Справа № 461/6015/13 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.

Провадження № 22-ц/783/537/14 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія:51

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів: - Мацея М.М., Монастирецького Д.І.

секретар - Дідусь О.Р.

з участю представника

відповідача - Ящинського А.Л.

та позивача - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Національного університету «Львівська політехніка» на заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Національного університету «Львівська політехніка» про скасування наказу, -

В С Т А Н О В И Л А:

Заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18 вересня 2013 року позов ОСОБА_7 до Національного університету «Львівська політехніка» про скасування наказу - задоволено.

Скасовано наказ ректора Національного університету «Львівська політехніка» від 22 лютого 2013 року №462-3-10 в частині оголошення догани доценту кафедри історії України та етнокомунікації ОСОБА_7

Рішення суду оскаржив відповідач.

В обґрунтування апеляційною скарги, посилається на те, що заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 18.09.2013 року по цивільній справі №461/6015/13-ц прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та підлягає скасуванню з наступних підстав.

При винесенні заочного рішення від 18.09.2013 року Галицьким районним судом м.Львова було неповно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема, обставини вчинення доцентом кафедри історії України та етнокомунікації ОСОБА_7 порушення трудової дисципліни, а також порушення п.3.8, п.4.5, п.7 Додатку 5 Тимчасового положення про оцінювання знань та визначення рейтингу студентів у кредитно-модульній системі організації навчального процесу.

Також суд першої інстанції неправильно застосувавши ч.2 ст.252 КЗпП України, ч.2 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», прийшов до безпідставного висновку про необхідність згоди профспілкової організації про застосування дисциплінарного стягнення до позивача, що в свою чергу, привело до неправильного вирішення спору.

Окрім того, суд першої інстанції у рішенні вказав про те, що відповідачем не враховано попередню роботу працівника. Вважає, що судом неповно з»ясовано фактичні обставини справи, що відповідно має наслідком винесення необґрунтованого рішення. Адже відповідачем при накладенні дисциплінарного стягнення на ОСОБА_7 враховувалось те, що він наказом №1319-3-10 від 08.06.2012 року вже притягався до дисциплінарної відповідальності за невиконання вимог «Тимчасового положення про оцінювання знань та визначення рейтингу студентів у кредитно-модульній системі організації навчального процесу».

Просить заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 вересня 2013 року скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта в підтримання мотивів викладених в апеляційній скарзі, заперечення позивача проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. На підставі ст.ст.10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пленум Верховного Суд України у п.11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №11 роз»яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався і ухвалив судове рішення, яке цим вимогам не відповідає.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 працює на посаді доцента кафедри Історії України та етнокомунікації Національного університету «Львівська політехніка».

Наказом ректора Національного університету «Львівська політехніка» Ю.Я. Бобало від 22.02.2013 року №462-3-10 ОСОБА_7 оголошено догану.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про незаконність оскаржуваного наказу, однак у рішенні суду відсутні мотиви такого висновку, зокрема, неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи та не врахував нормативно-правові акти, які регламентують роботу вищих навчальних закладів в цілому і відповідача - Національного університету "Львівська політехніка", зокрема.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про вищу освіту», університет -багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектру природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність.

Національний університет "Львівська політехніка" є навчальним закладом IV рівня акредитації в системі вищої освіти в Україні.

Відповідно до пп.2.2. п.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України №161 від 02.06.1993 року, організація навчального процесу здійснюється навчальними підрозділами вищого навчального закладу (факультетами, кафедрами, відділеннями тощо). Основним нормативним документом, що визначає організацію навчального процесу в конкретному напрямку освітньої або кваліфікаційної підготовки, є навчальний план.

Навчальний план - це нормативний документ вищого навчального закладу, який складається на підставі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки і визначає перелік та обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми та засоби проведення поточного і підсумкового контролю.

Згідно з пп. 3.12.1 п.3.12. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, контрольні заходи включають поточний та підсумковий контроль. Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних, лабораторних та семінарська занять і має на меті перевірку рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи. Форма проведення поточного контролю під час навчальних занять і система оцінювання рівня знань визначається відповідною кафедрою (предметною або цикловою комісією). Підсумковий контроль проводиться з метою оцінки результатів навчання на певному освітньому (кваліфікаційному) рівні або на окремих його завершених етапах. Підсумковий контроль включає семестровий контроль та державну атестацію студента. Вищий навчальний заклад може використовувати модульну та інші форми підсумкового контролю після закінчення логічно завершеної частини лекційних та практичних занять з певної дисципліни і їх результати враховувати при виставленні підсумкової оцінки.

Відповідно до пп.1.1. п.1 Тимчасового положення про оцінювання знань та визначення рейтингу студентів у кредитно-модульній системі організації навчального процесу, затверджено наказом ректора НУ «Львівська політехніка» від 22.09.2008 року №115-03 (надалі - Тимчасового положення) система оцінювання знань та визначення рейтингу студентів є складовою кредитно-модульної системи організації навчального процесу та визначає особливості організації навчального процесу в умовах впровадження ідей Болонського процесу.

Підпунктом 2.1. п.2 Тимчасового положення передбачено, що система регламентує засади і правила оцінювання знань та визначення рейтингу студента, організації та складання упродовж семестру підсумкових контролів та їхніх складових із модулів, які передбаченні індивідуальним навчальним планом студента.

Таким чином, Тимчасове положення про оцінювання знань та визначення рейтингу студентів у кредитно-модульній системі організації навчального процесу є нормативним документом НУ «Львівська політехніка», а тому педагогічні та науково-педагогічні працівники НУ «Львівська політехніка» зобов'язаний його додержуватись при виконані своїх посадових обов'язків та виконанні навчального плану з дисципліни.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_7 працює на посаді доцента кафедри Історії України та етнокомунікації Національного університету «Львівська політехніка».

Відповідно до ст.51 Закону України «Про вищу освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані: постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, наукову кваліфікацію (для науково-педагогічних працівників); забезпечувати високий науково-теоретичний і методичний рівень викладання дисциплін у повному обсязі освітньої програми відповідної спеціальності; додержуватися норм педагогічної етики, моралі, поважати гідність осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, прививати їм любов до України, виховувати їх в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України; додержуватися законів, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу.

Пунктом 5 розділу 1 Посадової інструкції доцента кафедри історії України та етнокомунікації передбачено, що у своїй діяльності доцент керується: законодавством України; державними освітніми стандартами вищої професійної освіти; нормативними документами Міністерства освіти і науки України; статутом університету; колективним договором; правилами внутрішнього розпорядку університету; положенням про навчально-науковий інститут; положенням про кафедру; наказами ректора; розпорядженнями, вказівками проректора з навчальної роботи та іншими нормативними та розпорядчими актами адміністрації університету та цією посадовою інструкцією.

Згідно з п.4 та п.8 розділу 4 Посадової інструкції доцента кафедри історії України та етнокомунікації доцент кафедри несе відповідальність за порушення або невиконання порядку проведення навчальних занять та іспитів, встановленого розкладом занять; невиконання обов'язків, передбачених Статутом університету, чинними правовими актами та посадовою інструкцією.

Судом встановлено, що 21 лютого 2013 року в.о.завідувача кафедри ІУЕК Дуцяк І.З. звернувся до ректора НУ «Львівська політехніка» Бобала Ю.Я. з поданням, в якому просив оголосити догану доценту кафедри історії України та етнокомунікацій ОСОБА_7 за порушення п.3.8, п.4.5., п.7 Додатку № 5 Тимчасового положення про оцінювання знань та визначення рейтингу студентів у кредитно-модульній системі організації навчального процесу.

22 лютого 2013 року ректор НУ «Львівська політехніка» видав наказ №462-3-10 (а.с.2), яким доценту кафедри історії України та етнокомунікації ОСОБА_7 за порушення трудової дисципліни, а саме за порушення норм «Тимчасового положення про оцінювання знань та визначення рейтингу студентів у кредитно-модульній системі організації навчального процесу» оголошено догану.

Підставою для винесення вказаного наказу було: подання в.о.зав.каф.ІУЕК І.З.Дуцяка з резолюцією першого проректора В.А.Павлиша, акти, заяви студентів групи ПП-11 з резолюцією першого проректора В.А.Павлиша, пояснювальні записки доцента ОСОБА_7 та студентів групи ПП-11, доповідна декана базової освіти ІНПП ОЛ.Остапенка (а.с.42-57).

Відповідно до п.3.8. Тимчасового положення результати перевірки робіт, виконаних студентами, викладач проставляє на цих роботах та не пізніше від третього робочого дня після проведення контрольного заходу доводить до відома студентів, а також проводить усну компоненту.

Однак, позивач ОСОБА_7 про результати другого модульного контролю (другий модульний контроль був проведений 31.01.2013 р.) повідомив студентів групи ПП-11 безпосередньо перед екзаменом, тобто через 6 днів після контрольного заходу.

Згідно з п.4.5. Тимчасового положення до контрольного заходу з певного модуля викладач не допускає студента, який не виконав усіх видів обов'язкових індивідуальних робіт, передбачених робочою навчальною програмою цього модуля.

Однак, позивач ОСОБА_7 безпідставно не допустив до складання екзамену 9 студентів групи ПП-11: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_19» ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_20, оскільки робоча навчальна програма з «Історії України» не передбачає наявності обов'язкових індивідуальних робіт, а тому усі студенти підлягали допуску до екзамену.

Пунктом 7 Додатку 5 Тимчасового положення передбачено, що для запису екзаменаційних оцінок за результатами підсумкового контролю під час періоду семестрового контролю викладач особисто отримує в деканаті екзаменаційну відомість до дати екзаменаційного контролю. Один заповнений примірник екзаменаційної відомості викладач зобов'язаний особисто повернути в деканат не пізніше ніж третього робочого дня після дати складання екзаменаційного контролю. Інший примірник екзаменаційної відомості зберігається на кафедрі.

Однак, позивачем ОСОБА_7 станом на 12.02.2013 р. не було здано в деканат екзаменаційні відомості після проведення екзаменаційного контролю.

Відповідно до ст.ст.139,143 КЗпП України, працівники зобов»язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової та технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитись до майна власника, з яким укладено трудовий договір; трудовий розпорядок на підприємствах, в установах та організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку.

За приписами ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано заходи стягнення, в т.ч. і догана.

Догана є засобом стягнення за порушення трудової дисципліни. Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків, що проявились в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що позивач ОСОБА_7, працюючи доцентом кафедри Історії України та етнокомунікації Національного університету «Львівська політехніка», :

- безпідставно не допустив до складання екзамену 9 студентів групи ПП-11: ОСОБА_12,ОСОБА_13, ОСОБА_19, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_20, чим порушив п.4.5 Тимчасового положення;

- повідомив студентів групи ПП-11 про результати другого модульного контролю, через 6 днів після контрольного заходу безпосередньо перед екзаменом, а не через 3 дні, як це передбачено п.3.8 Тимчасового положення;

- після проведення екзаменаційного контролю студентів групи ПП-11 31 січня 2013 року заповнений примірник екзаменаційної відомості було здано в деканат 12.02.2013 року, а не протягом трьох робочих днів після дати складання екзаменаційного контролю, як це передбачено п.7 Додатку 5 Тимчасового положення.

Доказів на спростування цього позивачем суду не надано. Тому колегія суддів вважає підставним та законним накладення на позивача ОСОБА_7 дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни (а саме за порушення норм «Тимчасового положення про оцінювання знань та визначення рейтингу студентів у кредитно-модульній системі організації навчального процесу Національного університету «Львівська політехніка») - у вигляді догани.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що при винесенні наказу про накладення дисциплінарного стягнення на позивача ОСОБА_7 відповідачем, в порушення вимог ст.149 КЗпП України, було проігноровано його пояснення.

Згідно зі ст.148 Кодексу дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Частиною ж першою ст.149 Кодексу встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

18 лютого 2013 року доцент кафедри історії України та етнокомунікації ОСОБА_7 надав письмові пояснення по суті (а.с.58-60). Після відібрання пояснень, а саме 22 лютого 2013 року було видано наказ №452-3-10 про оголошення догани ОСОБА_7

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що процедура застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани, передбачена чинним законодавством, відповідачем була дотримана, що стверджується належними і допустимими доказами, які є в матеріалах справи.

При ухваленні заочного рішення суд першої інстанції неправильно застосував вимоги ч.2 ст.252 КЗпП України та ч.2 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та безпідставно прийшов до висновку про необхідність згоди профспілкової організації для накладення дисциплінарного стягнення на позивача ОСОБА_7

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.252 КЗпП України працівникам підприємств, установ або організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень. Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до| дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» працівникам підприємств, установ або організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень. Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного органу, членами якого вони є.

Виходячи з системного аналізу норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що застосування такого виду дисциплінарного стягнення як догана до працівників, які не обрані до складу виборних профспілкових органів, здійснюється без погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а необхідна згода вимагається лише для працівників, які є членами виборних профспілкових органів.

Згідно довідки первинної профспілкової організації працівників Національного Університету «Львівська політехніка» від 03.09.2013 року №68-33-023 доцент кафедри історії України етнокомунікації ОСОБА_7 є рядовим членом профспілки, не був обраний до складу керівних та виборних органів профспілкової організації (а.с.65).

Окрім того, суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення зазначає про те, що відповідач, притягаючи до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_7, не врахував попередню роботу працівника, однак при цьому не конкретизує, на підставі яких доказів прийшов до такого висновку. В той же час, як вбачається з матеріалів справи, доцент кафедри історії України та етнокомунікації Національне університету «Львівська політехніка» ОСОБА_7 раніше вже притягався до дисциплінарної відповідальності за невиконання вимог «Тимчасового положення про оцінювання знань визначення рейтингу студентів у кредитно-модульній системі організації навчальної процесу». Наказом №1319-3-10 від 08.06.2012 року йому було оголошено догану.

Не погоджуючись з вищевказаним наказом, ОСОБА_7 звернувся в Галицький районний суд м. Львова з позовом про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення. 01 листопада 2012 року Галицьким районним судом м. Львова було винесено рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

18 лютого 2013 року Апеляційним судом Львівської області було винесено ухвалу по цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Галицького-районного суду м.Львова від 01.11.2012 року у справі за позовомОСОБА_7 до НУ «Львівська політехніка» про скасування наказу про дисциплінарне стягнення, якою відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 01.11.2012 року, а саме рішення залишено без змін (а.с.67-70).

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Судом першої інстанції неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції, викладені у оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, що полягає у неправильній оцінці встановлених судом фактичних обставин і помилковому визначенні юридичних наслідків цих обставин. Окрім того, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись вст.209 ч.3, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу до Національного університету «Львівська політехніка» - задоволити.

Заочне рішення Галицького районного суду м.Львова від 18 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_7 до Національного університету «Львівська політехніка» про скасування наказу - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Мацей М.М.

Монастирецький Д.І.