ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 лютого 2014 рокуСправа №827/54/14-а
Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І.,
при секретарі Яценко К.Е.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 07.08.2013 року); представника відповідача Могиленець І.А. (довіреність № б/н від 24.02.2014 року); представника третьої особи Стецюри В.В. (довіреність № 7/27-2 від 08.01.2014 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у м. Севастополі, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.09.2013 року,
встановив:
ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у м. Севастополі про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.09.2013 року. Вказує, що 04.01.2014 року на адресу ОСОБА_4 надійшов лист від Державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у м. Севастополі з постановою про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2013 року. Виконавче провадження відповідно до вказаної постанови було відкрито на підставі виконавчого документу - постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі № 406-758/п від 25.07.2013 року. Проте вказана постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі була оскаржена до Ленінського районного суду м. Севастополя. Вважає постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.09.2013 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.09.2013 року.
Ухвалою від 13 січня 2014 року відкрито провадження по справі та призначено до попереднього судового розгляду, також цією ухвалою до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі. Ухвалою від 03 лютого 2014 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити. Вказує, що 04.01.2014 року на адресу ОСОБА_4 надійшов лист від Державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у м. Севастополі з постановою про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2013 року. Виконавче провадження відповідно до вказаної постанови було відкрито на підставі виконавчого документу - постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі № 406-758/п від 25.07.2013 року. Проте вказана постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі була оскаржена до Ленінського районного суду м. Севастополя. Вважає постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.09.2013 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Представник відповідача з позовними вимогами не погодився повністю, просив у задоволенні позову відмовити, про те письмовий відзив на позов не надав.
Представник третьої особи також з позовними вимогами не погодився повністю, просив у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що після спливу строку встановленого для оскарження постанови від 25.07.2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі звернулась до примусового виконання із заявою про відкриття виконавчого провадження, що цілком ґрунтується на нормах права.
Відповідно до ч.1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. З урахуванням викладеного, вказана адміністративна справа підлягає розгляду Окружним адміністративним судом міста Севастополя за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено наступне: 25.07.2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі було прийнято постанову № 406-758/п про визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 96 КУпАП та накладено на ОСОБА_4 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 950,00 грн. (а.с.14). Постанову було отримано особисто ОСОБА_4 01.08.2013 року (зворотній а.с.14).
14.08.2013 року за вих. № 7/27-1098 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі на адресу Відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у м. Севастополі було направлено заяву про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови про адміністративне правопорушення від 25.07.2013 року № 406-758/п відносно ОСОБА_4 разом з постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі № 406-758/п від 25.07.2013 року з відміткою про набрання постановою законної сили 05.08.2013 року (а.с.72-73).
12.12.2013 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції міста Севастополя на підставі постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі № 406-758/п від 25.07.2013 року було відкрито виконавче провадження та прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження (а.с.6). Вказана постанова була направлена на адресу ОСОБА_4 12.12.2013 року.
Судом не приймаються до уваги посилання представника позивача з приводу того, що державним виконавцем не було перевірено та встановлено, що постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі № 406-758/п від 25.07.2013 року не набрала законної сили у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року № 8073-X (далі - Кодекс № 8073) штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення. У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
Згідно зі ст. 298 Кодексу № 8073, постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями посадовими особами і громадянами.
Відповідно до ст. 299 Кодексу № 8073, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України. При оскарженні або внесенні на неї подання прокурора постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги або подання без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 307 цього Кодексу. Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Статтею 291 Кодексу № 8073 передбачено, що постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження (внесення подання прокурора) цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 Кодексу № 8073, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Згідно зі ст. 288 Кодексу № 8073, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: 1) постанову адміністративної комісії - у виконавчий комітет відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом; 2) рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради - у відповідну раду або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом; 3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Постанову про одночасне накладення основного і додаткового адміністративних стягнень може бути оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілого в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення. Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати. Постанову уповноваженого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути скасовано або змінено за поданням прокурора керівником відповідного органу, а також незалежно від наявності подання прокурора - керівником вищестоящого органу. Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Статтею 289, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою прокурора, особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Згідно зі ст. 18 Закону № 606, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Статтею 19 Закону № 606, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.
Статтею 17 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Частиною 3 ст. 11 Закону № 606 встановлено певний перелік прав Державного виконавця.
Аналізуючи вищевикладені правові норми, суд робить висновок, що державний виконавець при відкритті провадження не зобов'язаний перевіряти чи набрав виконавчий документ законної сили, відповідно до його обов'язків - повинен встановити чи відповідає виконавчий документ вимогам ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження». Вказаний обов'язок покладено законодавцем на стягувача або орган, яким виконавчий документ було видано. На момент звернення с заявою про примусове виконання постанови, у третьої особи були відсутні відомості щодо її оскарження. Вказаний факт не заперечується позивачем та його представником. У судовому засіданні дійсно встановлено наявність постанов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі в яких указано різні дати отримання їх позивачем, але це не вплинуло на дату набрання її законної сили до вимог КУоАП, яку було вказано третьою особою. Зокрема, Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 28 січня 2014 року у справі № 2-а2/764/279/2013 за позовом ОСОБА_4 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі про визнання не законною та скасування постанови, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено (а.с.60-61).
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було складено постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2013 року на підставі, у межах повноважень так у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення, та з дотриманням принципу рівності перед законом.
Повний текст постанови складено 03 березня 2014 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.І. Майсак