ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 березня 2014 р. Справа № 909/37/14
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., при секретарі судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО",
шосе Запорізьке, 22, Бабушкінський р-н, м. Дніпропетровськ, 49107;
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Вінтонюк Василя Миколайовича,
вул. Шевченка, 37,с. Бабин-Зарічний, Калуський район,
Івано-Франківська область, 77351;
про: стягнення заборгованості в сумі 5 120,50грн., з яких: основний борг - 4 655,00грн., штраф - 465,50грн.
Представники сторін:
від позивача: не з"явилися;
від відповідача: не з"явилися.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - ПАТ "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача - ФО-П Вінтонюк Василя Миколайовича заборгованість в сумі 5 120,29грн., з яких: 4 654,81грн. - основний борг, 465,48грн. - штраф.
Представник позивача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.02.13р. Однак, адресував суду клопотання №5312/1001 від 03.03.14р. (вх№3328/14 від 03.03.14р.), в якому, у зв"язку з неможливістю прибути в судове засідання повноважного представника, просить суд, розглянути спір без участі позивача. Крім того, позивач просить суд, прийняти до розгляду уточнений розрахунок позовних вимог, згідно якого, основний борг складає 4 655,00грн., штраф - 465,50грн. та є ціною даного позову.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ст. 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог і т.п. Тому, в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її, зокрема, як: збільшення або зменшення розміру позовних вимог (п.3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р.).
В даному випадку, судом розцінюється така позиція позивача як збільшення позовних вимог.
Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог та п.3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., відповідно до якого, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, суд прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог, а спір вирішено, виходячи зі збільшеної ціни позову.
Обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, позивач виклав у позовній заяві, вказуючи при цьому на:
- укладення між сторонами Договору купівлі - продажу №04419-00 від 12.03.13р., на виконання умов якого, Продавець/позивач передав у власність Покупцю/відповідачу по видаткових накладних, товар (лічильник індукційний, лічильник електронний, кришка клемна до лічильника) на загальну суму 302 998,88грн.;
- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, зокрема п. 4.2. Договору, який встановлює порядок здійснення розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 4 655,00грн. (298 343,88грн. - відповідачем сплачено);
- неодноразове звернення до відповідача з вимогами №8277/1001 від 26.04.13р., № 9699/1001 від 24.05.13р., №15442/1001 від 12.08.13р., про погашення заборгованості за отриманий товар, які залишились без належного реагування з боку відповідача;
- п. 5.2. Договору, на підставі якого, відповідачу нараховано 465,50грн. - штрафу;
- приписи ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.
Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 15.01.14р., 29.01.14р., 13.02.14р. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог відповідач суду не подав.
За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, враховуючи той факт, що позивач адресував суду заяву про розгляд спору без його участі, а відповідач відповідно до законодавства належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, та те, що суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представників сторін за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Між ПАТ "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" (Продавець/позивач) та Фізичною особою - підприємцем Вінтонюк Василем Миколайовичем (Покупець/відповідач) укладено Договір купівлі - продажу №04419-00 від 12.03.13р.
Згідно п.1.1. Договору Продавець зобов"язується передати у власність Покупцю згідно протоколу засідання комісії з організації конкурсного продажу майна №285 від 25.02.13р. індукційні та електронні лічильники електричної енергії, що вже були в експлуатації та є непридатними до подальшого використання, а також клемні кришки до лічильників електричної енергії, у кількості та по цінам згідно п. 2.1. Договору, а Покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити його на умовах цього Договору.
Пунктом 2.1. Договору обумовлено найменування товару: лічильник індукційний однофазний (б/в) ціна за шт. - 8,20грн., лічильник індукційний трифазний (б/в) ціна за шт.- 24,60грн., лічильник електронний однофазний (б/в) ціна за шт. - 1,20грн., лічильник електронний трифазний (б/в) ціна за шт. - 2,20грн., кришка клемна до лічильника електричної енергії (б/в) ціна за шт. - 2,00грн. Ціна на товар, що поставляється за цим Договором, визначена і залишається незмінною на весь термін дії Договору.
Передача товару здійснюється згідно графіку (Додаток №1) після отримання передплати згідно умов п.4.2. цього Договору з обов"язковим попереднім узгодженням дня і часу поставки між представниками сторін. Зобов"язання Постачальника щодо поставки вважається виконаним, після того, як він передав товар Покупцю в місці знаходження товару. Моментом передачі товару є момент підписання видаткової накладної та акту прийому-передачі в місці знаходження товару (п.п.3.3, 3.6., 3.7. Договору).
Відповідно до п.4.2. Договору, оплата здійснюється Покупцем на умовах авансового платежу у розмірі 50% вартості кожної партії товару згідно наданого рахунку протягом 3 (трьох) робочих днів. Залишок суми у розмірі 50% вартості партії товару протягом 5 (п"яти) робочих днів з моменту отримання товару.
Дослідженням матеріалів справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, Постачальник/позивач передав у власність Покупцю/відповідачу, по видаткових накладних № 2 від 15.03.13р., №4 від 25.03.13р., № 70 від 09.04.13р., № 80268857 від 09.04.13р., №4 від 10.04.13р., №1504 від 15.04.13р., №80268576 від 11.04.13р., №165 від 11.04.13р., №80268930 від 11.04.13р., №04/2013 від 12.04.13р. (а.с. 94-105), товар, обумовлений Договором, на загальну суму 302 998,88грн. В свою чергу, Покупець здійснив часткову оплату за поставлений товар в сумі 298 343,88грн. (платіжні доручення а.с. 15-22). Згідно поданого позивачем розрахунку (а.с. 84), неоплаченим залишився товар на суму 4 655,00грн.
Позивач звертався до відповідача з вимогою №8277/1001 від 26.04.13р. (а.с. 32-33), про погашення заборгованості за отриманий товар. У відповідь на яку, відповідач гарантував погасити борг до 01.05.13р. (а.с. 34). Повторні вимоги № 9699/1001 від 24.05.13р., №15442/1001 від 12.08.13р. (а.с. 35, 38), залишені відповідачем без належного реагування, а борг в сумі 4 655,00грн. без оплати.
Позивачем доведено перед судом, факт наявності у відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 4 655,00грн.
Станом на 06.03.14р. в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної заборгованості.
Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають зокрема, з Договору.
Договір купівлі - продажу №04419-00 від 12.03.13р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).
В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.
Приписами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки, відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, то, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 4 655,00грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 5.2. Договору, встановлено, що у разі порушення Покупцем термінів отримання товару або умов п.4.2. цього Договору, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 10% від вартості об"єму товару, що підлягає відвантаженню.
Враховуючи норми чинного законодавства та 5.2. Договору правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача 465,50грн. - штрафу, згідно розрахунку позивача (а.с.82), який перевірено судом та визнано арифметично вірним.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, будь-яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5 120,50грн., з яких: основний борг - 4 655,00грн., штраф - 465,50грн., правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.
Що стосується вимоги позивача про відшкодування 1 125,77грн. - витрат на відрядження, то у суду відсутні правові підстави для її задоволення.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, в склад судових витрат входять, зокрема, з інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
До інших витрат у розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст.30 ГПК України); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою (п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, ухвал господарського суду Івано-Франківської області від 13.01.14р., від 28.01.14р., 13.02.14р., явка представників сторін, жодного разу не визнавалась судом обов'язковою, а відтак, дана обставина унеможливлює задоволення вимоги позивача про відшкодування витрат на відрядження у розмірі 1 125,77грн. Така ж правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.01.14р., у справі №927/654/13.
Судовий збір, за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 629, 655 Цивільного кодексу України, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
позов ПАТ "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" до відповідача ФО-П Вінтонюк Василя Миколайовича про стягнення заборгованості в сумі в сумі 5 120,50грн. - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Вінтонюк Василя Миколайовича, вул. Шевченка, 37, с. Бабин-Зарічний, Калуський район, Івано-Франківська область, 77351 (реєстраційний номер 2995610690) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО", шосе Запорізьке, 22, Бабушкінський р-н, м. Дніпропетровськ, 49107 (ідентифікаційний код 23359034) 4 655,00грн. (чотири тисячі шістсот п"ятдесят п"ять грн. 00коп.) - заборгованості, 465,50грн. (чотириста шістдесят п"ять грн. 50коп.) - штрафу, 1 827,00грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн. 00коп.) - судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення складено 11.03.14р.
Суддя С.Кобецька