ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
26 лютого 2014 рокуСправа №827/272/14
Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської Ради про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Севастопольської міської Ради про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії. Вказує, що відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, у 2013 році ОСОБА_1 звернулась до Севастопольської міської Ради з клопотанням та доданими до нього графічними матеріалами для отримання земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на території м. Севастополя. Проте, Севастопольською міською Радою 17.09.2013 року було розглянуто клопотання позивача та прийнято рішення № 6052, яким відмовлено у задоволенні клопотання. Вважає, що прийняте рішення порушує її право на отримання земельної ділянки.
Просить визнати протиправним та скасувати рішення, та зобов'язати вчинити певні дії.
Ухвалою від 06 лютого 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалою від 06 лютого 2014 року підготовче провадження було закінчено та справу призначено до судового розгляду.
Позивач, 18 лютого 2014 року надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.22)
Представник відповідача до початку судового засідання надав клопотання про розгляд справи за його відсутності на підставі письмових заперечень та матеріалів справи (а.с.26).
В порядку статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено наступне: 26.03.2013 року ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 звернувся із клопотанням в порядку ст. 118 Земельного кодексу України до Севастопольської міської Ради про визначення без погодження ОСОБА_1 та виділення земельної ділянки орієнтовною площею до 0,10 га в межах міста Севастополя, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с.9-10). Також до клопотання було надано графічні матеріали з бажаним місцем розташування земельної ділянки (а.с.11).
17.09.2013 року Севастопольською міською Радою було прийнято рішення № 6052 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, розташованої в межах міста Севастополя для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)» (а.с.8).
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III (далі - Кодекс № 2768) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 Кодексу № 2768, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З системного аналізу вищевказаних нормативно-правових норм судом робиться висновок, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у його наданні.
Зі змісту клопотання позивача - ОСОБА_1, поданого до Севастопольської міської Ради, вбачається, що позивач просив саме визначити без її погодження та виділити земельну ділянку орієнтовною площею 0,10 га, що в своє чергу не передбачено статтею 118 Земельного кодексу України.
Статтею 20 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 року № 858-IV (далі - Закон № 858) встановлено, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: а) розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; б) встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; г) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути); ґ) організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою; д) виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель. Заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов'язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями. Власники землі, землекористувачі, у тому числі орендарі, при здійсненні землеустрою зобов'язані забезпечити доступ розробникам документації із землеустрою до своїх земельних ділянок, що підлягають землеустрою.
Відповідно до ст. 22 Закону № 858, землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.
З урахуванням вищевикладених нормативно правових норм судом робиться висновок, що Севастопольська міська Рада може прийнято лише рішення про щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з відведенням певної земельної ділянки, а вже на підставі розробленого проекту землеустрою прийняти рішення про його затвердження та передачу земельної ділянки у власність заявника.
Зокрема, позивачем до клопотання було надано графічні матеріали з бажаним місцем розташування земельної ділянки, відповідно до яких встановлені пунктиром межі м. Севастополі. Зі змісту вказаних графічних матеріалів не вбачається, яку саме земельну ділянку витребує позивач, що також є порушенням вимог ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.
Статтею 36 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року № 3613-VI (далі - Закон № 3613) на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про: а) межі адміністративно-територіальних одиниць; б) кадастрові номери земельних ділянок; в) межі земельних ділянок; г) цільове призначення земельних ділянок ґ) розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права); д) обмеження у використанні земель та земельних ділянок; е) зведені дані кількісного та якісного обліку земель; є) нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок; ж) земельні угіддя; з) частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; и) координати поворотних точок меж об'єктів кадастру; і) бонітування ґрунтів. Відомості, зазначені у частині першій цієї статті, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з моменту їх внесення до Державного земельного кадастру. Технологічні та програмні засоби, необхідні для оприлюднення відомостей Державного земельного кадастру, повинні забезпечувати юридичним та фізичним особам можливість анонімного перегляду, копіювання та роздрукування інформації, яка відповідно до цієї статті надається безоплатно, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, цілодобово, без обмежень. Пошук, перегляд, копіювання та роздрукування відомостей Державного земельного кадастру, оприлюднених на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, зазначених у пунктах "а" - "е" частини першої цієї статті, здійснюються безоплатно, а відомостей, зазначених у пунктах "є" - "і" частини першої цієї статті, - за плату, розміри якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 1 Закону № 3613, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Також суд зазначає, що Земельним кодексом України не встановлено обов'язку відповідних органів, що здійснюють розпорядження земельними ділянками, самостійно визначати місце розташування земельних ділянок для зацікавлених осіб, самостійно вирішувати яку саме земельну ділянку надати заявникові, право вибору земельної ділянки для отримання її у власність є виключно правом самої юридичної або фізичної особи. Інформація про наявні земельні ділянки у м. Севастополі можливо отримати на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).
Суд дійшов висновку про те, що відповідач при прийнятті рішення № 6052 від 17.09.2013 року діяв на підставі, у межах повноважень так у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення, та з дотриманням принципу рівності перед законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.І. Майсак