донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
19.12.2006 р. справа №2/392а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
|
Головуючого: |
Калантай М.В. |
|
суддів |
Запорощенка М.Д. |
|
|
Старовойтової Г.Я. |
|
при секретарі: Абдулазізовій О.Д. |
|
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу |
Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька |
|
на постанову господарського суду |
Донецької області |
|
від |
26.09.2006 року |
|
у справі |
2/392а |
|
за позовом |
Приватного підприємства “Наше наслєдіє” м. Донецьк |
|
до |
Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька |
|
про |
визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення |
|
за участю представників сторін: |
|
від позивача: |
Фролов Д.Є. -дов. від 03.02.06. |
|
від відповідача: |
Свириденко М.М. -дов. від 19.12.06. |
Постановою господарського суду Донецької області від 26.09.2006 року у справі №2/392а (суддя Гончаров С.А.) задоволено позов Приватного підприємства “Наше наслєдіє” м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.08.2004 року №0000312207/1, в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 213582 грн., в тому числі, основний платіж -142388 грн. та штрафні (фінансові) санкції -71194 грн.
Дане податкове повідомлення-рішення у вказаній частині визнане недійсним.
Постанова суду мотивована доведеністю та обґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Донецька, не погоджуючись з постановою господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про її скасування, так як вважає, що вона прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права. Просить у задоволенні позову відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі заявник наполягає на тому, що господарським судом не надана повна оцінка всім обставинам справи з урахуванням не тільки норм Закону України “Про податок на додану вартість”, а й усіх підзаконних нормативних актів, що стосуються порядку заповнення податкових накладних, а також підстав віднесення суб'єктом підприємницької діяльності до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які сплачені при виконанні господарських угод. Так, на думку скаржника, позивач безпідставно включав до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно з податковими накладними, отриманими від Товариства з обмеженою відповідальністю “Скай” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Термінал-Дон”, які не відповідають вимогам підпункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, внаслідок того, що у податкових накладних не зазначена особа, уповноважена платником податків здійснювати продаж товарів (робіт, послуг). Зазначене свідчить про порушення позивачем порядку заповнення податкової накладної відповідно до норм підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Відповідач вважає, що вимоги підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 цього Закону щодо значень, які повинна утримувати у собі податкова накладна, не є вичерпними. На його думку, вони є значно ширшими з урахуванням приведеного вище Порядку.
Податковий орган наполягає на тому, що позивачем порушені вимоги пункту 18 Указу Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні” через те, що позивачем до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ по податковим накладним, які підписані особами не уповноваженими платником податків здійснювати продаж товарів.
Позивач, Приватне підприємство “Наше наслєдіє” м. Донецьк, проти доводів, викладених у скарзі заперечує, вважає постанову суду першої інстанції законною і обґрунтованою та підтверджує відсутність підстав для її скасування.
Розглянувши наявні у матеріалах справи документи та вислухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку була здійснена позапланова документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.05.2001 року по 31.05.2004 року, за результатами якої складений акт №9/08-26-2-1/30335750 від 20.07.2004 року. (далі - акт перевірки).
У акті перевірки зафіксовано порушення позивачем норм підпункту 7.2.6 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (далі Закон “Про ПДВ”), а також пункту 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №165 від 30.05.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037 (далі - Порядок), занижено податок на додану вартість у сумі 166815 грн.
Із акту перевірки вбачається, що податковий орган встановив вказані порушення за результатами взаємовідносин позивача з чотирма контрагентами, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю “Скай”, Товариством з обмеженою відповідальність “Термінал-Дон”, Приватним підприємством “Акцепт СВ” та Приватним підприємством “Агропромснаб”.
Правомірність виключення податковим органом зі складу податкового кредиту податку на додану вартість, сформованого позивачем за податковою накладною №17 від 13.06.2003 року у сумі 9666,67 грн., виданої Приватним підприємством “Акцепт СВ”, та податку на додану вартість у сумі 14760 грн. за податковою накладною №9 від 04.07.2001 року, виданою Приватним підприємством “Агропромснаб” позивачем не оскаржується, а оскаржується правомірність виключення відповідачем зі складу податкового кредиту податку на додану вартість, сформованого позивачем за податковими накладними, виданими Товариством з обмеженою відповідальністю “Скай” та Товариством з обмеженою відповідальність “Термінал-Дон”.
Як вбачається із наданих до матеріалів справи доказів, до складу податкового кредиту у податкових деклараціях за періоди лютий - листопад 2003 року позивачем віднесений податок на додану вартість у розмірі 134033,34 грн. від вартості придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю “Скай” товарів за податковими накладними (т.1, арк. 60-69). Вартість придбаних товарів у сумі 670966,67 грн. включена позивачем до валових витрат у відповідних податкових періодах, що зазначено у акті перевірки.
Із акту перевірки та матеріалів справи вбачається, що сума податку на додану вартість, що віднесена позивачем до складу податкового кредиту у податкових деклараціях за січень, лютий 2004 року від вартості придбаних товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю “Термінал-Дон” за податковими накладними №010810 від 08.01.2004 року на суму 189453,05 грн. та №02028 від 02.02.2004 року на суму 116863,56 грн. - складає 51052,77 грн. Вартість придбаних товарів у сумі 255263,84 грн. включена до валових витрат за 1 квартал 2004 року.
Податковий орган наполягає на тому, що податкові накладні оформлені продавцями з порушенням порядку виписування податкової накладної, а саме у цих податкових накладних, у порушення пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, не вказано особу, уповноважену платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), а міститься підпис невідомої особи.
Висновки, викладені у акті перевірки стали підставою для прийняття податковою службою, згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, спірного податкового повідомлення-рішення №0000312207/1 від 13.08.2004 року, яким нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 250222,50 грн., у тому числі, 166815грн. основного платежу, 83407,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
У відповідності до абзацу 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону “Про ПДВ” податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом. Вимоги до податкової накладної як до звітного податкового документу визначені виключно цим Законом, норми якого не ставлять в залежність право на формування податкового кредиту від вимог, які передбачені Порядком заповнення податкової накладної.
Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Як вбачається із змісту наявних в матеріалах справи податкових накладних №02035 від 03.02.03р., №03031 від 03.03.03р., №04023 від 02.04.03р., №050512 від 05.05.03р., №060217 від 02.06.03р., №070113 від 01.07.03р., №080110 від 01.08.03р., №103118 від 31.10.03р., №11146 від 14.11.03р., №010810 від 08.01.04р., №02028 від 02.02.04р., вони складені згідно з вимогами наведеного підпункту 7.2.1 Закону “Про ПДВ”, а саме утримують в собі всі необхідні значення.
З огляду на це, спростовується висновок податкового органу про невідповідність спірних накладних вимогам Закону.
Як правомірно вказано судом першої інстанції, відповідно до положень статей 4 та 9 Закону України “Про систему оподаткування” відповідальність за формування податкових зобов'язань, податкового кредиту, сплату податків носить персоніфікований характер.
Пункт 1.3 статті 1 Закону “Про ПДВ” встановлює, що платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.
Цим же Законом у підпункті 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 передбачено, що податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця.
Аналізуючи вказаний припис, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідальність за складання податкових накладних і відповідність їх податковим зобов'язанням несе саме продавець, а не покупець, який отримує податкові накладні.
Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається у разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь - якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.
Як правомірно зазначено господарським судом, даний підпункт Закону не містить відсильної норми на положення підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону “Про ПДВ”, тому податковий орган помилково вважає, що порушення порядку виписування податкової накладної - це відсутність тих чи інших реквізитів в податковій накладній.
Позивачем податковий кредит сформований за вищенаведеними податковими накладними, виданими ТОВ “Скай” та ТОВ “Термінал-Дон”, у періоди лютий - листопад 2003 року, січень, лютий 2004 року відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону “Про ПДВ”, тобто витрати по сплаті податку підтверджені податковими накладними, а також з дотриманням норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 даного Закону, згідно якого вартість придбаних товарів (робіт, послуг) віднесена до складу валових витрат виробництва.
З огляду на це та наявні в матеріалах справи докази, позивачем податковий кредит сформований правомірно.
Таким чином, податок на додану вартість у сумі 142388 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням донарахований податковим органом безпідставно.
Безпідставність донарахування податку обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 71194 грн. на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Крім того, у акті перевірки (розділ II) податковий орган посилався на прийняття рішень від 27.04.2004 року Пролетарським районним судом м. Донецька та від 20.05.2004 року Ворошиловським районним судом м. Донецька, якими було визнано недійсними документацію, статут, засновницький договір, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ “Скай” і засновницькі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ “Термінал-Дон”, що є порушенням підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону “Про ПДВ”, де передбачене право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, встановленому статтею 9 цього Закону, і, таким чином, суми податкового кредиту з цих господарських операцій є документально не підтвердженими.
Суд апеляційної інстанції вважає, що господарський суд правомірно не прийняв посилання податкового органу на вказані рішення з огляду на таке.
Матеріали справи містять ухвали Апеляційного суду Донецької області від 04.08.2004 року та від 29.07.2004 року (т.1, арк. 141-144), якими зазначені рішення місцевих судів скасовані та справи було направлено на новий розгляд.
За результатами нового розгляду Пролетарським районним судом м. Донецька було прийнято рішення від 17.06.2005 року (т.2, арк.21-22) (набрало законної сили 16.07.2005 року), яким було відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними установчих документів ТОВ “Скай”. За результатами нового розгляду справи Ворошиловським районним судом м. Донецька було прийняте рішення від 25.05.2005 року (т.2, арк. 10) (набрало законної сили 26.08.2005 року), яким також відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними статутних та фінансово-господарських документів ТОВ “Термінал-Дон”.
В апеляційній скарзі, заявник зазначив, що посилання у оскаржуваній постанові господарського суду на базування позиції податкового органу у даній справі на рішеннях місцевих судів щодо визнання недійсними установчих документів ТОВ “Скай” та ТОВ “Термінал-Дон” є недоцільним, оскільки вказані рішення скасовані.
Судова колегія вважає за необхідне вказати наступне.
Статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений зміст постанови. Постанова складається із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частини. Так, зокрема, в описовій частині зазначається короткий зміст позовних вимог і позиції відповідача; пояснення осіб, які беруть участь у справі; інші докази, досліджені судом. Мотивувальна частина складається із зазначенням: встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції, вона відповідає вищенаведеним вимогам, тому не можуть бути прийняті до уваги твердження заявника скарги про невідповідність висновків суду.
Таким чином, вищенаведене спростовує доводи, вказані заявником в апеляційній скарзі.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги все вищенаведене, податковою службою повністю не доведена правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що господарський суд правомірно задовольнив позов та визнав спірне податкове повідомлення-рішення недійсними.
З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку, що господарський суд обґрунтовано виніс постанову, яка відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для її скасування.
Керуючись статтями 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 26.09.2006 року у справі №2/392а залишити без задоволення.
Постанову від 26.09.2006 року господарського суду Донецької області у справі №2/392а залишити без змін.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст ухвали складений та підписаний 25.12.2006 року.
Головуючий: М.В. Калантай
Судді: М.Д. Запорощенко
Г.Я. Старовойтова
Надруковано 6 примірників:
1 -у справу; 2 -сторонам;
1 -ГС Донецької області;
2 -ДАГС.