Справа № 755/31360/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Стрижеуса В.А.,

представника позивача - Янко І.О.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

у с т а н о в и в :

13.12.2013 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором кредиту. Позовні вимоги мотивовано тим, що 15.01.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір кредиту за умовами якого відповідач отримав від позивача грошові кошти у сумі 13116,00 доларів США для купівлі транспортного засобу строком на 72 місяці до 15.01.2013 року зі сплатою 11,5% річних. Як вказує позивач, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов кредитного договору рішенням Дніпровського районного суду м. Києва звернуто стягнення на заставлене майно - транспортний засіб в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1937 від 15.01.2007 року на загальну суму 76051,85 грн. За результатами вчинення виконавчих дій заставлений транспортний засіб був реалізований і банку перераховані кошти у сумі 18187,96 грн. Оскільки вказаної суми від реалізації заставленого транспортного засобу не вистачило для погашення заборгованості за договором кредиту, позивач просить суд стягнути заборгованість що залишилась у сумі 54869,63 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснила суду, що на стадії виконавчого провадження відповідач не оскаржував жодних дій державного виконавця щодо оцінки та продажу заставленого транспортного засобу.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково і пояснив суду, що реалізований в рахунок погашення заборгованості транспортний засіб коштував не менше 45000,00 грн., при цьому, був проданий лише за 18000,00 грн. Відповідач зазначив, що йому нічого не було відомо про процес оцінки та реалізації транспортного засобу, про проведення аукціону він нічого не зав, хоча декілька разів звертався до банку з проханням реалізувати заставлений автомобіль в рахунок погашення заборгованості, але отримав відповідь про те, що все буде вирішено в судовому порядку. Відповідач категорично не погоджується з вартістю реалізовано автомобіля та нарахованими після стягнення розміру заборгованості процентами за користування кредитом і штрафними санкціями.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В даному випадку, суд вважає, що часткове визнання відповідачем позову суперечить вимогам закону, а тому не приймає його часткове визнання та продовжує розгляд.

Судом встановлено, що 15.01.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений довір кредиту за умовами якого відповідач отримав від позивача грошові кошти у сумі 13116,00 доларів США для купівлі транспортного засобу строком на 72 місяці до 15.01.2013 року зі сплатою 11,5% річних (а.с. 11-13).

Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19.01.2012 року у зв'язку з неналежним виконанням умов наведеного вище договору, звернуто стягнення на заставлене майно на підставі договору застави №4185 від 15.01.2007 року, а саме: транспортний засіб легковий автомобіль модель LOGAN, марки DACIA кузов НОМЕР_2, колір сірий, рік випуску 2007, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований МРЕВ - 6 ДАІ ГУ МВС України в м. Києві 13.01.2007 року, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору №11937 від 15.01.2007 року на загальну суму 76051,85 грн., шляхом реалізації предмету застави в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про заставу» (а.с. 16-17).

Як вбачається з матеріалів справи, від реалізації заставленого транспортного засобу банку були перераховані кошти у розмірі 18187,96 грн. (а.с. 18).

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Позивач не надав суду копії укладеного між сторонами договору застави, чим позбавив можливості вивчити його умови, а тому при вирішенні спору суд виходить з нормативно-правового регулювання відносин по договору застави. При цьому, суд вважає, що неповідомлення відповідача про результати оцінки заставленого майна та проведення аукціону з його реалізації є, зокрема, порушенням вимог ч. 3 ст. 509 ЦК України добросовісності, розумності та справедливості зобов'язань.

Статтею 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Згідно ст. 21 Закону України «Про заставу», реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором. Якщо другий і наступні аукціони (публічні торги) оголошені такими, що не відбулися, заставодержатель має право залишити заставлене майно за собою за початковою ціною, яка була запропонована на останньому аукціоні (публічних торгах). У разі якщо заставодержатель відмовився залишити заставлене майно за собою, це майно реалізується у встановленому порядку, якщо інше не передбачено договором.

Згідно ст. 24 Закону України «Про заставу», у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження положення про проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна» від 22.12.1997 року № 1448 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ №1294 (1294-98-п) від 17.08.1998 р., № 536 (536-2011-п) від 25.05.2011р., це положення відповідно до пункту 12.3.4 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), визначає порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, на яке згідно із законодавством звернено стягнення.

Реалізація майна здійснюється організатором аукціону (публічних торгів) Відшкодування витрат, пов'язаних з реалізацією майна, покладається на заставодавця. Заставодавець має право в будь-який час до моменту реалізації предмета застави припинити звернення стягнення на майно виконанням забезпеченого заставою зобов'язання.

Після отримання виконавчих документів організатор аукціону здійснює підготовку до збирання необхідних матеріалів з реалізації майна, визначає початкову вартість реалізації, готує і публікує інформацію про майно, що підлягає реалізації.

Організатор аукціону не пізніш як за 30 днів до дня проведення аукціону публікує у місцевій пресі інформацію про майно, що підлягає реалізації.

Інформація повинна містити: назву заставленого майна, його місцезнаходження; відомості про майно (технічні характеристики, рік випуску, відновну вартість тощо); початкову вартість реалізації майна; суму коштів, що вносяться учасником перед початком аукціону, назву банку, адресу та номер рахунку, відкритого для їх внесення.

Про час та місце проведення аукціону, початкову вартість реалізації майна організатор аукціону повідомляє заставодержателя та заставодавця в термін, установлений абзацом першим пункту 5 цього Положення.

Початкова вартість реалізації майна визначається виходячи з оцінки майна. У разі проведення експертної оцінки вартості майна термін його підготовки до продажу подовжується на час проведення експертної оцінки, але не більш як на один місяць.

Позивачем не надано жодних письмових, або інших доказів, щодо підтвердження додержання вимог ст. 20, 21, 24, Закону України «Про заставу» та Постанови КМУ «Про затвердження положення про проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна».

Представник позивача в обґрунтування заявлених вимог не зміг довести суду ким і відповідно до яких документів, законних підстав була продана машина. Також не надав суду належних розрахунків суми боргу, яка повинна відповідати курсу долара США до української гривні, згідно даних Національного Банку України на час укладення договору, з урахуванням погашеної суми відповідачем за кредитним договором, з урахуванням продажу автомобіля відповідно до вимог ЗУ «Про заставу», а послався лише на довідку, яка не містить жодного розрахунку суми заборгованості і з її змісту лише вбачається, що загальна кредитна заборгованість становить 54869,63 грн., з яких сум складається вказана заборгованість не зазначено.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч.2 ст. 582 ЦК України, оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Представник позивача в судовому засіданні не надав жодних доказів того, що відповідач повідомлявся про проведення оцінки предмета застави та про те, що суми, вирученої від продажу автомобіля, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що нарахування будь-яких процентів за користування кредитом та штрафних санкцій після реалізації предмета застави, що призводить до збільшення розміру заборгованості за кредитним договором є заборгованістю, яка виникла не з вини відповідача, оскільки він не був повідомлений про день оцінки автомобіля, про його вартість, про реалізацію, а також про те, що суми, вирученої від продажу автомобіля, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 1050 ч. 2, 1054 ч. 2 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець (кредитодавець) має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалась, та сплати процентів, належних йому відповідно до укладеного між ними договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу» та ст. 589 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання забезпеченого заставою заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.4 ст. 590 ЦК України у разі часткового виконання боржником зобов'язання , забезпеченого заставою право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків по кредитному договору забезпеченого заставою було звернуто стягнення на предмет застави який належав відповідачу відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Згідно положень ст. 24 Закону України «Про заставу», випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Відповідно до положень ст. 591 ЦК України, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника.

В даному випадку, враховуючи встановлені судом обставини та викладені норми чинного законодавства України, суд вважає, що оскільки рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19.01.2012 року визнана заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 76051,85 грн., то відсутні підстави для повторного стягнення суми боргу, оскільки відповідно до положень ст. 24 Закону України «Про заставу» позивач має право одержати суму якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України, тобто в порядку виконавчого провадження без додаткового рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 61, 174, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 509, 572, 582, 590, 591, 1050, 1054 ЦК України, Постановою Кабінету міністрів України «Про затвердження положення про проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна», Законом України «Про заставу», суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя -