АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/793/571/14Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 45 Гончарук В. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Бондаренко С. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бондаренко С. І.
суддів Вініченко Б. Б. , Новіков О. М.
при секретаріЯремич В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії та зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа: управління Держкомзему в м. Умані і Уманському районі про усунення перешкод в користуванні власністю, -
в с т а н о в и л а :
В січні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що являється співвласником будинку АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом.
Рішенням Уманської міської ради від 18.09.2003 року № 14-23/24 позивачці передано у приватну власність земельну ділянку площею 818 кв.м. для обслуговування житлового будинку та 344 кв.м. спільного користування, до якого Рішенням Уманської міської ради від 12.10.2010 № 3.11.60/5 внесено зміни, за якими в межах цієї площі вважати площею 230 кв.м. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з правом користування сервітутом площею 344 кв.м. та площею 588 кв.м. для ведення особистого селянського господарства.
Відповідач в порушення узгоджених меж та вимог законодавства самовільно зайняла земельну ділянку для спільного користування та збудувала двоповерхову будівлю. Окрім цього відповідач самовільно збудувала двоповерхову будівлю з мансардою, яка частково займає земельну ділянку спільного користування та звузила проїзд до частини будинковолодіння позивачки, від цієї будівлі до свого будинку збудувала навіс з нахилом в сторону позивача, з якої всі опади та талий сніг постійно попадають на територію земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні позивача, підтоплює її від чого стіни будинку в якому проживає позивач постійно мокріють, що призводить до її псування та руйнування. Також, відповідачка самовільно збудувала з порушенням будівельно -технічних норм інший триповерховий будинок, який затіняє двір позивачки та існує загроза його руйнування.
Крім того, відповідачка самовільно захопила та звела огорожу на в'їзді до домоволодіння зі сторони АДРЕСА_2.
На підставі наведених обставин, ОСОБА_6 просила суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача знести за власний рахунок забудови, елементи належних відповідачеві огорож із земельної ділянки, яка знаходиться в її користуванні та спільному користуванні співвласників будинку АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача відновити стан земельної ділянки до стану, який існував до порушень за цим позовом.
В подальшому ОСОБА_6 позовні вимоги зменшила, просила усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою спільного користування по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання відповідача знести за власний рахунок самочинну забудову літню кухню збудовану на земельній ділянці спільного користування, зобов'язати відповідача відновити стан земельної ділянки до стану, який існував до порушень.
В лютому 2012 року ОСОБА_7 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користування власністю, мотивуючи свої вимоги тим, що їй на праві приватної власності належить 1/15+2/5 частини домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 30.08.2006 року, яке розташоване на земельній ділянці розміром 0,0835 га.
На протязі 2005-2006 років було збудовано житлову добудову з трьох приміщень, які в технічному паспорті на будинок позначені під літерами «А-2», розміром 7.43х4.8 м., «А-1», розміром 10.1х8.27+2.2х5.8 м, літера «а-4» розміром 5.82х1.62 м. Відповідно до висновку Управління містобудування і архітектури №307 від 28.02.2008 року дані добудови побудовані без порушень будівельних норм, не суперечать суспільним інтересам і не порушують права інших осіб. А згідно висновку п/п «Проектсервіс» від 24.07.2006 року добудови до квартири АДРЕСА_1 знаходяться з північно-західної частини будинку і не можуть впливати на інсоляцію (освітлення) інших приміщень будинку.
ОСОБА_7 зазначає, що ОСОБА_6, являючись власником суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1, порушує її права на користування власною земельною ділянкою, а також земельною ділянкою, яка є у спільному користуванні власників будинку АДРЕСА_1. Також, в період перебуванні ОСОБА_7 на лікуванні, ОСОБА_6 зруйнувала огорожу зі сторони належної їй земельної ділянки та були зрізані дерева і кущі, які росли на земельній ділянці ОСОБА_7
Крім того, ОСОБА_6 самоправно захопила близько 3 метрів земельної ділянки ОСОБА_7 та відгородила новим бетонним парканом, тим самим порушила межі земельної ділянки.
На підставі наведених обставин, ОСОБА_7, просила суд відмовити первісному позивачу ОСОБА_6 в задоволенні її позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю та незаконністю та визнати самочинною забудовою огорожу збудовану ОСОБА_6 на її земельній ділянці по АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_6 привести межі належної їй земельної ділянки у відповідність з державним актом на земельну ділянку та звільнити самовільно зайняту частину належної їй земельної ділянки і відновити межу суміжних земельних ділянок відповідно до їх попереднього стану згідно з Державними актами на право приватної власності.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа: управління Держземагенства і Уманському районі про усунення перешкод в користуванні власністю - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою спільного користування по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання відповідача знести за власний рахунок самочинну забудову літню кухню збудовану на земельній ділянці спільного користування та зобов'язати ОСОБА_9 відносити стан земельної ділянки до стану, який існував до порушень за цим позовом.
Заслухавши доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що позивачі не довели порушення прав.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 являються співвласниками будинку АДРЕСА_1.
Рішенням Уманської міської ради від 18 вересня 2003 року №14-23/24 ОСОБА_6 передано в приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 818 кв.м. для обслуговування жилого будинку та площею 344 кв.м. в спільному користуванні.
Рішенням Уманської міської ради від 12 жовтня 2010 року №3.11-60/5 внесено зміни в рішення Уманської міської ради від 18 вересня 2003 року №14-23/24 де замість слів площею 818 кв.м для обслуговування жилого будинку та площею 344 кв.м. в спільному користуванні вважати площею 230 кв.м. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з правом користування сервітутом (прохід, проїзд) площею 344 кв.м. та площею 588 кв.м. для ведення особистого селянського господарства.
Частиною 1 статті 403 ЦК України встановлено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.
Оскільки ОСОБА_6 рішення Уманської міської ради від 12.10.2010 року не оскаржувалось, то відповідно в неї виникло право щодо такої земельної ділянки лише в межах встановленого сервітуту.
Рішенням Уманського міськрайонного суду від 28 вересня 2005 року за позовом ОСОБА_9 на літню кухню було визнано право власності (а.с.16).
30 серпня 2006 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 був укладений договір дарування за умовами якого ОСОБА_9 подарувала, а ОСОБА_7 прийняла в дар 2/15 частини житлового будинку АДРЕСА_1. Як вбачається з вказаного договору до частини будинку яка відчужується входить в тому числі і літня кухня.
ОСОБА_6 зверталась до суду про визнання вказаного договору дарування недійсним. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 2 серпня 2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 листопада 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
З технічного паспорта на будинок по АДРЕСА_1 вбачається, що літня кухня «Б» не зазначена як самочинне будівництво.
Таким чином будівля яку просить знести позивач не є самочинним будівництвом.
Частиною 7 статті 376 ЦК України встановлено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_7 не здійснювала вказане будівництво, а набула на нього право шляхом укладення договору дарування.
Крім того відповідно до частини 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Звертаючись до суду ОСОБА_6 в позовних вимогах не зазначила яку саме літню кухню вона просить знести, а із технічних паспортів вбачається, що на вказаній земельній ділянці літніх кухонь декілька.
За таких обставин, колегія суддів, не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст..303,307,308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів.
Головуючий :
Судді :