РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/20/14Головуючий суду першої інстанції:Блейз І.Г.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.

"05" березня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосії у складі:

головуючого - суддіПритуленко О.В.,

суддів:Ломанової Л.О., Кустової І.В.,

при секретаріБроніковській М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про виділення частки майна у натурі, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому просив суд виділити в натурі належну йому на праві спільної часткової власності 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

У позові зазначено, що двокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 56,3 кв., житловою площею 25,5 кв.м., належить сторонам на праві спільної часткової власності у рівних частках.

Оскільки з приводу існуючого порядку користування у сторін постійно виникають спори і згоди щодо поділу будинку між співвласниками не досягнуто, просив виділити в натурі належну йому частку у вигляді кімнати площею 11,9 кв.м, літньої кухні площею 24,6 кв.м., гаражу площею 28,3 кв.м., сараю площею 4 кв.м., навісу площею 9,3 кв.м. та сараю площею 5,5 кв.м.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 17 жовтня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на рішення, в який посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На думку апелянта, суд неповно неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1.

Згідно технічного паспорту вказане нерухоме майно складається з кімнати площею 13,6 кв.м, кімнати площею 11,9 кв.м., кухні площею 7,6 кв.м, вбиральні площею 4,3 кв.м, веранди площею 12 кв.м, підсобного приміщення площею 6,9 кв.м. (а.с.9-10)

Крім того, мають місце самовільні побудови, а саме, гараж площею 28,3 кв.м, сарай площею 4 кв.м., навіс площею 9,3 кв.м, сарай площею 5,5 кв.м.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався положеннями ст.364 ЦК України і виходив із того, що позивач не надав доказів наявності технічної можливості здійснити поділ спірного майна відповідно до варіанту, зазначеному у позові, і не доведено, що варіант поділу, який він запропонував, відповідає рівності часток сторін у праві власності.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.

На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності, у разі поділу (ст. 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував вказаних положень закону і дійшов помилкового висновку про те, що правовідносини сторін регулюються нормою ст. 364 ЦК України, оскільки, як слідує з матеріалів справи, на час розгляду справи співвласниками спірної квартири були лише ОСОБА_6 (на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 липня 2012 року, реєстр № 2-1303) та ОСОБА_7 (на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10 травня 2012 року, реєстр № 2-700).

При вирішенні спору суд також не врахував, що визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, який склався між співвласниками, а розмір їх часток та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

Крім того, відмовляючи у позові з підстав недоведеності вимог про виділ в натурі частки ОСОБА_6 у вигляді певних приміщень, суд, внаслідок неповного виконання вимог ч.4 ст.10 ЦПК України, не з'ясував чи існують інші варіанти поділу спірного майна та ухвалив рішення з порушенням положень ст.ст. 213, 214 ЦПК України.

Порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції на підставі п.1 і 4 ч.1 ст.309 ЦПК України та ухвалення нового рішення про відмову у позові з інших підстав.

Незважаючи на те, що вимоги позивача, заявлені у позові, ґрунтуються на законі, в задоволенні позову належить відмовити в зв'язку з тим, що на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції частку позивача та відповідача у праві спільної часткової власності було змінено - свідоцтва сторін про право на спадщину замінено на нові свідоцтва на підставі ст.1300 ЦК України. Згідно свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 10 лютого 2014 року, кожному з них належить 1/4 частина спірного майна. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 лютого 2014 року ОСОБА_7, крім того, належить 1/6 частина вказаної квартири. Інша частина квартири належить ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом.

Враховуючи, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не беруть участі у справі і їх залучення до справи на стадії апеляційного розгляду не передбачено законом, відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_6

З урахуванням викладеного, керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.1 і 4 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2013 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про виділення частки майна у натурі відмовити з інших підстав.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.