ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2014 Справа № 901/450/14

За позовом Заступника прокурора міста Сімферополя

в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Кримгідроспецбуд»

про стягнення 91520,12 грн

Суддя Доброрез І.О.

Представники:

від позивача - Рискін Д.Ю. (директор ДП «Кримагролізинг», довіреність від 13.11.2013 № 14/20-154-13);

від відповідача - Сігітова С.В. (довіреність від 10.01.2014 б/н);

прокурор - Провотар Т.В. (старш. прокурор відділу прокуратури міста Сімферополя, посвідчення від 11.12.2012 № 013906)

СУТЬ СПОРУ: 03.02.2014 Заступник прокурора міста Сімферополя (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (далі - позивач, Національна акціонерна компанія «Украгролізинг») звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) із позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Кримгідроспецбуд» (далі - відповідач, ПАТ «Кримгідроспецбуд») грошових коштів у розмірі 91520,12 грн, у т.ч. 88642,86 грн основного боргу, 1941,64 грн пені, 448,08 грн трьох процентів річних, 487,54 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 509, 525-526, 530, 546, 548-549, 611-612, 625, 629, 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 197, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та вказує на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором фінансового лізингу від 09.10.2008 № 1-08-562 бфл/374, зокрема, на неповну оплату лізингових платежів за період користування сільськогосподарською технікою з 30.09.2013 по 30.12.2013, у зв'язку з чим виникла заявлена до стягнення сума заборгованості.

Ухвалою суду від 03.02.2014 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати суду докази, необхідні для вирішення спору.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався. Черговий розгляд справи призначений на 04.03.2014.

Прокурор під час судового засідання підтримав вимоги позовної заяви та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені прокурором в його особі позовні вимоги з підстав, викладених у письмових поясненнях (а.с. 44-45).

Представник відповідача процесуальним правом, передбаченим ст. 59 ГПК України, не скористався та відзиву на позов не надав. Проте, у судовому засіданні представник ПАТ «Кримгідроспецбуд» визнав позовні вимоги у повному обсязі, підтвердив наявну перед позивачем заборгованість з оплати лізингових платежів за період користування сільськогосподарською технікою з 30.09.2013 по 30.12.2013. Додатково, зазначив про необхідність надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду до травня 2014 року. Заява ПАТ «Кримгідроспецбуд» обґрунтована його скрутним фінансовим становищем, сезонних характером діяльності та відсутністю заперечень з боку прокурора і позивача.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

09.10.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (перейменоване у Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 951 «Деякі питання Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», державна реєстрація змін до статуту від 13.09.2011 № запису 1 070 105 0083 002666; а.с. 27-30; Лізингодавець) і ПАТ «Кримгідроспецбуд» (Лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу № 1-08-562 бфл/374 (далі - Договір, а.с. 15-21), відповідно до п. 1 якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на визначений Договором строк Предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до Договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу», що є специфікацією Предмета лізингу, а Лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору.

Крім того, п. 2.1 Договору визначено, що Предмет лізингу купується Лізингодавцем за рахунок коштів Державного бюджету України згідно Порядку використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1904 (із змінами та доповненнями).

Згідно із п. 4.3 Договору Лізингоодержувач після укладення Договору перераховує на рахунки Лізингодавця попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу в розмірі 15 відсотків його вартості, включаючи ПДВ, та в частині винагороди в розмірі 7 відсотків невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ. Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок Лізингодавця.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що Предмет лізингу передається Лізингоодержувачу по тристоронньому акту приймання-передачі, укладеному між сторонами та постачальником, за умови сплати попереднього лізингового платежу, визначеного п. 4.3 Договору.

Умовами Договору, зокрема, п. 4.1 також передбачено, що з моменту підписання тристороннього акту одержання Предмета лізингу Лізингоодержувач за користування останнім сплачує Лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмета лізингу та винагороду в розмірі 7 відсотків річних від залишкової невідшкодованої вартості Предмета лізингу.

Черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні три місяці.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що розмір лізингових платежів, їх складових частин, встановлюється додатком до Договору «Графік сплати лізингових платежів».

Договір набирає чинності в день, наступний за днем його укладення, і діє до закінчення строку лізингу, але не довше 10 років. Строк лізингу відраховується з моменту укладення тристороннього акту приймання-передачі Предмета лізингу (п.п. 2.2, 8.1 Договору).

Із матеріалів справи вбачається, що між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем був підписаний додаток № 1 до Договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу» (а.с. 23).

30.12.2009 на виконання п. 5.1 Договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонський машинобудівний завод» (постачальник на підставі договору поставки (купівлі-продажу) від 27.05.2008 № 08-44Б), Лізингодавцем та Лізингоодержувачем підписаний акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 21, із змісту якого вбачається, що постачальником був переданий, а Лізингоодержувачем прийнятий Предмет лізингу, визначений у Додатку № 1 до Договору, - зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 «Славутич», зав. № 1017, 1020, у кількості 2 одиниць, загальною вартістю 1460000,00 грн (з урахуванням ПДВ у розмірі 243333,33 грн; а.с. 22).

Згідно із Додатком № 2 до Договору «Графік сплати лізингових платежів» Лізингоодержувачу розраховані лізингові платежі на 7 років у кількості 28 платежів. Крім того, зазначеним додатком до Договору визначений загальний розмір лізингових платежів за користування технікою, що підлягають сплаті, який, з урахуванням ПДВ, складає 1774903,68 грн (а.с. 24).

Як зазначає позивач, Лізингоодержувач взяті на себе зобов'язання з оплати перших 18 лізингових платежів у загальному розмірі 1025819,42 грн виконав у повному обсязі. У той же час, починаючи з 30.09.2013 ПАТ «Кримгідроспецбуд» платежі за Договором не здійснювались, у зв'язку з чим, станом на 30.12.2013 у нього перед Національною акціонерною компанією «Украгролізинг» виникла заборгованість у розмірі 88642,86 грн (30.09.2013 - 44321,43 грн; 30.12.2013 - 44321,43 грн). Зазначена заборгованість у добровільному порядку сплачена не була, що, у свою чергу, призвело до ненадходження грошових коштів до Державного бюджету України та негативно впливає на виконання важливих економічних програм, робить неможливим проведення реформ в аграрному секторі, забезпечення сільгосптоваровиробників ефективною сучасною сільськогосподарською технікою, у зв'язку з чим прокурор звернувся із даним позовом до суду в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії «Украгролізинг».

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, який недійсним у судовому порядку не визнавався, доказів протилежного сторонами суду надано не було, а тому, зазначений Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 № 723/97-ВР (із подальшими змінами та доповненнями; далі - Закон) відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Так, ч. 2 ст. 1 Закону визначає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Із наведеними нормами узгоджуються положення ст. 806 ЦК України.

Крім того, п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону передбачений обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Сплата лізингових платежів, у силу ст. 16 Закону, здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої договірні зобов'язання щодо передачі відповідачу у користування Предмета лізингу, що підтверджується підписаним без зауважень актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 30.12.2008 № 21. Претензій щодо кількості, комплектності та якості наданої в користування сільськогосподарської техніки від ПАТ «Кримгідроспецбуд» не надходило. Доказів протилежного відповідачем суду надано не було.

У свою чергу, Лізингоодержувач несвоєчасно та не у повному обсязі виконував взяті на себе договірні зобов'язання з оплати лізингових платежів. З огляду на те, що своєчасна оплата вищевказаних платежів є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність суми заборгованості у розмірі 88642,86 грн.

Разом з тим, представник відповідача в порядку ст. 78 ГПК України визнав позовні вимоги у повному обсязі.

За приписами ч. 4 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням викладеного, оскільки дії відповідача щодо визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а сама заборгованість є доведеною та обґрунтованою, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, суд вважає вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача суми основного боргу такими, що підлягають задоволенню у розмірі 88642,86 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків оплати лізингових платежів. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати лізингових платежів не виконав, тобто є таким, що порушив (прострочив виконання) зобов'язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, п. 7.1 Договору передбачено, що за порушення строків оплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який вона нараховується. Аналогічні положення містяться у ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/9-ВР.

Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у загальному розмірі 1941,64 грн (а.с. 12), суд вважає його вірним, у зв'язку з чим вимоги прокурора про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у зазначеному вище розмірі.

Крім того, прокурор просить суд стягнути з відповідача суму інфляційних втрат і трьох процентів річних.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат (а.с. 13), судом встановлено, що він здійснений позивачем відповідно до рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених Верховним Судом України у листі від 03.04.1997 № 62-97р. У зв'язку з чим, вищевказаний розрахунок визнаний судом вірним, отже вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 487,54 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних (а.с. 13) у розмірі 448,08 грн, суд вважає його вірним, а тому вимога прокурора про стягнення процентів річних у зазначеному розмірі є також обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги прокурора обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Підчас розгляду справи відповідачем було заявлене клопотання про надання йому відстрочки виконання судового рішення. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Господарський суд на підставі ст. 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, наявну загрозу банкрутства юридичної особи та інші обставини справи. Аналогічна правова позиція викладена у п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

Так, ПАТ «Кримгідроспецбуд», обґрунтовуючи необхідність надання йому відстрочки виконання судового рішення, посилається на своє скрутне фінансове становище та сезонний характер діяльності. У той же час, відповідач не відмовляється від виконання взятих на себе зобов'язань за Договором, чим фактично визнає позовні вимоги, а тому суд вважає за можливе надати йому відстрочку виконання судового рішення до 20 травня 2014 року.

За правилами ст. 49 ГПК України, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за позовної заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Ураховуючи зазначене, суд покладає на ПАТ «Кримгідроспецбуд» сплату судового збору до Державного бюджету України у розмірі 1830,40 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 115-116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кримгідроспецбуд» на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» грошові кошти у розмірі 91520,12 грн (дев'яносто одна тисяча п'ятсот двадцять грн 12 коп.), що включають: 88642,86 грн основного боргу, 1941,64 грн пені, 448,08 грн трьох процентів річних, 487,54 грн інфляційних втрат.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кримгідроспецбуд» в доход Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1830,40 грн (одна тисяча вісімсот тридцять грн 40 коп.).

4. Відстрочити виконання рішення суду до 20 травня 2014 року.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 11.03.2014.

Суддя І.О. Доброрез