донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
25.12.2006 р. справа №44/312а
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Кулебякіна О.С. |
суддів | Волкова Р.В., Запорощенка М.Д., |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Орлов В.В. довіреність №1 від 12.05.06, |
від відповідача: за участю третіх осіб: | Єфіменко О.С. - за посвідченням 3345 від 01.03.06 Вінділович Т.Г. -за посвідченням №148045 від 02.03.06 Десятков О.С. довіреність №б/н від 15.09.06 , |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю "Сезам" м.Донецьк |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 03.10.2006 року |
по справі | №44/312а (суддя Мєзєнцев Є.І.) |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю "Сезам" м.Донецьк |
до за участю третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору | Державної виконавчої служби у Петровського району м.Донецьк Державної податкової інспекції у Петровському районі міста Донецька |
про а також за позовом до за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору про | визнання неправомірними дій державного виконавця, про виключення майна позивача з акту опису та арешту АА № 012948 від 14.04.06 року та про скасування постанов відповідача про накладення арешту на майно позивача АА № 323171 від 25.01.06 року та АА № 53139 від 10.0306р. Державної податкової інспекції у Петровському районі міста Донецька 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Сезам" м.Донецьк 2.Державної виконавчої служби у Петровському районі м.Донецька Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонмет" м.Донецьк визнання неправомірними дій державного виконавця, про виключення майна позивача з акту опису та арешту АА № 012948 від 14.04.06 року та про скасування постанов відповідача про накладення арешту на майно позивача АА № 323171 від 25.01.06 року та АА № 53139 від 10.0306р. |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 03.10.06 у задоволенні позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору –Державна податкова інспекція у Петровському районі м. Донецька, подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового акту як незаконного. Скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема ст..62 Закону України „Про виконавче провадження” , ст..ст.10,11 Закону України „Про державну виконавчу службу України”, ст..8 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. У скарзі зроблене посилання на неврахування судом першої інстанції судової практики Верховного Суду України.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Сезам”, в апеляційній скарзі вимагає скасувати судове рішення з мотивів його невідповідності діючому законодавству. Зокрема, заявник посилається на неврахування судом приписів ст..ст.24,56,59,62,64 та інших норм Закону України „Про виконавче провадження”, ст..3 Закону України „Про іпотеку”, ст..3 Закону України „Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, ст..8 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Заявник також вважає, що судом не врахована судова практика Верховного Суду України.
Відповідач, Державна виконавча служба в Петровському районі м. Донецька та третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрдонмет” м. Донецьк вважають апеляційні скарги необґрунтованими, а рішення місцевого господарського суду законним.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Сезам” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про визнання дій Державної виконавчої служби у Петровському районі м. Донецька по накладенню арешту на майно товариства неправомірними, виключення майна з акту опису та арешту, а також скасування постанов державної виконавчої служби у Петровському районі м. Донецька АА №323171 від 25.01.06, АА 531391 від 10.03.06 про накладання арешту.
Позовні вимоги обґрунтовані численними порушеннями виконавчою службою вимог Закону України „Про виконавче провадження”, а також інших законів та нормативно- правових актів.
Державна податкова інспекція у Петровському районі м. Донецька звернулась до суду в порядку ст..26 ГПК України із самостійними вимогами на предмет спору про виключення майна Товариства з обмеженою відповідальністю „Сезам” з актів опису та арешту, і скасування постанови виконавчої служби про накладання арешту. Податковий орган вважає, що зазначені виконавчі дії вчинені з порушенням ст..50 Закону України „Про виконавче провадження” та підпункту 8.6.1 пункту 8.6 ст.8 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами”.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог та вимог третьої особи, суд першої інстанції виходив із того, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Сезам” і Державною податковою інспекцією у Петровському районі м.Донецька невірно обраний спосіб судового захисту порушеного права. Крім того, суд дійшов до висновку про те, що перебування спірного майна у податковій заставі не перешкоджало здійсненню виконавчих дій, зокрема опису та арешту.
Апеляційна інстанція вважає судове рішення законним і обґрунтованим з таких підстав.
Позов та заява третьої особи в частині, що стосується скасування арешту на майно, за своєю правовою суттю є скаргами на дії посадових осіб державної виконавчої служби. Відповідно до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.03 №14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" такі скарги розглядаються судами в порядку, передбаченому розділом У11 ЦПК і ст..1212 ГПК України. Проте, позивач і третя особа оскаржили дії державного виконавця у позовному провадженні, тобто в порушення встановленої законом процедури. Більш того, із пояснень представників сторін апеляційній інстанції випливає, що у провадженні Петровського районного суду м. Донецька знаходиться скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Сезам” на дії державного виконавця.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем і третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, обрано невірний спосіб судового захисту, апеляційна інстанція вважає правильним. Ця обставина, на думку апеляційної інстанції, є безумовною підставою для відмови у позові та вимогах третьої особи.
Посилання позивача і третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на перебування описаного та арештованого майна у податковій заставі, як на обставину, що унеможливлювала опис і арешт спірного майна без згоди податкового органу, є юридично неспроможними з таких підстав.
Статтею 127 Конституції України до основних засад судочинства віднесено, зокрема, обов’язковість рішень суду. Виходячи з цього принципу, здійснення державною виконавчою службою заходів, спрямованих на виконання рішень суду, в тому числі і арешт майна боржника за будь-яких обставин не може залежати від згоди іншого державного органу, зокрема податкового.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У випадку, що розглядається, державна виконавча служба не зобов’язана була отримувати згоду податкового органу на опис та арешт майна позивача, оскільки це не передбачено ст.ст.50-55 Закону України „Про виконавче провадження”.
З приводу посилання позивача та третьої особи на положення Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” апеляційна інстанція зазначає наступне.
Вищевказаний закон, як вбачається з його преамбули, є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів). Тобто, зазначений акт немає ніякого відношення до процедури виконавчого провадження, тому не може встановлювати обов’язкові правила для державної виконавчої служби, яка у своєї діяльності керується зовсім іншими законодавчими та нормативно правовими актами. Крім того, за буквальним змістом підпункту 8.6.1 пункту 8.6 ст.6 цього закону обов’язок письмово узгоджувати з податковим органом здійснення операцій по відчуженню активів встановлено тільки для платників податків. Отже, згадане обмеження не можна розповсюджувати на державні органи, на які покладено виконання судових рішень.
Суд першої інстанції обґрунтовано не знайшов підстав для задоволення вимог позивача і третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, щодо виключення спірного майна з акту опису й арешту. Отже, ці вимоги суперечать положенням ст..59 Закону України „Про виконавче провадження”, за змістом якої позивачем за позовами про звільнення майна з під арешту може бути особа, яка вважає, що майно належить їй, а не боржникові. Відповідачами за цими позовами є стягувач і боржник. Про правильність саме такого тлумачення положень ст..59 Закону України „Про виконавче провадження” свідчить пункт 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.06 №14 та пункт 4 роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.02 №04-5/365. Між тим, всупереч приписам зазначеної правової норми вимога про звільнення майна з під арешту заявлені самим боржником і особою, яка не має підстав вважати спірне майно своєю власністю.
Враховуючи викладене апеляційна інстанція дійшла до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог і вимог третьої особи судом першої інстанції відмовлено законно.
Доводи наведені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції і не беруться до уваги з огляду на наступне.
Обґрунтованість посилань заявників на порушення законодавства під час здійснення виконавчих дій мають перевірятись не в позовному провадженні, а під час розгляду скарги учасників виконавчого провадження, поданих в порядку, передбаченому розділом У11 ЦПК України і ст..1212 ГПК України.
У скарзі податкового органу не доведена наявність у нього права на пред’явлення вимоги про виключення майна з-під арешту в порядку, передбаченому ст..59 Закону України „Про виконавче провадження”. Що ж стосується Товариства з обмеженою відповідальністю „Сезам”, то воно взагалі не може бути позивачем за таким позовом.
Доводи скарг стосовно перебування майна у податковій заставі не ґрунтуються на законодавстві з підстав, викладених вище.
Посилання у скарзі позивача на неврахування судом приписів Законів України „Про іпотеки” та „Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” необґрунтовані, оскільки ці законодавчі акти взагалі не регулюють виконавче провадження.
Надуманими є твердження заявників апеляційної скарги про неврахування місцевим судом судової практики Верховного Суду України. Отже, долучена до справи постанова Верховного Суду України ухвалена у справі зі спору про визнання недійсними прилюдних торгів. Між тим, законність прилюдних торгів з реалізації майна Товариства з обмеженою відповідальністю „Сезам” не є предметом спору у даній справі. Апеляційна інстанція вважає, що при вирішенні спору суд першої інстанції повністю врахував правові позиції, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.12.03 №14.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційних скарг не вбачається.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 01.06.06 у справі №15/113пд –залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий Кулебякін О.С.
Судді: Волков Р.В.
Запорощенко М.Д.
Надруковано: 6 прим.
1- позивачу
2- відповідачу
3-4-треті особи
5- у справу
6- ДАГС