АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-кп/793/104/14 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: ст.ст. 309 ч. 2, 185 ч. 2 КК України Васильківська Т. В.

Доповідач в апеляційній інстанції Неділько М.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Неділька М.І.

суддів Суходольського М.І., Шкреби Р.Д.

з участю прокурора Білика О.П.

при секретарі Чорній Я.Ю.

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4

адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянула матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12.12.2013 р., яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Смілянського міськрайонного суду від 22.11.2012 р. і остаточно визначено до відбуття покарання чотири роки шість місяців позбавлення волі.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на два роки два місяці позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 309 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_4 покарання два роки два місяці позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Смілянського міськрайонного суду від 08.04.2013 р. і остаточно визначено до відбуття покарання два роки три місяці позбавлення волі.

Із обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стягнуто в солідарному порядку на користь ОСОБА_7 900 грн. матеріальної шкоди та 100 грн. моральної шкоди.

Із обвинуваченого ОСОБА_4 стягнуто на користь держави 244,72 грн. витрат з залучення експерта.

Вирішена доля речових доказів по справі.

За вироком суду ОСОБА_3 засуджений за те, що він, разом та за попередньою змовою з ОСОБА_4, 16 квітня 2013 року близько 19.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля гаража по вул. Московській, 24, м. Сміла, з метою викрадення чужого майна, скористались безпорадним станом ОСОБА_7, який після розпиття з ними алкоголю та внаслідок поганого самопочуття перебував без свідомості, таємно, а ОСОБА_3 повторно, із корисливих мотивів, викрали належні потерпілому мобільний телефон «Нокіа-6233» вартістю 330 грн. зі стартовим пакетом «Київстар» вартістю 20 грн. та карткою пам'яті ємністю 2 Гб вартістю 95 грн., мобільний телефон «Моторола С-115» вартістю 145 грн. зі стартовим пакетом «Лайф» вартістю 20 грн., гроші в сумі 80 грн., а також кредитну картку ПАТ КБ «Приватбанк», після чого, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на незаконне заволодіння грошима потерпілого, які перебували на кредитному рахунку, скориставшись ПІН-кодом до викраденої картки, що був у викрадених речах, в період часу із 22.09-23.13 год. через банкомат по вул. Жовтневій, 11, м. Сміла, зняли та забрали собі належні ОСОБА_7 890 грн., заподіявши йому матеріальної шкоди на загальну суму 1 580 грн. Викрадені гроші того ж вечора спільно витратили на алкогольні напої та продукти харчування, а мобільні телефони розділили між собою: «Моторола С-115» залишився у ОСОБА_3, «Нокіа-6233» - у ОСОБА_4

Крім того, ОСОБА_4, восени 2012 року на прилеглій до промислових водойм території неподалік вул. Ржевської в м. Сміла, шляхом відокремлення, незаконно придбав листя дикоростучої коноплі, яке переніс до місця свого проживання по АДРЕСА_1, де, висушивши і подрібнивши руками, незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, вагою в перерахунку на висушену речовину 18.88 грам, яку залишив і незаконно зберігав за місцем свого проживання без мети збуту, а 14.06.2013 р., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, переніс до Північного вокзалу залізничної станції ім. Т.Г.Шевченка Одеської залізниці в м. Сміла, де зазначена речовина у нього була виявлена та вилучена працівниками міліції.

Не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, які суд визнав доведеними та кваліфікації дій обвинувачених, прокурор в апеляції просить вказаний вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного судом ОСОБА_3 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що по за увагою суду залишились вимоги ст. 65 КК України та п. 1 ПП ВСУ від 24.10.2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», оскільки ОСОБА_3 не розкаявся у вчиненому, раніше судимий, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин в період іспитового строку.

Просить постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 4 років позбавленні волі, на підставі ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Смілянського міськрайсуду від 22.11.2012 р. остаточно визначити до відбуття ОСОБА_3 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Обвинувачений ОСОБА_3 в поданій ним апеляції ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції та направлення туди матеріалів на новий судовий розгляд.

При цьому зазначає, що суд розглянув справу односторонньо та без належного з'ясування всіх обставин, зокрема, в судовому засіданні він дав правдиві покази про обставини справи, що підтвердив і ОСОБА_4, який вказав, що злочин він вчинив самостійно. Проте суд до уваги їх не взяв.

Вказує, що гроші в банкоматі він знімав на прохання ОСОБА_4 із його кредитної картки оскільки той, з його слів, не вмів нею користуватися.

Крім того, він не ховав телефон, який дав йому ОСОБА_4 під час зняття грошей в банкоматі, яка забезпечена відеокамерами. Таким чином, як слід розуміти, він підтверджує те, що йому не було відомо, що вказаний телефон є краденим і він до його крадіжки непричетний.

На ці обставини суд уваги не звернув і правової оцінки їм не дав.

Також вказує, що ним заявлялися клопотання про надання можливості отримати всі процесуальні документи в перекладі на російську мову.

Проте його клопотання задоволене не було, чим він був позбавлений можливості бути рівноправним учасником процесу і осмислювати в повному обсязі суть того, що відбувалося - запитань і відповідей.

І лише після допиту по справі осіб суддею винесена постанова про вручення йому документів в перекладі на російську мову та був наданий перекладач, який, перекладу не проводив.

Крім того, під час розгляду справи 08.08.2013 р. та 20.08.2013 р. в судовому засіданні був відсутній захисник, а 11.12.2013 р. перекладач.

Таким чином були порушені його права на захист.

Залишене також без розгляду і його клопотання про надання зустрічі із рідними для вирішення питання про участь у справі платного захисника.

Заслухавши доповідача, прокурора, підтримавшого апеляцію прокурора у справі, обвинуваченого ОСОБА_3, підтримавшого свою апеляцію, думку обвинуваченого ОСОБА_4 та адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стосовно поданих апеляцій та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до наступного.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні того злочину за який він засуджений при обставинах, викладених у вироку, підтверджений зібраними по справі доказами, яким суд першої інстанції дав вірну юридичну оцінку.

Так, згідно показів свідка ОСОБА_8, яка в той час працювала на Шевченківській РВЦ в стрілковій команді № 2 під час вечірнього обходу території вона виявила на території трьох сторонніх чоловіків, які вживали алкогольні напої.

На її прохання залишити територію, двоє із них пішли, але потім повернулися і забрали третього із його сумкою та повели в невідомому напрямку через дорогу.

Після їх уходу вона оглянула місце їхнього знаходження і крім сміття ніяких предметів не виявила.

Таким чином, із її показів встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, після розпиття спиртного разом залишили місце свого знаходження, забравши із собою всі речі.

Ці покази дані сторонньою особою, яка не зацікавлена в результатах розгляду справи, тому колегія суддів вважає їх об'єктивними і такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Покази ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стосовно цих обставин є суперечливими.

Так, згідно показів ОСОБА_3, після спільного вживання спиртних напоїв, ОСОБА_7, із сумкою, ОСОБА_4 перевів через дорогу. Він, ОСОБА_3, пішов до вокзалу пити пиво і пізніше там зустрівся із ОСОБА_4, який йому дав мобільний телефон і з ним вони зняли в банкоматі гроші, які тратили на спиртні напої.

За показами ОСОБА_4, після розпиття спиртних напоїв та штовханини між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у останнього із кишені випали якісь речі.

Він, ОСОБА_4, відвів його в сторону через дорогу і залишив біля паркану, надівши на шию сумку.

Тоді ж пішов і ОСОБА_3

Після цього він повернувся на місце розпиття спиртних напоїв, де виявив і забрав два мобільні телефони, блокнот і картку банкомату.

Пізніше, зустрівши біля бару «Світанок» ОСОБА_3 він дав йому один телефон і разом вони вживали спиртні напої, за гроші, які зняв у банкоматі ОСОБА_3

Таким чином, покази свідка ОСОБА_8 про те, що з місця розпиття спиртних напоїв двоє чоловіків вели третього і що на місці їхнього там перебування нічого не залишилося, і в тім числі мобільних телефонів, блокноту і картки банкомату спростовують покази зазначених осіб і вказують на те, що речі потерпілого ОСОБА_7 ними були забрані вдвох.

З цих підстав покази ОСОБА_3 про те, що на час зустрічі його із ОСОБА_4 у того вже знаходилися вказані речі, є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і вони направлені на ухилення його від відповідальності за скоєне.

Крім того, ОСОБА_3, знаючи, що гроші належать ОСОБА_7, зняв їх із картки і потім із ОСОБА_4 використав на придбання спиртних напоїв.

Ці обставини судом першої інстанції були належним чином досліджені і зроблений обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні крадіжки речей разом та за попередньою змовою із ОСОБА_4

Крім того, під час судового розгляду 04.09.2013 р. ОСОБА_3 пояснив, що обвинувачення йому зрозуміле і вину він визнає повністю а.с. 119.

За таких обставин пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про непричетність останнього до крадіжки суперечать фактичним обставинам справи.

Що стосується відсутності перекладача та захисника під час деяких судових засідань, на що посилається також в апеляційній скарзі ОСОБА_3, то вони матеріалами справи не підтверджені. В справі стосовно цього як його звернення так і клопотання про надання зустрічі із рідними для вирішення питання про участь у справі платного захисника, - відсутні.

Крім того, при розгляді справи приймав участь адвокат ОСОБА_6, який здійснював його захист і який, як слід розуміти, ніяких клопотань стосовно цього не подавав, тому підстав вважати, що судом було порушене право ОСОБА_3 на захист, - немає.

За таких обставин його доводи про незаконність судового рішення, його скасування та направлення справи на новий судовий розгляд є необґрунтованими і до задоволення не підлягають.

Дії його за ст. 185 ч. 2 КК України кваліфіковані вірно, а покарання призначене у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України.

Строк покарання відповідає характеру вчиненого злочину та негативним даним про його особу, який до цього неодноразово притягався до кримінальної відповідальності і в тім числі за вчинення крадіжок.

Останній злочин ним вчинений під час умовного засудження за попередній злочин, що вказує на його підвищену суспільну небезпечність і що на шлях виправлення та перевиховання він ставати не бажає.

В зв'язку з викладеним, призначене покарання відповідає характеру вчиненого злочину та особі обвинуваченого і підстав для призначення йому більш суворого покарання, про що ставить питання в апеляції прокурор, немає.

На вирок суду відносно ОСОБА_4 апеляційні скарги не подавалися.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Вирок Смілянського міськрайонного суду від 12.12.2013 р. відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляційні скарги прокурора у справі та обвинуваченого ОСОБА_3, - без задоволення.

Запобіжний захід ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишити попередній - тримання під вартою.

Ухвала вступає в законну силу з моменту її оголошення апеляційним судом, але може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі 3 місяців.

Головуючий

Судді