АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 547/1584/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/959/14

Головуючий у 1-й інстанції Любицький В. О.

Доповідач Триголов В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Триголова В.М.

Суддів: Буленко О.О., Дорош А.І.,

при секретарі: Порохні А.А.,

з участю адвоката ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 07 лютого 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення орендної плати за користування земельними ділянками,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 07 лютого 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість по орендній платі за користування земельними ділянками в сумі 4661, 80 грн. та кошти в розмірі 229,40 грн. витрат по сплаті судового збору при подачі позову до суду.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою в розмірі 2330, 90 грн.

Рішення оскаржене відповідачем ОСОБА_2, який в апеляційній скарзі просить скасувати рішення місцевого суду, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовити. Свої доводи обгрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для справи та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 являються власниками трьох земельних ділянок розміром по 1,9 га, що розташовані на території Погребняківської сільської ради Семенівського району Полтавської області, а саме: позивач ОСОБА_3 є власником двох земельних ділянок: ділянки відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серія РІ № 501696 та ділянки відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , яку він успадкував.

Позивач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серія Р1 № 501697.

30 травня 2012 року між сторонами по справі були укладені письмові договори оренди зазначених вище земельних ділянок з терміном дії договорів на 1 рік та визначенням орендної плати за кожну земельну ділянку в грошовій формі в розмірі по 2330,9 грн. за кожну земельну ділянку на рік, яку відповідач , як Орендар по справі, повинен був виплачувати позивачам, як Орендодавцям , рівними платежами щомісячно до 25 числа кожного місяця відповідно до п.8 зазначених договорів оренди, які є ідентичними.

Зазначені договори оренди зареєстровані у Погребняківській сільській раді Семенівського району Полтавської області 15 червня 2012 року.

Відповідно до пояснень допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5, останній пояснив, що він являється директором ТОВ «Семаль» і навесні 2013 року між останнім та позивачами по справі були укладені попередні договори оренди належних позивачам трьох земельних ділянок, які в цей час використовувались відповідачем по справі ОСОБА_2, з яким він домовився про те, що по закінченні збору урожаю в 2013 році ці земельні ділянки буде використовувати ТОВ « Семаль» , з яким позивачі по справі уклали договори оренди. Після збирання урожаю відповідачем ОСОБА_2 з належних позивачкам земельних ділянок в 2013 році, ці ділянки використовує ТОВ « Семаль».

Відповідно до показів свідків, пояснень позивачів, наявних письмових договорів оренди, суд першої інстанції вірно визнав встановленим факт користування відповідачем по справі ОСОБА_2 належними позивачам земельними ділянками в 2013 році. Також судом встановлено факт про те, що зазначені договори оренди земельних ділянок , належних позивачам як орендодавцям, укладені з відповідачем ОСОБА_2, не зареєстровані у відповідності до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землювстановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно ч.1 ст. 42 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

На підставі статті 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що при вирішенні спору по даній справі , правове значення має наявність у сторін волі на його укладення на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору , а не на момент його державної реєстрації. Вчинення правочину слід вважати момент , коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов.

Одностороння незгода сторони з реєстрацією раніше підписаного нею договору не може визнаватися обставиною для його недійсності.

Із зазначених підстав суд також вважає, що відсутність актів прийому-передачі в оренду земельних ділянок позивачами відповідачу по справі не може бути підставою для відмови в задоволенні позову. При цьому, суд бере до уваги вище зазначені висновки суду про факт користування відповідачем по справі в 2013 році земельними ділянками , належними позивачам по справі.

Враховуючи викладене, а також те, що по справі встановлено факт невиконання свого зобов»язання відповідачем по справі ОСОБА_2 щодо невиплати орендної плати позивачам по справі за користування належними їм земельними ділянками в сільськогосподарський період 2013 року, суд першої інстанції вірно задовольнив позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення орендної плати за користування земельними ділянками.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 07 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

С у д д і: В.М. Триголов

О.О. Буленко

А.І. Дорош