РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 116/6692/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Пакула М.Р.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Горбань В. В.
РІШЕННЯ
"03" березня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді Горбань В.В.
СуддівБондарева Р.В., Шестакової Н.В.
При секретаріУсеїновій Н.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності на 1/2 частку господарських будівель та споруд, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 09 січня 2014 року,
В С Т А Н О В И Л А :
31 жовтня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності на 1/2 частку господарських будівель та споруд. Вимоги мотивовані тим, що ухвалою Сімферопольського районного суду АР Крим від 05.10.2011 року затверджено мирову угоду між представниками ОСОБА_7 та ОСОБА_6, відповідно до якої за ОСОБА_6 визнано право власності на 1/2 частку будинку АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.08.2001 року. Під час розгляду справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про поділ домоволодіння АДРЕСА_1 було проведено судову будівельно-технічну експертизу, висновками якої запропоновано поділ жилого будинку і господарських будівель та споруд, чистину з яких запропоновано до виділу у власність ОСОБА_6 Між тим, в ухвалі про затвердження мирової угоди від 05.10.2011 року за ОСОБА_6 визнано право власності лише на 1/2 частку будинку, питання про поділ господарських будівель та споруд не вирішувалося. Зазначає, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 03.08.2001 року ОСОБА_7 належала 1/2 частка жилого будинку з відповідною часткою господарських та побутових будівель. Другим співвласником 1/2 частини будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд була ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадщину після смерті ОСОБА_9 отримали ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Зазначає, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 видані державні акти серії ЯИ № 386629, ЯИ № 386627 на право власності на земельну ділянку площею 0,0722 га та державні акти серії ЯИ № 386630, ЯИ № 386628 на земельну ділянку площею 0,0162 га, якими посвідчувалося право спільної сумісної власності ОСОБА_7 і ОСОБА_9 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1. Враховуючи те, що за затвердженою мировою угодою до нього не перейшло право власності на 1/2 частку господарських будівель та споруд і відповідачі не визнають його право власності, на підставі ст. 120 ЗК України, ст.ст. 377, 392 ЦК України просить визнати за ним право власності на 1/2 частку господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 09 січня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності на 1/2 частку господарських будівель та споруд відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, відповідачів та їх представника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступник підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності. При цьому визнав встановленим, що при укладенні мирової угоди по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності на 1/2 частку будинку та земельної ділянки, було вирішено питання щодо передачі ОСОБА_6 не житлового будинку АДРЕСА_1 у цілому, а лише 1/2 його частки без відчуження земельної ділянки, а також господарських будівель та споруд, які, як вбачається з технічного паспорту від 23 січня 2012 року, розташовані окремо від житлового будинку, тому позовні вимоги щодо визнання за ОСОБА_6 права власності на 1/2 частку господарських будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, є безпідставними і не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог, але при цьому не може погодитися з мотивами та підставами відмови у задоволенні позову.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що на підставі рішення народного суду Сімферопольського району від 14.06.1972 року житловий будинок АДРЕСА_1 належав на праві спільної часткової власності ОСОБА_10 та ОСОБА_9 (кожному по 1/2 частці житлового будинку з відповідною часткою господарських та побутових будівель).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 помер.
На підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 03 серпня 2001 року ОСОБА_7 став власником 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 5).
Ухвалою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 05 жовтня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності на 1/2 частку будинку та земельної ділянки було визнано мирову угоду, за якою за позивачем ОСОБА_6 визнано право власності на 1/2 частку будинку АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.08.2001 року, у зв'язку з чим ОСОБА_6 відмовляється від позовних вимог в частині визнання за ним права власності на 1/2 частку земельної ділянки, на якій розташовано будинок АДРЕСА_1, та сплачує ОСОБА_7 грошову компенсацію у розмірі 6000 грн. за понесені останнім витрати, пов'язані з оформленням після смерті ОСОБА_10 спадщини - 1/2 частки будинку АДРЕСА_1, на правову допомогу в розмірі 3200 грн.(а.с. 6).
Як убачається з матеріалів справи, на підставі вищезазначеної ухвали Сімферопольського районного суду АР Крим 03 травня 2012 року Сімферопольським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно з ухвалою Сімферопольського районного суду АР Крим від 05 жовтня 2011 року у власність ОСОБА_6 було передано лише 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_1 без відчуження господарських будівель та споруд, які розташовані окремо від житлового будинку.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.
Як убачається зі змісту ухвали Сімферопольського районного суду АР Крим від 05 жовтня 2011 року, за ОСОБА_6 визнано право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.08.2001 року.
Зі змісту свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.08.2001 року вбачається, що ОСОБА_7 після смерті батька ОСОБА_10 успадкував 1/2 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських та побутових будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1, розташованого на присадибній ділянці присадибних земель Мирнівської сільської ради. На вказаній земельній ділянці розташований один ракушечний жилий будинок, жилою площею 21,6 кв.м, зазначений в плані під літ. «А», з наступними господарськими та побутовими будівлями: «А1, А2, в» - добудови, «а, е» - тамбури, «Е, В» - літні кухні, «Г, Д, Ж, Б» - сараї, «У, О» убиральні, споруди, мощення (а.с. 5).
Згідно зі ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.
Із роз'яснень, викладених у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04.10.1991 року (із змінами та доповненнями), вбачається, що різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле. Тому при відчуженні жилого будинку вони переходять до нового власника разом з будинком, якщо при укладенні договору про відчуження не були обумовлені їх знесення або перенос попереднім власником.
З аналізу зазначених норм закону та вищезазначених роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України слідує, що приналежність наслідує частку головної речі, тобто такі господарські будівлі та споруди, які становлять з будинком одне ціле, слідують долі будинку (при купівлі-продажу, даруванні, спадкуванні тощо).
Як убачається з матеріалів справи, при укладенні мирової угоди ОСОБА_7 визнав за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1, яка належала йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.08.2001 року, яку він успадкував з відповідною часткою господарських та побутових будівель.
За таких обставин колегія суддів вважає що відповідна частка господарських та побутових будівель є підсобними і становлять із 1/2 часткою житлового будинку АДРЕСА_1 одне ціле, тому вони слідують долі будинку.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про визнання за ним права власності на 1/2 частку господарських будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які є приналежністю головної речі - 1/2 частки зазначеного будинку і складають з ним одне ціле, не можуть бути самостійним предметом позову щодо визнання права власності на зазначені господарські будівлі та споруди, оскільки вони слідують долі 1/2 частки спірного будинку і можуть бути у спільному користуванні.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим і воно на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає зміні щодо мотивів та підстав відмови у задоволенні позову.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 09 січня 2014 року змінити щодо мотивів та підстав відмови у задоволенні позову.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: Горбань В.В. Бондарев Р.В. Шестакова Н.В.