СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2014 року Справа № 901/3677/13
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Євдокімова І.В.,
Заплава Л.М.,
за участю представників сторін:
позивача: Володін Євген Радіонович , довіреність № б/н від 14.08.12, товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Південьстальмонтаж";
відповідача: не з'явився, приватне акціонерне товариство "М'ясокомбінат "Сімферопольський";
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Південьстальмонтаж"
на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Тітков С.Я.) від 20 січня 2014 року у справі №901/3677/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Південьстальмонтаж" (вул. 1-ої Конної Армії, 17б,Сімферополь,95024)
до Приватного акціонерного товариства "М'ясокомбінат "Сімферопольський" (вул. Севастопольська, 31,Сімферополь,95000)
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "будівельна компанія "Південьстальмонтаж", м. Сімферополь, звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до приватного акціонерного товариства "М'ясокомбінат Сімферополь", в якому просило визнати договір про дольову участь у будівництві прибудованих приміщень до жилого будинку №17б по вул. 1-ї Кінної Армії в м. Сімферополі, укладений 31.08.1994 року між Трестом "Південьстальмонтаж" та кооперативом "Комплекс-90" недійсним, а також заявило клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 170,6 кв.м. за адресою: Автономна Республіка Крим, вул. 1 Кінної Армії, б. 17"б".
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2014 року у справі №901/3677/13 у позові відмовлено.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Південьстальмонтаж" про визнання договору від 31.08.1994 недійсним, суд першої інстанції відмовив в задоволенні заяви про забезпечення позову в порядку ст. 66 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач є неналежним та його права та охоронювані інтереси не порушуються оскаржуваним договором.
Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Південьстальмонтаж" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що прийняте судом першої інстанції рішення, суперечить нормам процесуального та матеріального права.
Зокрема, заявник апеляційної скарги звертає увагу на те, що вирішуючи спір, в порушення статей 4, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції належним чином не досліджено той факт, що на момент укладання спірного правочину у Треста "Південьстальмонтаж" був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності для здійснення вищезазначеного правочину, що дає підстави для визнання його недійсним.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2014 року, прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Південьстальмонтаж" до провадження Cевастопольського апеляційного господарського суду та призначено справу до розгляду на 03 березня 2014 року.
В судовому засіданні, яке відбулось 03 березня 2014 року, представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції, представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явились.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
31.08.1994 між Трестом "Південьстальмонтаж" (забудовник) та Коперативом "Комплекс-90" (пайовик) укладено договір про дольову участь у будівництві прибудованих приміщень до жилого будинку №176 по вул. 1-ї Кінної Армії в м. Сімферополі та передання Забудовником йому у власність приміщень для магазину та кафетерію площею 200 кв.м.
25.09.1996 року, забудовник передав, а пайовик прийняв нежитлове приміщення під фірмовий магазин і кафетерій площею 171 кв.м., розташоване у прибудові до жилого будинку по вул. 1 Кінної Армії, 17-б.
11.09.2007 року позивач придбав за договором купівлі-продажу об'єкт нерухомості і нежитлові приміщення загальною площею 170,6 кв.м., що знаходяться у прибудові до будинку № 17 "б" по вул. 1 Кінної Армії в м. Сімферополі.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.03.2012 по справі № 5002-22/283-2012 цей договір купівлі-продажу прибудови до будинку № 17 "б" по вул. 1 Кінної Армії в м. Сімферополі визнаний недійсним та власником цього об'єкту визнано ПАТ "М'ясокомбінат "Сімферопольский".
Оскільки, суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення про визнання ПАТ "М'ясокомбінат "Сімферопольский" права власності на спірні приміщення послався на договір про дольової участі, укладений 31.08.1994 Трестом "Південьстальмонтаж" і Кооперативом "Комплекс-90", ТОВ "Будівельна компанія ""Південьстальмонтаж" звернулося до суду за захистом свого порушеного права власності на зазначені нежитлові приміщення з позовом про визнання цього договору недійсним.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вбачає підстави для скасування рішення суду першої інстанції та вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Стосовно позовних вимог щодо визнання недійсними договору про дольову участь у будівництві прибудованих приміщень до жилого будинку №17б по вул. 1-ї Кінної Армії в м. Сімферополі, укладений 31.08.1994 року між Трестом "Південьстальмонтаж" та кооперативом "Комплекс-90",, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
За загальним правилом, позовом у процесуальному сенсі є звернення особи до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що складають позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
В даному випадку предметом позову є визнання недійсними договору про дольову участь у будівництві прибудованих приміщень до жилого будинку №17б по вул. 1-ї Кінної Армії в м.Сімферополі, укладений 31.08.1994 року між Трестом "Південьстальмонтаж" та кооперативом "Комплекс-90".
Підставами заявленого позову у даній справі є те, що договір від 31.08.1994 року засвідчений печаткою неіснуючого на день укладення договору господарського товариства: ВАТ "Південьстальмонтаж", а отже Трест "Південьстальмонтаж" не могло укладати від свого імені договори, через те, що юридична особа (та відповідно її правосуб'єктність) припиняється у зв'язку з її реорганізацією, отже у останнього був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності для здійснення вищезазначеного правочину, що дає підстави для визнання його недійсним із застосуванням наслідків його недійсності.
Предметом спору є визнання недійсною додаткової угоди, укладеної сторонами 31.08.1994 року.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли та продовжують існувати після набрання ним чинності.
Юридичні факти, покладені в основу підстав позову, свідчать про те, що між сторонами мають місце спірні правовідносини, отже, суд повинен самостійно застосовувати відповідні норми до наявного спору.
Оскільки додаткову угоду було укладено 31.08.1994 року, застосуванню підлягають норми Цивільного кодексу УРСР.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд попередньої інстанції прийшов до висновку, що відсутність на договорі печатки підприємства не тягне за собою його недійсність, а наявність відтиску печатки правонаступника на спірному договорі лише підтверджує його наступне схвалення правонаступником, проте з такими висновками не можна погодитись, з наступних підстав.
Відповідно до статті 151 Цивільного кодексу Української РСР, зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.
Цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають:
з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування;
в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва;
внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав;
внаслідок інших дій громадян і організацій;
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків (стаття 4 Кодексу).
З вищенаведеного вбачається, що зокрема з правочини (договори) встановлюють, змінюють або припиняють прав та обов'язки.
Як встановлено, між Трестом «Південьстальмонтаж» (Забудовник) та кооперативом «Комплекс-90» (Дольщик) 31 серпня 1994 року, був укладений договір про дольову участь у будівництві прибудованих приміщень до жилого будинку №176 по вул. 1-ї Кінної Армії в м. Сімферополі.
Згідно з п. 1 вказаного договору його предметом являється дольова участь Дольщика в будівництві пристроєного приміщення до жилого будинку №176 по вул. 1-ї Кінної Армії в м. Сімферополі та передання Забудовником йому у власність приміщень для магазину та кафетерію площею 200 кв.м.
Зазначений договір за вказаною в ньому датою був підписаний сторонами -Трестом «Південьстальмонтаж»та кооперативом «Комплекс-90» 31.08.1994р, але на тексті цього договору стоїть відбиток печатки Відкритого акціонерного товариства «Південьстальмонтаж».
В той же час згідно довідки Головного управління статистики в Автономній Республіці Крим від 29.04.2011р. юридична особа - Відкрите акціонерне товариство «Південьстальмонтаж» було зареєстровано лише з 22.02.1996р., що унеможливлює скріплення печаткою ще нествореного товариства у серпні 1994 року тексту договору про дольову участь та на думку судової колегії є підставою для визнання його недійсним.
Так відповідно до статті 48 Цивільного кодексу Української РСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Статтею 6 Закону України «Про підприємства в Україні» (в редакції, чинній на момент укладення договору) підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.
Аналогічні положення наведені в ст. 6 Закону України «Про господарські товариства» в редакції, чинній на момент виникненні спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 26 Цивільного кодексу Української РСР правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.
Згідно за ст. 37 Цивільного кодексу Української РСР юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).
Таким чином, правоздатність юридичної особи, як можливість набуття та реалізації нею прав та обов'язків, виникає з моменту її державної реєстрації та припиняється при реорганізації - з державною реєстрацією її правонаступника.
В даному випадку, вирішальним є не сама по собі наявність чи відсутність відтиску печатки на тексті договору, а наявність на договорі печатки правонаступника підприємства, вказаного у договорі в якості сторони, тобто, існування печатки закритого акціонерного товариства «Підвеньстальмонтаж» свідчить про те, що його попередника - тресту «Підвеньстальмонтаж» вже не існувало, як юридичної особи, оскільки трест був реорганізований у акціонерне товариство, а тому трест не міг укладати від свого імені договори, через те, що юридична особа (та відповідно її правосуб'єктність) припиняється у зв'язку з її реорганізацією.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про підприємства в Україні» підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням, а промислове підприємство - також товарний знак.
Відповідно до наведеного визначення підприємства печатка зі своїм найменуванням - є обов'язковим елементом підприємства.
Викладене свідчить про те, що трест «Південьстальмонтаж» не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення оскаржуваного правочину, оскільки наявність печатки його правонаступника свідчить про проведену реорганізацію та, як наслідок, припинення існування тресту як юридичної особи.
За таких обставин, судова колегія приходить до висноваку щодо наявності правових підстав для визнання недійсним договору про дольову участь у будівництві прибудованих приміщень до жилого будинку №17б по вул. 1-ї Кінної Армії в м. Сімферополі, укладений 31.08.1994 року між Трестом "Південьстальмонтаж" та кооперативом "Комплекс-90" недійсним, а також заявило клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 170,6 кв.м. за адресою: Автономна Республіка Крим, вул. 1 Кінної Армії, б. 17"б".
Крім того, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилається на те, що позивач не є стороною даного правочину, оскільки був заснований значно пізніше його укладення, а тому права ТОВ «Будівельна компанія «Південьстальмонтаж» не можуть бути порушені у зв'язку з укладенням даного договору, що є підставою для відмови у позові, з такими висновками суд апеляційної інстанції також не погоджується, у зв'язку з наступним.
Так, відповідно до п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N11 «Про деякі питання визнання право чинів (господарських договорів) недійсними» якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
Названі положення пленуму Вищого господарського суду України передбачають право будь-якого підприємства на подання позову про визнання правочину недійсним у випадку, якщо таким правочином порушено його права та охоронювані законом інтереси.
При цьому, пленум Вищого господарського суду України не пов'язує існування позивача (як юридичної особи) саме на момент укладення правочину, а лише визначає, що правочин має порушувати права та законні інтереси позивача, що і надає останньому право на звернення до суду.
Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 1 Господарського процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Аналогічні висновки наведені в Рішення Конституційного суду України 1 грудня 2004 року N18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес).
В даному випадку оскаржуваний договір безпосередньо порушує права та законні інтереси позивача, у справі, оскільки стосується його прав та обов'язків, що залишилося поза увагою суду першої інстанції.
Підсумовуючи викладене вище, можливо зробити висновок, що суд першої інстанції при розгляді даної справи порушив норм матеріального права, як в частині висновку про відповідність оскаржуваного договору вимогам законодавства, так і щодо відсутності порушень прав та законних інтересів позивача даним договором, що є підставою для скасування рішення.
Згідно вимог статті 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
А в силу статті 33 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 34 Господарського кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно статті 43 Господарського кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проте, прийняте у справі судове рішення вказаним вимогам не відповідає.
Суд попередньої інстанції при прийнятті рішення у порушення вимог статті 43 Господарського кодексу України не з'ясував обставин справи, які мають необхідне значення для справи, а отже судова колегія вважає рішення суду не відповідним нормам матеріального та процесуального права, тому зазначене рішення підлягає скасуванню.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято з порушенням норм статей 43, 104 Господарського процесуального кодексу України, тому воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Південьстальмонтаж" задоволенню.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Південьстальмонтаж" задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2014 року у справі №901/3677/13 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати недійсним договір про дольову участь у будівництві прибудованих приміщень до жилого будинку №17б по вул. 1-ї Кінної Армії в м. Сімферополі, укладений 31.08.1994 року між Трестом "Південьстальмонтаж" та кооперативом "Комплекс-90".
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді І.В. Євдокімов
Л.М. Заплава
Розсилка:
1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Південьстальмонтаж" (вул. 1-ої Конної Армії, 17б,Сімферополь,95024)
2.Приватне акціонерне товариство "М'ясокомбінат "Сімферопольський" (вул. Севастопольська, 31,Сімферополь,95000) рекомендованою кореспонденцією з повідомленням