донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
19.12.2006 р. справа №38/347а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: | Калантай М.В. |
суддів | Запорощенка М.Д. |
при секретарі: | Старовойтової Г.Я. Абдулазізовій О.Д. |
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 23.10.2006 року |
у справі | 38/347а |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка |
до | Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки
|
про | скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі, донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду |
За участю представників сторін : |
Від позивача : | Заматов Р.В. –дов. від 02.11.06. |
Від відповідача: | Павленко О.Г. –дов. від 09.01.06. |
Постановою господарського суду Донецької області від 23.10.2006 року у справі №38/347а (суддя Радіонова О.О.) задоволено позов Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки про скасування рішення від 27.07.2006 року №747/00131268 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі, донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду в розмірі 16089,32 грн.
Вказане рішення про застосування фінансових санкцій скасоване.
Постанова суду мотивована обґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки, не погоджуючись із постановою господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про її скасування, так як вважає, що вона прийнята з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, просить у задоволенні позову відмовити. В своїй апеляційній скарзі заявник наполягає на правомірності прийняття ним спірного рішення, оскільки, на його думку, згідно зі статтею 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів –зупинення виконання боржником грошових зобов’язань щодо сплати податків, зборів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань щодо сплати податків і зборів ( обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення проведення мораторію. А пункт 4 статті 12 цього ж Закону розповсюджується на зобов’язання, що виникли до дня введення мораторію. На поточну заборгованість дія мораторію не розповсюджується, тому й відсутні підстави для звільнення від застосування штрафних санкцій ВАТ “Донецькобленерго”. Таким чином, скаржник вважає, що законодавство не містить обмежень щодо нарахування штрафних санкцій на поточні зобов’язання боржника перед кредиторами, у тому числі на поточні зобов’язання щодо сплати обов’язкових платежів, термін виконання яких настав після введення мораторію.
Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” м. Горлівка, вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для її скасування. У судовому засіданні представник позивача просив суд стягнути з відповідача витрати за надання адвокатських послуг в розмірі 1160 грн.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Відповідачем було прийняте спірне рішення № 747/00131268 від 27.07.2006 року, яким до позивача застосовані штраф в розмірі 15930, 02 грн. та пеня в розмірі 159,30 грн., у загальній сумі 16089,32 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Донецької області від 22.11.2004 року у справі №5/194Б (арк. 26) порушено справу про банкрутство ВАТ “Донецькобленерго” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів продовжувалась на момент прийняття органом ПФУ спірного рішення, що підтверджується ухвалою господарського суду Донецької області від 08.06.2006 року у справі №5/194Б (арк. 25).
Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Абзацом 24 статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторій на задоволення вимог кредиторів –зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Аналізуючи наведений припис, слід зробити висновок про те, що мораторій розповсюджує свою дію на зобов’язання боржника, строк виконання яких настав до дня введення мораторію.
Таким чином, мораторій підлягає застосуванню до конкурсної заборгованості і не розповсюджується на поточну заборгованість боржника перед кредиторами.
Із наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що спірне рішення прийняте за несвоєчасне виконання поточних зобов’язань станом на 20.07.2006 року.
Однак, у відповідності до частини 4 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).
Таким чином, судова колегія погоджується із твердженням суду першої інстанції стосовно того, що даною нормою визначається конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу тільки відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов’язаний з його суттю, що розкривається у статті 1 вказаного Закону.
Тобто боржник повинен виконувати зобов’язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.
Беручи до уваги викладене, орган Пенсійного фонду України необґрунтовано прийняв спірне рішення про застосування фінансових санкцій.
Відповідачем не доведено правомірності свого рішення, як це передбачено частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де сказано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, вищезазначене спростовує доводи, викладені заявником апеляційної скарги.
З огляду на вказане, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.
Стосовно заяви позивача про стягнення з відповідача витрат за надання адвокатських послуг в розмірі 1160 грн. судова колегія зазначає наступне.
Господарським судом Донецької області було правомірно вказано на те, що судові витрати по даній справі підлягають розподілу відповідно до вимог частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, частиною 2 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Тому, у відповідності до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 82 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006р.”, враховуючи приписи постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 “Про граничні розмірі компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави (Додаток до постанови ч.1 п.п.2), та з огляду на заяву позивача від 17.10.2006 року №22 стосовно розрахунку компенсаційних витрат за надання адвокатських послуг, господарський суд правомірно відшкодував позивачу з Державного бюджету України судові витрати (витрати на правову допомогу) у розмірі 744,15 грн.
А відтак, не підлягає задоволенню заява позивача щодо покладення на відповідача витрат за надання адвокатських послуг у сумі 1160 грн.
Приймаючи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова господарського суду Донецької області відповідає діючому законодавству та фактичним обставинам справи, а мотиви, із яких надана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для її скасування.
Керуючись статтями 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки на постанову господарського суду Донецької області від 23.10.2006 року у справі №38/347а залишити без задоволення.
Постанову від 23.10.2006 року господарського суду Донецької області у справі №38/347а залишити без змін.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст ухвали складений та підписаний 25.12.2006 року.
Головуючий: М.В. Калантай
Судді: М.Д. Запорощенко
Г.Я. Старовойтова
Надруковано 6 примірників:
1 –у справу; 2 –сторонам у справі;
2 –ДАГС; 1 –ГС Донецької обл.