ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
04.03.2014 Справа № 901/4240/13
За позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Керченської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Тайкун»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Державне підприємство «Керченський морський рибний порт»
Кримське республіканське підприємство «Порт-Термінал»
про стягнення 639 256,25 грн.
Суддя Пукас А.Ю.
Представники:
Від позивача - Торова І.О., представник довіреність від 28.01.2014;
Від відповідача - Теплицький М.І., представник, довіреність від 04.02.2014;
Від третьої особи, Кримського республіканського підприємства «Порт-Термінал» - Поздєєва Н.М., представник, довіреність № 132 від 11.10.2014;
Від третьої особи, Державного підприємства «Керченський морський рибний порт» - Косова О.Я., представник, довіреність № 01-4/157/2 від 28.01.2014.
СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Керченської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Тайкун» про стягнення 461 534,3 грн., у тому числі 450 824,03 грн. заборгованості зі сплати корабельного збору, 6 961,95 грн. пені та 3 748,74 грн. 7% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив зобов'язання, взяті на себе умовами Договору № 03-02-048/КО від 18.11.2011 в частині своєчасної та повної оплати корабельного збору. Обґрунтовані позовні вимоги посиланням на статті 509, 525, 526, 530, 612 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.12.2013 позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.
Заявою від 30.01.2014 позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 639 256,25 грн., у тому числі 616 667,92 грн. заборгованості зі сплати корабельного збору, 14 682,42 грн. пені та 7 905,92 грн. 7% річних.
Оскільки збільшення позовних вимог є правом позивача, передбаченим частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв заяву до розгляду та подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням збільшених позовних вимог.
Ухвалою від 03.02.2014 в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України суд залучив третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство «Керченський морський рибний порт» та Кримське республіканське підприємство «Порт-Термінал».
Відповідач та третя особа Кримське республіканське підприємство «Порт-Термінал» проти позову заперечували, у відзиві та поясненнях зазначили, що судна відповідача не здійснювали захід в акваторію Керченського морського торговельного порту, не швартувались, не стояли та не маневрували біля його причалів, а проходили судовим ходом по каналам, у зв'язку з чим підстави для нарахування та сплати корабельного збору на користь позивача відсутні.
Третя особа, Державне підприємство «Керченський морський рибний порт», надала пояснення та зазначила, що позовні вимоги не відповідають вимогам чинного законодавства, та задоволенню не підлягають.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 19.02.2014 строк розгляду справи продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
18.11.2011 між Державним підприємством «Керченський морський торговий порт» (Порт за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Тайкун» (Агент за Договором) укладено Договір № 03-02-048/КО (т.1, а.с. 32-35).
Предметом договору є надання портом послуг суднам під українським та іноземними стягами, які заходять в порти та судноремонтні підприємства м. Керчі, які проходять транзитом Керч-Єнікальським каналом в/з Азовського моря та які знаходяться під агентським обслуговуванням агента, а також здійснення розрахунків агентом за послуги, що надаються силами та засобами порту та порядок сплати портових зборів (пункти 1.1-1.2 Договору).
Відповідно до пункту 2.1 Договору в порту в інтересах судновласників діє судовий агент. Судовий агент може діяти на підставі договору з судновласниками/фрахтувальником/ генеральним агентом (замовника) та довіреністю від імені та за дорученням замовника або від свого імені. У випадку здійснення агентом діяльності від імені замовника до правовідносин з портом застосовуються положення глави 5 розділу IV Кодексу торговельного мореплавства України, глави 31 Господарського кодексу України, глави 68 Цивільного кодексу України. При здійсненні діяльності від свого імені до правовідносин з портом застосовуються положення глави 69 Цивільного кодексу України.
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що агент здійснює свою діяльність у відповідності з чинними положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Кодексу торговельного мореплавства України, обов'язкових постанов по ДП «Керченський морський торговельний порт» та порту Крим, «Правил плавання судів Керч-Єнікальським каналом та підхідному до нього каналами», Зводу звичаїв ДП «Керченського морського торговельного порту», іншими нормативними документами та умовами даного договору.
Згідно з пунктом 3.3 Договору агент по кожному конкретному судну своєчасно інформує замовника про необхідність перерахування 100% передоплати попереднього рахунку порту по даному судну та забезпечує перерахування грошових коштів порту.
Пунктом 3.7 Договору визначено, що у випадку ненадходження від замовника належних порту портових зборів та плат за послуги порту, агент до відходу судна з порту зобов'язаний письмово інформувати порт для можливості прийняття портом рішення відповідно до Кодексу торговельного мореплавства України.
Відповідно до пункту 3.10.2 Договору агент зобов'язаний після отримання судном вільної практики надати в транспортно-експедиторську контору (далі ТЕК) порту інформацію щодо судна, необхідну для виставлення попереднього рахунку портом з портових зборів і плат за послуги відповідно до пункту 5.1 цього договору (мірильне свідоцтво, класифікаційне, повністю прізвище, ім'я, по-батькові капітана судна, найменування судновласника на підставі суднових документів, підтвердження лінійності, умови чартеру за наявності в частині що стосується порту, вантажний план та інше). Слідування судна на ремонт без виконання вантажних операцій агент підтверджує письмово.
Згідно з пунктом 3.10.7 Договору по приходу судна агент отримує в ТЕК порту попередній рахунок на оплату послуг порту, портових зборів та вносить його в дисбурсментський рахунок, який виставляється замовнику. Виконавчий рахунок, який виставляється ТЕК порту (5 примірників), агент зобов'язаний засвідчити підписом та печаткою капітана судна (чи агента). При наявності відхилень від виставленого попереднього рахунку з непередбачених причин (наявність овертайму, зміна кількості буксирів на супровід та інше) після відходу судна, агент зобов'язаний підтвердити знову виставлений рахунок ТЕК своїм підписом і печаткою та повернути 2 примірники рахунку в ТЕК порту в день відходу судна або на наступний день. За наявності овертайму агент зобов'язаний підтвердити факт надання послуг портом підписом та печаткою капітана (чи агента) на виписках з судового журналу буксирів при швартових операціях і довідках вантажного району або портнагляду про швартові операції.
Пунктом 3.10.8 Договору встановлений обов'язок агенту до відходу судна здійснити перерахування грошових коштів на рахунок порту згідно виставленого ТЕК порту попереднього рахунку. У платіжному дорученні повинно бути зазначено найменування судна, дата рейсу, номер і дата попереднього рахунку порту.
Відповідно до пункту 3.11.2 Договору при транзитному проході Керченсько-Єікальським каналом (далі - КЄК) агент не пізніше 1 робочого дня після проходу судном КЄК забезпечує надання копії міряльного свідоцтва та копію класифікаційного свідоцтва, копію єдиного міжнародного перевізного документа (маніфест по даному рейсу), повністю прізвище, ім'я, по-батькові капітана судна, найменування судновласника на підставі суднових документів, а також інформацію о суднах, що слідують під Прапором України, але які знаходяться в оперативному управлінні у нерезидента України.
Згідно з пунктом 3.11.3 Договору не пізніше п'ятого робочого дня з дати проходу судном КЄК агент зобов'язаний отримати в ТЕК порту рахунок на оплату послуг порту, портових зборів, який агент зобов'язаний засвідчити своїм підписом, печаткою та повернути 2 примірники рахунки в ТЕК порту не пізніше наступного робочого дня. Несвоєчасне отримання агентом рахунку порту не звільняє його від дотримання строків оплати послуг порту та відповідальності за порушення термінів оплати згідно з пунктом 5.3 даного договору.
Відповідно до пункту 4.8 Договору передбачений обов'язок порту при транзитному проході по КЄК ТЕК за даними радіоцентру порту з урахуванням отриманих від агента документів, оформити рахунок на оплату портових зборів та послуг порту за даним суднопроходом не пізніше третього робочого дня після проходу судном КЄК.
Пунктом 5.1 Договору визначено, що вартість послуг порту та портових зборів визначається на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 № 1544 (у чинній редакції з урахуванням змін і доповнень), Наказу Мінтрансу України від 27.06.1996 № 214 (у чинній редакції з урахуванням змін і доповнень), вільних тарифів, затверджених начальником порту, з урахуванням Податкового кодексу України.
Для суден під українським прапором оплата проводиться в національній валюті України шляхом переводу доларів США за курсом Національного банку України на дату проходу судном КЄК (по транзитному проходу), на дату дисбурсментського рахунку (по судну, що заходить).
У вартість послуг за вільними тарифами порту ПДВ не включено, нарахування ПДВ здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 5.2 Договору агент попередньо здійснює перерахування належних порту платежів за кожним судном, що заходить під агентуванням агента в розмірі 100 % передоплати до відходу судна.
Пунктом 5.5 Договору визначено, що у разі виявлення фактів вказівки в заявці агента розмірів та спеціалізації судна, невідповідних обмірним і класифікаційному свідоцтву, а також даних по слідуванню судна на ремонт без виконання вантажного (вантажопасажирського) комерційного рейсу, порт здійснює перерахунок належних до оплати агентом сум з виставленням виправленого рахунку. При збільшенні суми рахунку агент зобов'язаний здійснити доплату відповідно до виправленого рахунку протягом 10-ти банківських днів з дати його оформлення.
Згідно з пунктом 8.1 Договору з питань, не обумовлених у цьому договорі, сторони керуються міжнародними нормами, Цивільним, Господарським кодексами України, Кодексом торговельного мореплавства України та іншими чинними нормативними актами. У разі зміни або доповнення нормативних документів вони є обов'язковими для обох сторін з моменту набрання ними чинності.
У разі зміни державних регульованих цін (тарифів), вони вступають в дію в порядку, передбаченому законодавством України. При зміні вільних тарифів порту та умов господарської діяльності порт застосовує нові тарифи з дати їх введення в дію та повідомляє про це агента.
Відповідно до пункту 8.4 Договору він набуває чинності з дати підписання та діє до 31.12.2012, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-р, наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 № 163, ДП «КМТП» реорганізоване шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них відповідно до розподільчого балансу від 13.06.2013 та акту приймання-передачі від 13.06.2013 та утворено внаслідок виділу Державне підприємство «Адміністрація морських портів України».
У зв'язку з наведеним, права та зобов'язання за вищезгаданим договором від ДП «КМТП» перейшли до його правонаступника - Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», про що укладена відповідна додаткова угода № 6 від 13.03.2013 (т.1, а.с. 40-41).
Пунктом 4 додаткової угоди № 6 від 13.03.2013 врегульоване питання зміни порядку обчислення вартості та сплати послуг, які виконує Адміністрація, а саме - визначено, що порядок справляння, розміри ставок портових зборів, тарифів на спеціалізовані послуги підлягають державному регулюванню та визначаються відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори, плата, тарифи. У разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори, плата, тарифи сторони під час розрахунків, застосовують вищезазначені нормативно - правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності такими змінами та (або) доповненнями.
За твердженням позивача, у зв'язку зі змінами, що сталися у законодавстві з 21.06.2013, ДП «Адміністрація морських портів України» набуло права на отримання корабельного збору, який справляється із суден за кожний вхід в акваторію, зокрема морського порту Керч, операційну акваторію причалу, а також вихід з акваторії морського порту Керч, операційної акваторії причалу.
У вересні-листопаді 2013 року позивач надавав послуги суднам, що знаходилися під агентським обслуговуванням відповідача, які здійснювали прохід по Керченсько-Єнікальському каналу, вхід в акваторію морського порту Керч та вихід з неї та, що знаходились у зоні відповідності Керченського порту з морської безпеки, що підтверджується виписками з вахтового журналу Центру Регулювання Рухом Судна, довідками про надання послуг службою морської безпеки та відповідними документами «CARGO MANIFEST» (копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали досліджені в судовому засіданні).
З матеріалів справи також вбачається, що на виконання умов договору, за ставками та правилами встановленими чинним законодавством, позивачем виставлялись відповідачу для сплати рахунки: № 414 від 26.09.2013; № 485 від 07.10.2013; № 500 від 10.10.2013; № 523 від 17.10.2013; № 534 від 21.10.2013; № 548 від 28.10.2013, № 549 від 28.10.2013; № 588 від 04.11.2013; № 603 від 11.11.2013; № 617 від 15.11.2013; № 641 від 25.11.2013.
Як стверджує позивач та це вбачається з банківських виписок за період з 10.10.2013 по 28.11.2013 зазначені рахунки акцептовані відповідачем та сплачені без урахування корабельного збору, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість зі сплати корабельного збору в сумі 616 667,92 грн.
Свою відмову від сплати виставлених позивачем рахунків, що складаються з корабельного збору, відповідач мотивує тим, що він вже сплачував відповідні суми корабельного збору на користь Кримського Республіканського підприємства «Порт-Термінал» на підставі відповідного Договору № 07/06-06 (т.1, а.с. 233-239).
Про сплату відповідачем корабельного збору на користь третьої особи, також свідчать відповідні рахунки, а також банківські виписки, копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали досліджені в процесі розгляду справи.
Вважаючи, що саме на його користь повинен бути сплачений корабельний збір, Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Керченської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із даною позовною заявою.
Спірні правовідносини, що виникли у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань.
Одночасно, враховуючи те, що Договором врегульовано порядок стягнення і нарахування портових зборів, застосуванню до спірних правовідносин підлягають Закон України «Про морські порти України», Порядок справляння та розміри ставок портових зборів та Порядок обліку та використання коштів від портових зборів, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 12.06.2013 за № 930/23462.
Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності або відсутності підстав для нарахування та отримання позивачем коштів по оплаті корабельного збору.
Під час розгляду справи встановлено судом та підтверджено представниками сторін, що послуги, що оплачуються корабельним збором, позивачем відповідачу не надавались, а надавалися третьою особою - Кримським республіканським підприємством «Порт-Термінал».
Проте, посилаючись на відсутність правових підстав для надання та отримання Кримським республіканським підприємством «Порт-Термінал» коштів з корабельного збору, позивач вимагає їх сплати на його користь.
З таким твердженнями позивача суд не погоджується, з огляду на наступне.
Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» є державним унітарним підприємством, що створено відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-р «Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту» та наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 № 163 «Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства «Адміністрація морських портів України».
Основним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері портової діяльності, зокрема встановлює основи державного регулювання діяльності в морських портах, порядок будівництва, відкриття, розширення та закриття морських портів в Україні, порядок провадження на їх території господарської діяльності, у тому числі надання послуг, визначає правовий режим об'єктів портової інфраструктури, є Закон України «Про морські порти України».
Статтею 15 Закону України «Про морські порти України» встановлено вичерпний перелік функцій, для здійснення яких утворено Адміністрацію морських портів України, зокрема утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, переданого їй в господарське відання, у тому числі модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об'єктів портової інфраструктури, розташованих у межах території та акваторії морського порту; надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки; організації та забезпечення безпечної експлуатації об'єктів портової інфраструктури державної власності, у тому числі гідротехнічних споруд, систем забезпечення безпеки мореплавства, розташованих у межах території та акваторії морського порту; організації та забезпечення безпеки мореплавства, справляння та цільового використання портових зборів, контролю і підтримання оголошених глибин тощо.
У процесі своєї діяльності адміністрація морських портів України укладає договори щодо модернізації, реконструкції та будівництва об'єктів портової інфраструктури, інші договори, що відповідають цілям її утворення, у тому числі господарські договори з питань забезпечення її діяльності.
Фінансування діяльності адміністрації морських портів України здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються нею відповідно до закону, плати за надання послуг та орендної плати, інших незаборонених законодавством джерел (стаття 16 Закону України «Про морські порти України»).
Послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту (частина 1 статті 21 Закону України «Про морські порти України»).
Відповідно до пункту 4 розділу VI Закону України «Про морські порти України» тимчасово, до створення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, її функції та повноваження, визначені цим Законом, виконує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського та річкового транспорту.
Положенням про Міністерство інфраструктури України, затвердженим Указом Президента України від 12.05.2011 № 581, визначено, що Міністерство інфраструктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сферах морського і річкового транспорту; відповідно до покладених на нього завдань затверджує порядок встановлення, оплати та використання портових зборів, розмір портових зборів (пункти 1, 3 підпунктів 4.3.1, 4.3.3 Положення).
Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 12.06.2013 за № 930/23462, затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів та Порядок обліку та використання коштів від портових зборів.
В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що додатком № 2 до Порядку справляння портових зборів визначено перелік морських портів/морських терміналів, якими стягується корабельний збір за державними регульованими тарифами, до якого увійшов морський порт Керч, тоді як КРП «Порт-Термінал» до переліку морського терміналу, на користь якого стягується корабельний збір, не увійшов, що на думку позивача, надає підстав вважати, що відповідно корабельний збір за вхід до акваторії Керченського морського рибного порту повинен бути сплачений на його користь.
Крім того, позивач посилається на положення статті 8 Закону України «Про морські порти України» та на постанову Кабінету Міністрів України № 406 від 03.06.2013 «Про деякі питання акваторій морських портів», якими визначено межі акваторії морського порту Керч. Пунктом 2, зокрема, цієї постанови встановлено, що акваторії морських портів надано у користування державного підприємства «Адміністрація морських портів України» за умови недопущення передачі їх або їх частин іншим суб'єктам господарювання.
Відповідно до пунктів 1, 4 статті 22 Закону України «Про морські порти України» у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об'ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.
Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.
Причальний збір справляється на користь власника причалу, а якщо причал перебуває у користуванні - на користь відповідного користувача.
Канальний збір справляється на користь власника каналу.
Корабельний збір справляється на користь користувача портової акваторії, а також власника операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності цим Законом.
Аналогічна норма міститься в пункту 1.2 Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України № 316 від 27 травня 2013 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 червня 2013 року
№ 930/23462.
Наказом Міністерства інфраструктури України «Про портові збори» від 27.05.2013
№ 316 визначено, що портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до Порядку.
Сплата портових зборів у морських портах здійснюється до виходу судна з морського порту, а за транзитний прохід каналами - шляхом попередньої оплати або безпосередньо на вході у канал.
Судна, що заходять для здійснення процедур, пов'язаних з пропуском через державний кордон України без виконання вантажних операцій, звільняються від сплати корабельного збору.
Підпунктом 2 пункту 1 статті 2 Закону України «Про морські порти України» встановлено, що акваторія морського порту/портова акваторія - це певна кордонами частина водного об'єкту/об'єктів, крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки та відходу суден.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 статті 1 Закону України «Про морські порти України» операційна акваторія причалу/причалів - це гідротехнічна споруда, в межах портової акваторії, призначене для безпечного підходу суден до причалу, відходу від причалу, маневрування судів під час здійснення швартових операцій, а також маневрування суден між причалами.
Таким чином, акваторія морського порту/портова акваторія визначається наступними вичерпними і сукупними ознаками:
- визначена кордонами частина водного об'єкту;
- у рамках меж частини частині даного водного об'єкту повинен бути забезпечений безпечний підхід судів;
- у рамках меж частині даного водного об'єкту має бути забезпечено безпечне маневрування морських суден;
- у рамках меж частині даного водного об'єкту має бути забезпечена безпечна стоянка морських суден;
- у рамках меж частині даного водного об'єкту має бути забезпечений безпечний відхід морських суден.
Відсутність однієї з вищевказаних ознак свідчить про те, що частина водного об'єкту не відповідає поняттю акваторії морського порту у розумінні положень Закону України «Про морські порти України».
Відповідно, операційна акваторія причалу/причалів визначається наступними ознаками, перелік яких є вичерпним. Це гідротехнічна споруда в межах портової акваторії, призначена для безпечного підходу, відходу, маневрування під час здійснення швартових операцій, маневрування між причалами судів.
Також, відсутність однієї з вищевказаних ознак свідчить про невідповідність водного об'єкту поняттю операційної акваторії причалу/причалів у розумінні Закону України «Про морські порти України».
Одночасно, підпункт 4 пункту 1 статті 1 Закону України «Про морські порти України» визначає гідротехнічні споруди морських портів як інженерно-технічні споруди, розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, маневрування та стоянки суден.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 406 визначені межі акваторії морського порту Керч у системі координат WGS-84/Керченський морський торгівельний порт (на даний час - Керченська філія ДП «Адміністрація морських портів України»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2013 № 606 «Про передачу державному підприємству Керченський морський рибний порт у користування акваторії» були визначені межі акваторії Керченського морського рибного порту в системі координат WGS-84.
Так, з матеріалів справи вбачається, що морські судна, що перебували під агентуванням Товариством з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Тайкун», заходили в акваторію Керченського морського рибного порту наступним курсом: захід у форвартер Керч-Єнікальського каналу, далі по Павловському коліну до 11 поворотного буя, далі - по Бурунському коліну до 20-го поворотного буя, далі - поворот в коліно Єні-Кале і прямим курсом до 24-го поворотного буя, після чого поворот у підхідний канал Керченського морського торгового порту, надалі прямим курсом до 10-го поворотного буя, після чого - поворот на підхідний канал Керченського морського рибного порту/акваторія Керченського морського рибного порту/захід у внутрішню акваторію Керченського морського рибного порту, маневрування та швартування до причалів 9, 10 Кримського республіканського підприємства «Порт-Термінал».
Таким чином, морські судна проходили Керч-Єнікальський канал, підхідний канал Керченського морського торгового порту і підхідний канал Керченського морського рибного порту і після цього заходили у внутрішню акваторію Керченського морського рибного порту.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дані морські судна не здійснювали заходу в акваторію Керченського морського торгового порту, а проходили судновим ходом по каналах, що в свою чергу, виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 8 Закону України «Про морські порти України» та постанови Кабінету Міністрів України № 406 від 03.06.2013 «Про деякі питання акваторій морських портів», оскільки, як вже зазначалося згідно з пунктом 2 статті 1 Закону України «Про морські порти України» акваторія морського порту /портова акваторія - це визначена частина водного об'єкту /об'єктів, крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і виходу суден.
Вказане також підтверджується пунктом 15 статті 1 Закону, де зазначено, що судновий хід - це водний простір, призначений для транзитного руху суден між портами, позначений на місцевості і на карті та визначений засобами навігаційного обладнання.
Прохід по Керч-Єнікальському и підхідному каналах не відповідає поняттю портової акваторії та операційної акваторії причалу з таких, зокрема, підстав:
- при проході морських суден по каналах не здійснювалася стоянка морських суден, а також їх відхід;
- при проході морських суден по каналах відсутні гідротехнічні споруди, призначені для безпечного маневрування судів під час швартових операцій;
- в Керч-Єнікальському каналі і підхідному каналі відсутні гідротехнічні споруди, призначені для маневрування і стоянки суден;
- в Керч-Єнікальському каналі і підхідному каналі відсутні причали, які в розумінні підпункту 12 пункту 1 статті 1 Закону України «Про морські порти України» визначаються як гідротехнічні споруди, які мають швартові і відбійні пристрої і призначені для стоянки суден та їх обслуговування, обслуговування пасажирів, у т.ч. для їх посадки на судна та висадки з суден, проведення вантажно-розвантажувальних робіт.
Так, згідно з пунктом 5 статті 1 Закону України «Про морські порти України» судноплавний канал - це гідротехнічна споруда, природний або штучний водний шлях для безпечного підходу суден до портів, для проходу суден або для сполучення окремих водних басейнів.
Також, слід зазначити, що відповідно до статті 1 договору між Україною і Російською Федерацією «Про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки», дата підписання якого є 24.12.2003, дата ратифікації ВРУ - 20.04.2004, дата набуття чинності - 23.04.2004 - Азовське море і Керченська протока є внутрішніми водами України і Російської Федерації», тобто Керч-Єнікальський канал Керченської морського торгового порту/Керченська бухта є внутрішніми водами України і судновим ходом, який у свою чергу визначається як «водний простір на внутрішньому водному шляху, призначений для руху суден і позначений на місцевості і або карті», Правила плавання по внутрішніх водах України, введені в дію з 01.04.1986, затверджені наказом ГУРФ при РМ УРСР від 10.01.1986.
Отже, Законом України «Про морські порти України» визначено, що є судноплавним каналом і внутрішнім підхідним каналом, які призначені для підходу до причалів і відходу від причалів, маневрування в межах акваторії морського порту, а також для безпечного підходу суден до портів і проходу суден, тобто поняття акваторії морського порту/портової акваторії відокремлені від поняття судноплавного та внутрішнього підхідного каналу.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки судна, що знаходилися під агентуванням відповідача, проходили по Керч-Єнікальському каналу та підхідному каналу Керченського морського торговельного порту, а також враховуючи те, що ці канали є судновим ходом і не підпадають під поняття акваторії морського порту - ними не здійснювався захід в акваторію Керченського морського торговельного порту, тому відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача корабельного збору.
Крім вказаного, судом також прийнято до уваги ті обставини, що за прохід Керч-Єнікальським і підхідним каналами, Керченський морський торговий порт стягує канальний збір, який сплачується відповідачем у повному розмірі.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку обліку та використання коштів від портових зборів кошти від корабельного збору використовуються: на утримання та очищення акваторії порту та операційної акваторії причалу (причалів) від наносів і речовин, що забруднюють її поверхню і дно; на утримання, ремонт, модернізацію, реконструкцію і будівництво огороджувальних і берегоукріплювальних споруд порту; на виконання промірних робіт на акваторії порту та операційній акваторії причалу (причалів); на суднопідйомні та підводно-технічні роботи на акваторії порту та операційній акваторії причалу (причалів), включаючи попереднє водолазне обстеження дна та підняття втрачених (скинутих) великогабаритних предметів, такелажу та оснащення суден; на днопоглиблювальні роботи, пов'язані з підтримкою, поліпшенням, розвитком (розширенням) акваторії порту та операційної акваторії причалу (причалів); на заходи, пов'язані із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах; на утримання персоналу, що бере участь у проведенні робіт і здійснює технічний нагляд за будівництвом (придбанням, виготовленням), модернізацією, реконструкцією, ремонтом та експлуатацією акваторії і операційної акваторії причалу (причалів) та інших необоротних активів, що використовуються на зазначені в цьому пункті цілі, у тому числі на забезпечення соціальних гарантій цього персоналу; на забезпечення функціонування та розвитку національної системи пошуку і рятування в морському пошуково-рятувальному районі України; на компенсацію інвестицій, внесених суб'єктами господарювання у стратегічні об'єкти портової інфраструктури, що є об'єктами державної власності, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до чинного законодавства; на компенсацію вартості підводних гідротехнічних споруд (канали, операційні акваторії причалів тощо), що були збудовані за рахунок приватних інвестицій до набрання чинності Законом України «Про морські порти України» та внесені до реєстру гідротехнічних споруд у встановленому законодавством порядку, що передаються у державну власність, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до пункту 2.4 Порядку обліку та використання коштів від портових зборів кошти від канального збору використовуються: на утримання, обслуговування, ремонт та забезпечення безпеки судноплавства на судноплавних шляхах загальнодержавного значення і каналах, очищення їх від наносів і підтримання їхніх габаритів у межах паспортних значень; на днопоглиблювальні роботи, пов'язані з підтриманням та/або поліпшенням проектних габаритів на каналах; на утримання, обслуговування та ремонт засобів маяків, берегових і плавучих засобів навігаційного обладнання (далі - ЗНО) на каналах; на будівництво (придбання, виготовлення), модернізацію, реконструкцію, ремонт каналів та інших необоротних активів, що використовуються на зазначені в цьому пункті цілі; на утримання персоналу, що бере участь у проведенні робіт та здійснює технічний нагляд за будівництвом (придбанням, виготовленням), модернізацією, реконструкцією, ремонтом та експлуатацією каналів та інших необоротних активів, що використовуються на зазначені в цьому пункті цілі, у тому числі на забезпечення соціальних гарантій цього персоналу; на утримання інших необоротних активів, що використовуються для будівництва (придбання, виготовлення), модернізації, реконструкції, ремонту та обслуговування каналів; на компенсацію інвестицій, внесених суб'єктами господарювання у стратегічні об'єкти портової інфраструктури, що є об'єктами державної власності, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до чинного законодавства; на компенсацію вартості підводних гідротехнічних споруд (канали, операційні акваторії причалів тощо), що були збудовані за рахунок приватних інвестицій до набрання чинності Законом України «Про морські порти України» та внесені до реєстру гідротехнічних споруд у встановленому законодавством порядку, що передаються у державну власність, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що послуги, вартість яких відшкодовується за рахунок сплати корабельного збору, надавалися відповідачу третьою особою по даній справі, КРП «Порт-Термінал», тоді як одночасно доказів надання таких послуг позивачем відповідачу суду надано не було, оскільки не було надано доказів маневрування, швартування, підходу суден, що знаходилися під агентуванням ТОВ «Морське агентство «Тайкун», до причалів Керченського морського торговельного порту, або відходу від них.
Щодо тверджень позивача відносно того, що оскільки КРП «Порт-Термінал» не включено до Додатку № 2 до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, у зв'язку з чим позбавлено права нараховувати та збирати корабельний збір, суд вважає такими, що, не відносяться до предмету спору, який обмежений певним колом вимог.
Одночасно, суд зауважує, що дійсно обставини, на які посилається представник позивача, відображені у поясненнях третьої особи, яка зокрема вказала, що питання щодо включення КРП «Порт-Термінал» до Додатку № 2 до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів наразі опрацьовується.
При цьому, суд також вважає за необхідне зазначити про помилковість висновків позивача що відсутність правових підстав для нарахування корабельного збору КРП «Порт-Термінал» є підставою виникнення такого права у ДП «Адміністрація морських портів України», за відсутності, як зазначає позивач, інших власників акваторії порту Керч.
Так, підставою для нарахування та стягнення збору є факт надання послуг, тоді як доказів надання таких послуг, вартість яких відшкодовується корабельним збором, як вже зазначалось, позивачем не надано.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності зі статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Будь-яких доказів, які б підтверджували надання позивачем на підставі Договору відповідачу послуг, що оплачуються корабельним збором суду не надано, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
В судовому засіданні 04.03.2014 оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 11.03.2014.
Керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. В позові відмовити в повному обсязі.
Суддя А.Ю. Пукас