ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.02.2014 Справа № 901/537/14
За позовом Заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України
в інтересах держави в особі:
1) Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища
2) Державної екологічної інспекції в Автономній Республіці Крим
до відповідача Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Автономній Республіці Крим
про стягнення 5647,53 грн
Суддя Доброрез І.О.
Представники:
від позивача-1 - Закір'я С.С. (головн. спеціаліст відділу, довіреність від 03.09.2013 № 08/4);
від позивача-2 - не з'явився;
від відповідача - Грисюк О.О. (довіреність, дійсна до 03.11.2014)
прокурор - Попов М.В. (прокурор Сімферопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, посвідчення від 01.11.2012 № 012236)
СУТЬ СПОРУ: 07.02.2014 Заступник Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України (далі - прокурор) в інтересах держави в особі: 1) Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, 2) Державної екологічної інспекції в Автономній Республіці Крим (далі - позивачі), звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) із позовною заявою про стягнення з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Автономній Республіці Крим (далі - відповідач, АРЗ СП ДСНС України в АР Крим) грошових коштів у розмірі 5647,89 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує ч. 1 ст. 4, ст.ст. 5, 202-203, ч.ч. 4-5 ст. 68, ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 1, 6, 42, 44, 46-47, ч.ч. 1, 2 ст. 48, ч.ч. 1, 5 ст. 49 Водного кодексу України, п. 7 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 321, та зазначає, що в результаті видобування відповідачем поверхневих вод з річки за відсутності дозволу на спеціальне водокористування природному середовищу заподіяно шкоду, розмір якої розраховано відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.
Ухвалою суду від 10.02.2014 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати суду докази, необхідні для вирішення спору. Розгляд справи призначений на 25.02.2014.
Позивач-2 явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце слухання справи проінформований належним та своєчасно (а.с. 45), про причини неявки не повідомив, витребувані судом документи не надав.
До того ж, явка представника Державної екологічної інспекції в Автономній Республіці Крим обов'язковою судом не визнавалась, а тому, ураховуючи, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача-2 на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.
Прокурор під час судового засідання підтримав вимоги позовної заяви та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представник позивача-1 у судовому засіданні підтримав заявлені прокурором в його особі позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача процесуальним правом, передбаченим ст. 59 ГПК України, не скористався та відзиву на позов не надав. Проте, у судовому засіданні представник АРЗ СП ДСНС України в АР Крим визнав позовні вимоги, підтвердив факт видобування поверхневих вод у період з 01.01.2013 по 27.11.2013 в обсягах 93 куб. м за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.
На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Постановою Сімферопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України від 26.11.2013 в порядку нагляду за додержанням і застосуванням природоохоронного законодавства вирішено провести перевірку в АРЗ СП ДСНС України в АР Крим (а.с. 13-14).
За результатами вищевказаної перевірки встановлено, що у період з 01.01.2013 по 27.11.2013 підрозділами відповідача за відсутності дозволу на спеціальне водокористування при заборі поверхневих вод був здійснений водозабір технічної води з прилеглої території с. Опушки Сімферопольського району до річки, що підтверджується відповідною довідкою АРЗ СП ДСНС України в АР Крим від 11.12.2013 № 862 (а.с. 18).
Крім того, судом встановлено, що облік води, яка збиралась відповідачем, здійснений побічними методами. Так, згідно наданого суду журналу обліку водоспоживання, АРЗ СП ДСНС України в АР Крим у період з 03.01.2013 по 16.09.2013 було забрано 93 куб. м води, зокрема, у: січні 2013 року - 22 куб. м, лютому 2013 року - 8 куб. м, березні 2013 року - 10 куб. м, квітні 2013 року - 11 куб. м, травні 2013 року - 10 куб. м, червні 2013 року - 12 куб. м, липні 2013 року - 9 куб. м, серпні 2013 року - 7 куб. м, вересні 2013 року - 4 куб. м (а.с. 19-21).
Відповідно до розрахунку, який здійснений державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим Лєвєнцем І.Л., розмір відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, АРЗ СП ДСНС України в АР Крим становить 5647,89 грн (а.с. 16-17).
Так, несплата відповідачем у добровільному порядку збитків у вищевказаному розмірі виявилась підставою для звернення прокурора із позовом до суду в інтересах держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища і Державної екологічної інспекції в Автономній Республіці Крим, як органів виконавчої влади, які реалізують державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частинами 1, 2 ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон № 1264-XII) передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України.
Статтею 5 Закону № 1264-XII визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України (далі - ВК України) використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); забір води - вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.
Вищевказаною статтею також передбачено, що водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт); водні ресурси - обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території; а водоносний горизонт - однорідна пластова товща гірських порід, де постійно знаходяться води.
Згідно зі ст. 6 ВК України води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.
Відповідно до ст. 46 ВК України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.
Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів (ч. 1 ст. 47 ВК України).
Статтею 42 ВК України передбачено, що водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Водночас, п. 9 ч. 1 ст. 44 ВК України відносить до обов'язків водокористувачів здійснення спеціального водокористування лише за наявності дозволу.
Крім того, ч.ч. 1, 2 ст. 48 ВК України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 49 ВК України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.
Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування (ст. 110 ВК України).
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону № 1264-XII підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
У відповідності до ст. 69 Закону № 1264-XII шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Як встановлено судом, відповідачем здійснено спеціальне водокористування за відсутності відповідного дозволу, в результаті чого природному середовищу завдано шкоду, розмір якої розрахований відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 № 767/16783 (далі - Методика).
Згідно із п. 9.1 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн, здійснюється за формулою: Зсам = 100 х W х Тар, де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), куб. м; Тар - розмір, грн/100 куб. м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої ст. 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення.
Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою (п. 9.2 Методики).
Із матеріалів справи убачається, що за період з 01.01.2013 по 27.11.2013 відповідачем був здійснений забір води за відсутності дозволу на спеціальне водокористування в об'ємах 93 куб. м, що підтверджується відомостями журналу обліку водокористування, а також відповідною довідкою АРЗ СП ДСНС України в АР Крим, підписаною його керівником. Вищевказане підтверджується представником відповідача у судовому засіданні, доказів протилежного у матеріалах справи відсутні.
Водночас, ставка збору у розмірі 60,73 грн за 100 куб. м визначена ст. 352.2 Податкового кодексу України.
Таким чином, у результаті забору відповідачем води за відсутності дозволу на спеціальне водокористування останнім була заподіяна шкода у розмірі 5647,89 грн (93 куб. м х 60,73 грн).
Згідно із ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Водночас, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (ст.ст. 440, 442 Цивільного кодексу України). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Аналогічна правова позиція викладена у п. 1.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища».
Судом встановлено, що відповідач у ході розгляду справи не спростував за допомогою належних та допустимих доказів факту порушення ним природоохоронного законодавства.
Дослідивши зібрані у справі докази у сукупності та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позов, заявлений прокурором, є обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи та таким, що підлягає задоволенню.
За правилами ст. 49 ГПК України, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за позовної заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Ураховуючи зазначене, суд покладає на відповідача сплату судового збору до Державного бюджету України у розмірі 1827,00 грн.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 115-116 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Автономній Республіці Крим в доход місцевого бюджету суму шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства, у розмірі 5647,89 грн (п'ять тисяч шістсот сорок сім грн 89 коп.).
3. Стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Автономній Республіці Крим в доход Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн 00 коп.).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складене 03.03.2014.
Суддя І.О. Доброрез