УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/330/14Головуючий суду першої інстанції:Трубніков Ю.Л.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.
"26" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосії у складі:
головуючого - суддіПритуленко О.В.,
суддів:Ломанової Л.О., Кустової І.В.,
при секретаріБроніковській М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 9 січня 2014 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2013 року ОСОБА_7, діючи на підставі довіреності, виданої ОСОБА_6, від імені останньої звернувся з позовом до ОСОБА_8, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 5512,48 грн.
У позові зазначено, що на підставі рішення Ленінського районного суду АР Крим від 19 вересня 2011 року з ОСОБА_8 підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітніх дітей - доньок ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу), але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, до їх повноліття, починаючи з 4 серпня 2011 року.
Посилаючись на те, що від сплати аліментів ОСОБА_8 ухиляється, за період з 1 липня 2012 року по 30 червня 2013 року створилась заборгованість в розмірі 18127,72 грн., позивач просила на підставі частини 1 статті 196 Сімейного кодексу України стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 5512,48 грн.
Рішенням Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 9 січня 2014 року позов задоволений частково. Суд стягнув з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 пеню від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення в розмірі 5500 грн. Одночасно вирішено питання про розподіл судових витрат.
ОСОБА_8 на вказане рішення суду подав апеляційну скаргу, в який посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, у задоволенні позову - відмовити.
На думку апелянта, вирішуючи спір, суд не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності сторін на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про стягнення пені від суми несплачених аліментів, суд виходив із того, що відповідач належним чином не виконує свого обов'язку по сплаті аліментів, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 18127,72 грн. Відтак, вимоги позивача щодо стягнення неустойки (пені) ґрунтуються на законі. Встановивши, що розмір пені за прострочення сплати аліментів становить 26672,94 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Суд правильно по суті вирішив спір.
Встановлено, що рішенням Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2011 року з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей - доньок: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу), але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, до їх повноліття, починаючи з 4 серпня 2011 року, а також аліменти на утримання позивача до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 500 грн. щомісячно (а.с. 6).
Згідно з розрахунком державного виконавця Баглійського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ загальна сума боргу по аліментах на час звернення позивача з даним позовом становила 18127,72 грн. (а.с. 15, 16).
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Відповідно до ч.2 статті 197 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Визначаючи розмір неустойки (пені), суд першої інстанції виходив із того, що згідно з положеннями СК України аліменти призначаються та повинні сплачуватися щомісячно, неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день погашення боргу або на момент стягнення.
З урахуванням довідок про розмір нарахованих і сплачених аліментів, наданих державним виконавцем Баглійського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ, суд дійшов висновку, що за прострочку сплати аліментів в період з липня 2012 року по травень 2013 року підлягає сплаті пеня в розмірі 26672,94 грн. Але з урахуванням того, що на утриманні відповідача знаходиться ще одна малолітня дитина - донька Ельміра, 06 травня 2012 року, що впливає на його матеріальний стан, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки до 5500 грн.
Оскаржуючи рішення суду, апелянт посилався на те, що суд безпідставно нарахував пеню, зокрема, і на суму заборгованості аліментів, стягнених на утримання позивачки. Проте, оскільки у довідках, виданих державною виконавчою службою, вказано, що заборгованість стосується аліментів, нарахованих на утримання дітей, вказаний довід апеляційної скарги не можна визнати підставою для скасування оскарженого рішення.
Посилання апелянта на те, що заборгованість по аліментах, яка існувала на час звернення позивача з позовом (08.08.2013 р.), становить 12106,76 грн. не підтверджується матеріалами справи, зокрема і розрахунком заборгованості (а.с.43), на який посилається апелянт, оскільки у вказаному розрахунку містяться відомості про інший період - зазначено, що станом на 13.08.2012 року заборгованість складає 8813,60 грн., за період з 14.08.2012 року по 30.11.2013 року - 14062,76 грн.
Також на думку апелянта, неправильно нарахувавши пеню, суд фактично не зменшив розмір пені з урахуванням його матеріального стану згідно зі статтею 197 Сімейного кодексу України, оскільки сума, яка стягнена з нього за рішенням суду лише на 12,48 грн. менш ніж сума, заявлена у позові.
Вказане твердження апелянта не можна визнати підставою для скасування рішення, оскільки звертаючись до суду з позовом про стягнення пені, позивачка нарахувала пеню, обмежуючись тим місяцем, коли мали бути сплачені аліменти, а не здійснила розрахунок за кожен день прострочення по кожному місячному платежу окремо до повного погашення заборгованості. Суд, встановивши такі обставини, правильно нарахував суму пені по кожному місячному платежу окремо з урахуванням заборгованості та періоду прострочення платежу.
Крім того, не можна визнати підставою для скасування ухваленого у справі рішення і посилання апелянта на те, що він не був повідомлений державним виконавцем про наявність у нього заборгованості по сплаті аліментам, оскільки ці обставини не звільняють платника аліментів від відповідальності за прострочення їх сплати.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 9 січня 2014 року
Рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 9 січня 2014 року
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.