РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
УХВАЛА
про повернення апеляційної скарги
"07" березня 2014 р. Справа №903/1449/13
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Василишин А.Р.
суддя Крейбух О.Г. ,
суддя Юрчук М.І.
розглянувши матеріали апеляційної скарги, яку подала третя особа - на рішення господарського суду Волинської області від "23" грудня 2013 р. у справі № 903/1449/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД
третя особа: Другий відділ ДВС Луцького МУЮ
про стягнення 97 500 грн..
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Волинської області від 23 грудня 2013 року (а.с. 33-34) в справі №903/1449/13 позов ТОВ "Монді Пекеджінг Бегс Юкпейн" (надалі - Позивач) до ТОВ "Каскад-Транспорт ЛТД" (надалі - Відповідач), за участю Другого відділу державної виконавчої служби Луцького МУЮ (надалі - Третя особа) про стягнення 97 500 грн. 00 коп. задоволено.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16 січня 2014 року (а.с. 37-38) апеляційна скарга Третьої особи була повернута на підставі пункту 2, 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, апелянт повторно подав апеляційну скаргу, з відповідним проханням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Волинської області від 23 грудня 2013 року.
Вивчивши зміст апеляційної скарги та розглянувши додані до неї документи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для прийняття апеляційної скарги до розгляду, з огляду на наступне.
У відповідності до частини 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України, до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Як вбачається з апеляційної скарги, апелянтом не було виконано в повному обсязі вимоги ухвали господарського суду Рівненської області від 16 січня 2014 року (не додано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі та порядку).
Поряд з тим, Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що, згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно статті 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - 1 218,00 гривень.
Колегією суддів встановлено, що до апеляційної скарги апелянтом було додано документ, що підтверджує сплату судового збору у меншому розмірі, ніж передбачено у Законі України "Про судовий збір" № 3674- VI від 8 липня 2011 року, що є порушенням вимог частини 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що порядок сплати судового збору, його розміри визначені у Законі України "Про судовий збір" № 3674- VI від 8 липня 2011 року та зазначає, що при подані апеляційної скарги, потрібно сплачувати судовий збір згідно даного Закону.
В силу дії підпункту 4 пункту 2, частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674 - VI від 8 липня 2011 року, а при подачі апеляційної скарги на рішення суду необхідно сплатити судовий збір в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Виходячи з вищенаведеного, скаржник при поданні апеляційної скарги повинен сплатити 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, тобто 913 грн. 50 коп. судового збору до Державного бюджету України.
Водночас, скаржник у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю.
Враховуючи усе вищевказане, колегія Рівненського апеляційного господарського суду констатує, що при подачі апеляційної скарги апелянт повинен був сплатити судовий збір за дві позовні вимоги майнового характеру (визнання права на майно грошові кошти в сумі 97 500 грн. та зобов'язання перерахувати Відповідачем на користь Позивача помилково перераховані кошти в сумі 97 500 грн.) в сумі 1827 грн. 00 коп. В той же час, як вбачається з копії платіжного доручення від 05 лютого 2014 року за № 127 апелянтом сплачено лише 989 грн. 07 коп.. Таким чином апелянтом не доплачено судового збору в сумі 837 грн. 93 коп., тобто сплачено у меншому розмірі, ніж передбачено законом.
З огляду на усе вищеописане, колегія суду констатує факт того, що апелянт при повторній подачі апеляційної скарги не виправив у повному обсязі її недоліки, визначені в ухвалі Рівненського апеляційного господарського суду від 16 січня 2014 року в даній справі, а саме, в частині сплати судового збору в встановлених розмірі та порядку.
Не усунувши дані обставини при повторному зверненні апелянт фактично порушив частину 4 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Згідно частини 4 статті 97 Господарського процесуального кодексу України: після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3 частини 1 цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.
Враховуючи усе вищевказане, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку про неможливість прийняття даної апеляційної скарги, а тому не приймає її до розгляду і повертає її на підставі пункту пункту 3 частини 1 та частини 4 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно пункту 2.21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 року, платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що апелянтом було долучено до апеляційної скарги копію квитанції установи банку про сплату судового збору, а не оригінал даної квитанції. За таких обставин, суд вважає подану апелянтом копію квитанції установи банку про сплату судового збору неналежним доказом.
Після усунення обставин, що стали причиною повернення скарги, зазначених у пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, скаржник має право повторно подати апеляційну скаргу в строки, визначені даним кодексом. У разі пропуску строку оскарження апеляційна скарга має бути подана повторно лише з мотивованим клопотанням про його поновлення.
Керуючись статтею 86, пунктом 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби Луцького МУЮ на рішення господарського суду Волинської області від 23 грудня 2013 року у справі №903/1449/13 повернути апелянту.
2. Матеріали справи № 903/1449/13 повернути до господарського суду Волинської області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Юрчук М.І.