-перше, нічим не доведено залежність підприємницької діяльності ОСОБА_2 від наявності у нього легкової автомашини. По-друге, якщо така діяльність і потребує легкового транспортного засобу, то на праві приватної власності позивача зареєстровано інша автомашина (довідка - а.с.172).

Приймаючи до уваги вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення в даній справі про часткове задоволення вимог позивачів ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянтів правильності висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 218; 307; 308; 313; 314; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити, а рішення Городенківського районного суду від 27 грудня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: О.Є. Меленко

В.Д. Фединяк