донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
19.12.2006 р. справа №18/355
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Калантай М.В. |
суддів | Запорощенка М.Д., Старовойтової Г.Я., |
при секретареві судового засідання | Абдулазізова О.Д. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Самбук О.І. - по Дов. б/н від 15.05.06р., |
від відповідача: | Бойко В.М. - по Дов. б/н від 30.10.06р., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика №105" м.Донецьк |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 04.10.2006 року |
по справі | №18/355 (Овсяннікова О.В.) |
за позовом | Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика №105" м.Донецьк |
про | стягнення 25416,03 грн. |
Постановою господарського суду Донецької області від 04.10.2006р. у справі №18/355, ухваленою суддею Овсянніковою О.В., задоволені позовні вимоги адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк ( далі –Фонд) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Збагачувальна фабрика №105” м.Донецьк (далі – Товариство) про стягнення 25416грн.03коп. за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005році.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач на порушення ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-ХІІ від 21.03.91р. ( далі —Закон України №875-ХІІ від 21.03.91р.), п.5 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95р. №314 ( далі –Положення № 314 від 03.05.95р.) не виконав нормативу по створенню чотирьох робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році.
Відповідач, Товариство, не погоджуючись з постановою господарського суду Донецької області від 04.10.2006р., звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду де поставлено питання про скасування зазначеного судового акту, так як вважає, що постанова суду прийнята при неповному з”ясуванні обставин справи, що мають значення для справи та з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В обгрунтуванні заявлених вимог скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірних висновків щодо наявності обов’язку Товариства сплатити штрафні санкції та пені за недодержання встановленого нормативу для створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Також посилається на те, що відповідно до статті 18 Закону України №875-ХІІ від 21.03.91р. працевлаштування інвалідів здійснюється органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів, вказує на те, що Товариство не може нести відповідальність за невиконання державними органами і громадськими організаціями їхніх власних завдань.
У відзиві на апеляційну скаргу від 14.12.2006р. позивач, Фонд, проти заявленої скарги заперечує, вважає, що рішення першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому таким, що не підлягає скасуванню. Зазначив, що в порушення п.п.3,5,14 Положення від 03.05.1995 № 314 Товариство не створило певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, не інформувало міський центр зайнятості про вакантні місця де може використовуватись праця інвалідів, отже, вважає, що підприємство неналежно виконало свої обов”язки.
В судовому засіданні повноважні представники сторін, висловилися на підтримку своїх доводів, викладених в апеляційній скарзі та запереченнях на неї.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне:
Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, поданим за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Предметом поданого адміністративним позову є стягнення з Товариства сум несплачених штрафних санкцій та пені за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2005 році, застосованих на підставі Закону України №875-ХІІ від 21.03.91р.
Господарський суд Донецької області здійснив правосуддя та вирішив питання щодо підвідомчості та підсудності даного спору, керуючись правилами КАС України.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що такий висновок господарського суду суперечить чинному законодавству з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та підпорядковується йому.
Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001р., була затверджена форма № 10-ПІ поштова-річна “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”.
Відповідно до показників статистичної звітності форми № 10-ПІ за 2005 рік, загальна кількість працюючих на підприємстві відповідача у 2005 році становила 132 особи, чисельність штатних працівників з числа інвалідів становила 1 особу, Товариством невиконано нормативу по створенню 4 робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Як вбачається з матеріалів справи протягом 2005 року відповідач не повідомляв належним чином органи працевлаштування про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів.
На підставі ст. 20 Закону України №875-ХІІ від 21.03.91р. та даних звітності за Ф№10-ПІ Фондом нарахована сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця, яка складає 24475грн.76коп. Відповідачем станом на 15 серпня 2006р. штрафні санкції несплачені, тому на підставі п.2 цієї статті порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Враховуюче наведене сума пені складає 940грн.27коп.
Постановою господарського суду Донецької області від 04.10.2006р. у справі №18/355 були задоволені позовні вимоги Фонду до Товариства про стягнення 25416грн.03коп.
Разом з тим, відповідно ч.2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до п.1 ч.І ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Частинами 3 та 4 ст. 50 КАС України встановлено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено КАС України.
Юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у встановлених випадках.
Частиною 4 ст. 50 КАС України встановлено перелік позовів, за якими юридичні особи, що не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами у справах за позовами суб'єктів владних повноважень, який на даний час є вичерпним:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;
4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, встановлених законом
ТОВ „Збагачувальна фабрика №105” м.Донецьк не є суб'єктом владних повноважень та не підпадає під дію пунктів 1-4 вказаної статті. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не передбачена можливість участі у адміністративній справі саме в якості відповідача, що в свою чергу виключає можливість застосування судом і п.5 названої статті.
В даній справі між сторонами виник господарський спір щодо стягнення штрафних санкцій та пені, розгляд якого не належить до компетенції адміністративних судів.
Відповідно до п.п.1 п.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, постанова місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а провадження по справі – закриттю на підставі п.п.1 п.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. 157, 160, ст.ст. 167, 196, п.4 ст. 198, п. 4 ст. 202, п.4 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Збагачувальна фабрика №105” м.Донецьк на постанову господарського суду Донецької області від 04.10.2006р. по справі № 18/355 – задовольнити частково.
Постанову господарського суду Донецької області від 04.10.2006р. по справі № 18/355 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Збагачувальна фабрика №105” м.Донецьк про стягнення 25416грн.03коп. –скасувати.
Провадження по справі № 18/355 - закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду, набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Ухвала виготовлена в повному обсязі 25.12.06р.
Головуючий: М.В. Калантай
Судді: М.Д. Запорощенко
Г.Я. Старовойтова
Надруковано: 6 примір.
1 –позивачу
1 –відповідачу
1 –до справи
2 –ДАГС
1-ГСДО