АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22 -ц/791/836/14 Головуючий в І інстанції Хоменко В.Г.

Категорія: Доповідач: Вадзінський П.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Колісниченка А.Г.,

Суддів: Капітан І.А.,

Вадзінського П.О.,

при секретарі: Грицак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року позивачка звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що сторони домовились про купівлю-продаж житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим 28.03.2011 року письмово оформили договір завдатку, відповідно до якого ОСОБА_5 сплатила ОСОБА_4 в якості завдатку 65 000 гривень, а відповідач зобов'язалась до 01 вересня 2012 року укласти з позивачкою договір купівлі-продажу вказаного житлового будинку. Оскільки договір купівлі-продажу до цього часу укладений не був, просила стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 65 000 грн., три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 2275 грн., витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн., а також судовий збір у розмірі 672,75 грн., а всього 71 062, 45 грн.

В ході розгляду справи представником позивача та позивачем подано заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності відповідачці та знаходиться в АДРЕСА_2 а також в інших осіб, та на 48/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1, та заборонити ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії (продавати, міняти, дарувати, передавати в оренду, в користування та інше) по відчуженню рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві приватної власності відповідачці та знаходиться за вказаними вище адресами або в інших осіб.

Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2013 року заяви ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_2 від 09.12.2013 року та 11.12.2013 року повернуті заявникам.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність і необґрунтованість ухвали, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2013 року скасувати і постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову від 11 грудня 2013 року.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 доводи, зазначені в ній не визнає, ухвалу суду вважає законною і обґрунтованою. Просить апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали у визначених законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до суду з позовом про стягнення грошових коштів, обґрунтовуючи це тим, що між нею та відповідачкою була досягнута домовленість про купівлю-продаж житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

28.03.2011 року сторони оформили договір завдатку, відповідно до якого ОСОБА_5 сплатила ОСОБА_4 в якості завдатку 65 000 гривень, а відповідач зобов'язалась до 01 вересня 2012 року укласти з позивачкою договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна. /а.с.5/.

Проте, як зазначила позивачка, договір купівлі-продажу до цього часу укладений між ними не був, грошові кошти в сумі 65 000 гривень ОСОБА_4 їй не повернула. Матеріали справи також не містять доказів про укладення договору купівлі-продажу вказаного житлового будинку.

Під час розгляду справи позивач та її представник, вважаючи що, не вжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, подали заяви про забезпечення позову, відповідно до яких просили накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності відповідачці та знаходиться в АДРЕСА_2 а також в інших осіб, та на 48/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1, та заборонити ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії (продавати, міняти, дарувати, передавати в оренду, в користування та інше) по відчуженню рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві приватної власності відповідачці та знаходиться за вказаними вище адресами або в інших осіб. /а.с.28-29,32-33/.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову виходячи із суті заявлених вимог.

У заяві про забезпечення позову повинні бути зазначені причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч.4 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч. 8 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась до суду із такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Повертаючи заяви про забезпечення позову заявникам, суд першої інстанції виходив з того, що вказані заяви подані без дотримання вимог ст. 151 ЦПК України, а саме: заявниками не надано доказів стосовно того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Проте, з таким висновком суду колегія суддів повністю погодитись не може.

Згідно копії відповіді № 078971 від 15.10.2012 року на запит від 21.09.2012 року, Скадовське БТІ повідомило, що 48/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4. /а.с.4/.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір про стягнення грошових коштів. У зв'язку з тим, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання в подальшому можливого рішення суду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосувати заходи забезпечення позову та вважає, що накладення арешту на 48/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_1, та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4, є співмірним та відповідає заявленим ОСОБА_3 позовним вимогам.

Враховуючи те, що накладення арешту на інше рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачці та знаходиться в інших осіб, та заборона вчиняти останній будь-які дії з приводу належного їй рухомого та нерухомого майна може призвести до порушення прав останньої вільно володіти своїм майном, інші доводи апеляційної скарги до уваги колегії суддів прийняті бути не можуть.

Колегія суддів критично відноситься до заяви ОСОБА_4 від 13.12.2013 року, в якій вона заперечує проти тверджень заявників щодо її намірів відчужити належне їй нерухоме майно, на яку суд послався в оскаржуваній ухвалі, оскільки вказана заява була написана та зареєстрована після постановлення ухвали, а тому не могла бути предметом дослідження на час вирішення судом питання про повернення заяв про забезпечення позову.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що ухвала Генічеського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2013 року постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з ухваленням нової, якою заяву ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_2 від 09 грудня 2013 року про забезпечення позову слід задовольнити частково

Керуючись ст.ст. 303, 307,312 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити частково.

Ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2013 року скасувати і ухвалити нову, якою заяву ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_2 від 09 грудня 2013 року про забезпечення позову задовольнити частково.

Застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 48/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності.

В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий:

Судді: