РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 121/2096/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Берещанський Ю.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Горбань В. В.

РІШЕННЯ

"03" березня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіГорбань В.В.

СуддівБондарева Р.В., Павловської І.Г.

При секретаріУсеїновій Н.У.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, виконавчого комітету Ялтинської міської ради АР Крим, державного нотаріуса Першої ялтинської державної нотаріальної контори Шедько Любові Костянтинівни, третя особа - Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсним свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права на спадщину за законом, за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - виконавчий комітет Ялтинської міської ради АР Крим, державний нотаріус Першої ялтинської державної нотаріальної контори Шедько Л.К., Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», про визнання права спільної сумісної власності подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 та представника ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_10 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

07 березня 2013 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8, виконавчого комітету Ялтинської міської ради АР Крим, державного нотаріуса Першої ялтинської державної нотаріальної контори Шедько Любові Костянтинівни, третя особа - Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсним свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права на спадщину за законом. Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право власності від 05.02.1999 року належала на праві власності 1/2 частка квартири АДРЕСА_1, що була придбана подружжям за час шлюбу. Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради АР Крим від 09.02.2006 року ОСОБА_11 затверджено рішення міжвідомчої комісії про реєстрацію будівель та внутрішніх перепланувань приміщень, дозволено реєстрацію тамбуру площею 11,9 кв.м, санвузлу площею 1,9 кв.м, кухні площею 5,3 кв.м за вищезазначеною адресою та доручено органам БТІ внести відповідні зміни до інвентарної справи та технічні паспорти, оформити право власності. 20.03.2006 року ОСОБА_11 видано свідоцтво про право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 загальною площею 82,2 кв.м, житловою 19,9 кв.м, на ділянці навіс «С», навіс «Ю», 1/2 частка сараю «Г», 1/2 частка навісу «Д», сарай «Э», коридор 1,2,3 загального користування. ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_11 помер. Після його смерті 12.11.2012 року на ім'я померлого виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на підставі якого 20.12.2012 року державним нотаріусом Першої ялтинської держнотконтори Шедько Л.К. видано свідоцтво про право власності ОСОБА_8, яка є пережившею дружиною ОСОБА_11 /шлюб між якими було укладено 28.08.1999 року/ на 1/4 частку у праві спільної сумісної власності на майно. 29.12.2012 року державним реєстратором КП Ялтинської міської ради «БТІ» за ОСОБА_8 зареєстровано 1/4 частку у праві приватної спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1. 20.12.2012 року державним нотаріусом Першої ялтинської держнотконтори Шедько Л.К. видано свідоцтво про право на спадщину на 1/4 частку квартири на ім'я ОСОБА_8 і дітей спадкодавця ОСОБА_11 - сина ОСОБА_6 та дочку ОСОБА_7 Вважають, що свідоцтва про право власності та право на спадщину за законом від 20.12.2012 року на ім'я ОСОБА_8 є такими, що порушують їх права. Зокрема, зазначають, що при видачі свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_8 нотаріусом зроблено помилковий висновок щодо наявності у ОСОБА_8 достатніх правових підстав для виникнення у неї права спільної сумісної власності на 1/2 частку майна, набутого подружжям за час шлюбу, оскільки 1/2 частка квартири належала ОСОБА_11 до реєстрації шлюбу 28.08.1999 року з ОСОБА_8, на підставі свідоцтва про право власності від 05.02.1999 року, а тому зазначена 1/2 частка квартири була особистою приватною власністю ОСОБА_11, і після його смерті нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину мав видати свідоцтво на рівні частки між усіма спадкоємцями за законом першої черги. Посилаються на те, що здійснене ОСОБА_11 за час шлюбу з ОСОБА_8 переобладнання приміщень квартири не є підставою для виникнення у ОСОБА_8 права спільної сумісної власності на 1/2 частку квартири, а є лише поліпшенням житла та залишається особистою власністю чоловіка. На підставі викладеного свідоцтво про право власності від 20.12.2012 року на ім'я ОСОБА_8 має бути визнано недійсним, а державна реєстрація незаконною, що за собою тягне недійсність свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.12.2012 року. Просять визнати недійсними:

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке було видано виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 12.11.2012 року на ім'я ОСОБА_11, тобто після його смерті;

- свідоцтво про право власності, видане державним нотаріусом Першої ялтинської держнотконтори Шедько Л.К. 20.12.2012 року, на ім'я ОСОБА_8, реєстр. № 1-3606;

- свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Першої ялтинської держнотконтори Шедько Л.К. 20.12.2012 року, реєстр. № 1-3608;

- визнати за ОСОБА_6 право на спадщину за законом на 1/3 частку спадщини від 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 АР Крим;

- визнати за ОСОБА_7 право на спадщину за законом на 1/3 частку спадщини від 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 АР Крим.

Не погодившись з позовом, у травні 2012 року ОСОБА_8 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - виконавчий комітет Ялтинської міської ради АР Крим, державний нотаріус Першої ялтинської державної нотаріальної контори Шедько Л.К., Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», про визнання права спільної сумісної власності подружжя. Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право власності від 05.02.1999 року належала на праві власності 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 АР Крим. 02.04.1999 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 було укладено договір про порядок користування квартирою. 28.08.1999 року між ОСОБА_11 та позивачкою за зустрічною позовною заявою укладено шлюб. За час їх шлюбу майно було значно збільшено, а саме, ними було добудовано тамбур площею 11,9 кв.м, санвузол площею 1,9 кв.м, кухню площею 5,3 кв.м. Зазначені приміщення ними були збудовані за її особисті кошти, які були отримані від продажу квартири АДРЕСА_5, що належала їй на праві власності. Продаж квартири нею було здійснено за 6100 доларів США. На підставі рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради АР Крим № 165 від 09.02.2006 року добудовані ними приміщення були зареєстровані за квартирою АДРЕСА_1 і 20.03.2006 року на ім'я ОСОБА_11 видано свідоцтво про право власності на 1/2 частку вищезазначеної квартири загальною площею 82,2 кв.м, житловою 19,9 кв.м. ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_11 помер. Після смерті ОСОБА_11 20.12.2012 року державним нотаріусом Першої ялтинської держнотконтори Шедько Л.К. їй було видано свідоцтво про право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 АР Крим, як на частку у праві спільної сумісної власності на майно, придбане подружжям під час шлюбу. 29.12.2012 року за нею було зареєстровано право власності на 1/4 частку квартири у КП Ялтинської міської ради «БТІ». 20.12.2012 року державним нотаріусом Першої ялтинської держнотконтори Шедько Л.К. на її ім'я було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, в якому було зазначено, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_11 є його дружина ОСОБА_8, син ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_7, які кожний успадкував по 1/3 частки майна померлого, а спадщина складалася з 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 АР Крим. Зазначає, що на підставі ст. 62 СК України рішенням суду за нею має бути визнано право спільної сумісної власності подружжя на 1/2 частку квартири, оскільки за час її шлюбу з померлим майно чоловіка істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок її витрат за особисті кошти, а крім того, вона своєю працею та коштами на протязі тривалого часу брала участь в обслуговуванні майна, що належало чоловікові. Враховуючи те, що її чоловік був інвалідом 1 групи за зором, він не міг зі своєї пенсії збільшити 1/2 частку спірної квартири, а також він не міг брати участі у будівництві. Просить визнати 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 АР Крим, що належала на праві власності ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_8 та ОСОБА_11

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2013 року позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ № 306241 від 12.11.2012 року, видане виконавчим комітетом Ялтинської міської ради на ім'я ОСОБА_11. Визнано недійсним свідоцтво про право власності реєстр № 1-3606 від 20.12.2012 року, видане державним нотаріусом Першої ялтинської державної нотаріальної контори Шедько Л.К., відповідно до якого ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка згідно зі свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1, виданого 28.08.1999 року відділом РАЦС Ялтинського виконкому, актовий запис № 282 від 28.08.1999 року, є пережившею дружиною ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, якому належить 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом реєстр № 1-3608 від 20.12.2012 року, видане державним нотаріусом Першої ялтинської державної нотаріальної контори Шедько Л.К. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_8 задоволено. Визнано 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 АР Крим, яка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_11. Судові витрати залишені за сторонами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 та представник ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_10 просять зазначене рішення суду змінити та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у повному обсязі, а саме, окрім задоволених вимог, визнати за ОСОБА_6 та

ОСОБА_7 право на спадщину за законом на 1/3 частку зі спадщини за кожним від 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 АР Крим, що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності від 20.03.2006 року серії САА № 137258, видане ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право на власність від 05.02.1999 року, реєстр № 2-273 та рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради АР Крим від 09.02.2006 року № 165 на 1/2 частку в об'єкті приватної спільної часткової власності: квартири АДРЕСА_1 АР Крим, загальною площею 82,2 кв.м, житловою площею 19,9 кв.м. У задоволенні зустрічного позову відмовити. Вважають, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Рішення суду в частині задоволення первісного позову не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_6 за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом, відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_8 та її представників, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що у період перебування ОСОБА_11 та ОСОБА_8 у зареєстрованому шлюбі, остання своєю працею та коштами тривалий час утримувала 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, сплачувала належні платежі, померлий чоловік ОСОБА_11 був інвалідом першої групи за зором та не міг приймати участі у будівництві та переплануванні вказаної квартири, а тому відповідно до вимог ст. 62 СК України спірна частка квартири повинна бути визнана об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_11

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 05 лютого 1999 року, виданого державним нотаріусом Першої Ялтинської державної нотаріальної контори Темчиною Н.О., ОСОБА_11 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 (а.с. 22).

02 квітня 1999 року між ОСОБА_11 і ОСОБА_7 був укладений договір про порядок користування квартирою між учасниками загальної часткової власності, за яким у користування ОСОБА_11 у жилому АДРЕСА_1 передано: жилу кімнату 7-3 площею 19,9 кв.м, кухню 7-6 площею 21,3 кв.м, туалет 7-7 площею 0,8 кв.м, ванну 7-8 площею 1,9 кв.м, коридор 7-9 площею 5,3 кв.м, засклену веранду 7-10 площею 14,3 кв.м, на ділянці: навіси літ. С, Ю, сарай літ. Э, коридор I, II, III - загального користування; а ОСОБА_7 - жилу кімнату 7-2 площею 22,6 кв.м, коридор 7-1 площею 12,1 кв. м, засклену веранду 7-4 площею 10,6 кв.м, санвузол 7-5 площею 0,4 кв.м, на ділянці ? сараю літ. Г, 1/2 навісу літ. Д, гараж літ. З, коридор I, II, III - загального користування (а.с. 95).

28 серпня 1999 року між ОСОБА_11 і ОСОБА_8 був зареєстрований шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2, виданим 28 серпня 1999 року Відділом РАЦС Ялтинського виконкому (а.с.20).

Під час шлюбу ОСОБА_8 і ОСОБА_11 було проведено реконструкцію 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 АР Крим.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради АР Крим від 09 лютого 2006 року було затверджено рішення міжвідомчої комісії Ялтинського міськвиконкому про реєстрацію будівель та внутрішніх перепланувань приміщень. ОСОБА_11 дозволено реєстрацію тамбуру 7-14 площею 11,9 кв.м, санвузлу 7-15 площею 1,9 кв.м, кухні 7-16 площею 5,3 кв.м та зобов'язано БТІ внести відповідні зміни до інвентарної справи і технічного паспорту та оформити свідоцтво про право власності (а.с. 23).

20.03.2006 року ОСОБА_11 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 82,2 кв.м, житловою - 19,9 кв.м, яка складається з приміщень: 7-3 житлова площею 19,9 кв.м, 7-6 кухня площею 21,3 кв.м, 7-7 вбиральня площею 0,8 кв.м, 7-8 ванна площею 1,9 кв.м, 7-9 коридор площею 5,3 кв.м, 7-10 засклена веранда площею 14,3 кв.м, 7-14 тамбур площею 11,5 кв.м, 7-15 санвузол площею 1,9 кв.м, 7-16 кухня площею 5,3 кв.м. На ділянці: навіс літ. С, навіс літ. Ю, сарай літ. Э, 1/2 частка сараю літ. Г, 1/2 частка навісу літ. Д, коридор 1, 2, 3 - загального користування (а.с. 21).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_11 помер.

Обґрунтвуючи зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_8 посилалася на те, що 1/2 частка спірної квартири істотно збільшилася у своїй вартості внаслідок здійснених нею і її померлим чоловіком ОСОБА_11 за період шлюбу поліпшень, а саме прибудови до квартири приміщень загальною площею 19,1 кв.м.

Заперечуючи проти позову, відповідачі вказували на те, що спірна квартира належала ОСОБА_11 до укладення шлюбу з позивачкою ОСОБА_8 і внесок позивачки в поліпшення стану та ринкової вартості цього майна є незначним.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Із роз'яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, вбачається, що майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Проте, для застосування передбачених зазначеною статтею правил, збільшення вартості майна повинно відбуватися внаслідок затрат подружжя і наявним повинно бути істотне збільшення вартості майна як об'єкту, його якісних характеристик.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкту в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна, як об'єкту.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України на зазначене належним чином уваги не звернув, не визначився в повному обсязі із характером спірних правовідносин і фактично не з'ясував чи істотно збільшилась у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат 1/2 частка спірної квартири з надвірними спорудами, що має суттєве значення для вирішення даного спору.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в основу рішення поклав висновок судової будівельно-технічної експертизи від 27 вересня 2013 року, відповідно до якого ринкова вартість 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, що складається з приміщень до реконструкції, становить 623 452 гривень. Ринкова вартість зазначеної квартири, що складається з приміщень після реконструкції, станом на 19.09.2013 року становить 708 574 гривень. Шляхом перепланування та збільшення площі квартири, ринкова вартість 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 була збільшена на 85 122 грн.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що збільшення загальної площі 1/2 частки спірної квартири є суттєвим збільшенням її вартості, а тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 62 СК України квартира повинна бути визнана об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_8 та померлого ОСОБА_11

Однак, з таким висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, не звернув уваги на те, що збільшення загальної площі спірної квартири, за рахунок якої підвищилась вартість 1/2 частки даної квартири, представляє собою добудову веранди загальною площею 19,1 кв.м, яка збільшила допоміжну площу квартири, при цьому житлова площа квартири не була змінена, про що свідчить план квартири та експлікація приміщень.

Як убачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи від 27 вересня 2013 року, ринкова вартість 1/2 частки частки квартири АДРЕСА_1 станом на 19.09.2013 року була збільшена на 85 122 грн. у зв'язку з переплануванням та збільшення загальної площі квартири (а.с. 175).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що сам по собі факт збільшення ринкової вартості 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 за рахунок збільшення загальної площі зазначеної квартири на 85 122 грн., що складає 12 % від загальної вартості 1/2 частки спірної квартири, не може свідчити про істотність збільшення вартості квартири внаслідок спільних трудових чи грошових затрат подружжя, або позивачки як дружини.

Що стосується доводів позивачки ОСОБА_8 на те, що прибудова до квартири померлого чоловіка ОСОБА_11 була здійснена за належні їй грошові кошти, які вона отримала за договором купівлі-продажу від 09.01.2001 року від продажу належної їй на праві власності квартири, то колегія суддів вважає їх недоведеними, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б безспірно доводили той факт, що отримані позивачкою кошти від продажу належної їй квартири були витрачені нею саме на будівництво прибудови до квартири ОСОБА_11

Крім того, колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції на те, що позивачка ОСОБА_8 тривалий час обслуговувала 1/2 частку спірної квартири, сплачувала належні платежі, доглядала за чоловіком не може бути підставою для висновку про те, що за рахунок цих затрат позивачки спірна квартира істотно збільшилася у своїй вартості.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позивачкою ОСОБА_8 не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних доказів того, що за рахунок її коштів та трудових затрат істотно збільшилась вартість 1/2 частки спірної квартири.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачкою ОСОБА_8 відповідно до правил ст. 62 СК України не доведено, що 1/2 частка спірної квартири істотно збільшилася у своїй вартості саме внаслідок здійснених за період шлюбу з померлим ОСОБА_11 поліпшень, проведення реконструкції квартири шляхом прибудови до спірної квартири нежитлового приміщення, за рахунок якої збільшилася загальна площа квартири з 63,5 кв.м до 82,2 кв.м, а тому за відсутності такої суттєвої ознаки як істотність збільшення вартості 1/2 частки спірної квартири не має підстав для визнання такого майна спільною сумісною власнісністю і відповідно для задоволення позову.

Оскільки суд першої інстанції вищезазначеного не врахував та вирішив спір по неповно з'ясованим обставинам, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п.п. 1, 3, 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_8 з ухваленням нового про відмову у задоволення позову.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в частині визнання за позивачами права на спадщину за законом за кожним на 1/3 частку, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог. При цьому визнав встановленим, що вимоги позивачів не підлягають задоволенню з огляду на задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_8

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог, але при цьому не може погодитися з мотивами та підставми відмови у задоволенні позову в цій частині вимог позивачів.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_11. Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, яка належала йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.03.2006 року.

Позивачі ОСОБА_7 і ОСОБА_6 та ОСОБА_8 є спадкоємцями за законом першої черги, які в установленому законом порядку звернулися до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини з заявами про прийняття спадщини.

Частиною 1 статті 1267 ЦК України передбачено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Згідно з частиною 1 статті 1298 ЦК України свідоцтво на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Із роз'яснень, викладених у п. 23 постанови Пленму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вбачається, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що позивачі як спадкоємці першої черги після смерті спадкодавця ОСОБА_11, які в установленому законом порядку прийняли спадщину, не позбавлені права звернутися до нотаріуса з письмовою заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, яке буде видано на ім'я кожного із спадкоємців з зазначенням їх імені та частки у спадщині.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги позивачів є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову позивачів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не можна визнати законним та обґрунтованим і воно на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає зміні щодо мотивів та підстав відмови у задоволенні позову.

Оскільки рішення суду в частині задоволення первісного позову позивачів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не оскаржується, колегія суддів, керуючись принципом диспозитивності, не робить висновків щодо неоскарженої частини.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 та представника ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_10 задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2013 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_8 скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_7, ОСОБА_6, треті особи - виконавчий комітет Ялтинської міської ради АР Крим, державний нотаріус Першої ялтинської державної нотаріальної контори Шедько Л.К., Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», про визнання права спільної сумісної власності подружжя - відмовити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2013 року в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_6 та ОСОБА_7 змінити щодо мотивів та підстав відмови у задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: Горбань В.В. Бондарев Р.В. Павловська І.Г.