ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2014 року Справа №827/266/14

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді - Александрова О.Ю.,

за участю секретаря - Ополєвої О.Г.,

за участю представників:

позивача - Кудінова Віталія Миколайовича, довіреність № б/н від 13.12.2013,

відповідача - Ольжича Олега Олеговича, довіреність № 690/9/10-0 від 08.07.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Севастопольський морський завод» до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод» (далі -ВАТ «Севастопольський морський завод») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя (далі -ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000151503/0 від 03.02.2010 та № 0000151503/1 від 13.04.2010, якими до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 57639,52 грн.

Позовні вимоги мотивовані таким: викладені в акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні повідомлення-рішення, відомості, не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджуються первинними документами; перераховані позивачем суми податку на землю, відповідачем неправомірно зараховано на погашення боргу за минулі періоди, а не за призначенням платежу, вказаному у платіжних дорученнях; податковому органу не надано право змінювати призначення платежу, визначене у платіжному дорученні підприємства при сплаті узгоджених податкових зобов'язань.

Ухвалами суду від 06.07.2010 за вказаним позовом відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1963/10/2770, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

В ході розгляду справи представник позивача в порядку статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України уточнив позовні вимоги, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя № 0000151503/0 від 03.02.10, № 0000151503/1 від 13.04.2010, та № 0000151503/2 від 21.06.2010 /а.с.30/.

Представник відповідача надав суду письмове заперечення на позов, у якому із заявленими вимогами не погодився, зазначив: жоден нормативний акт не покладає на органи ДПС обов'язок вести облік надходжень тільки у рамках інформації, яка визначена платником у «призначенні платежу»; ведення оперативного обліку надходжень є здійсненням права власності держави на належні їй (бюджетні) кошти; відповідно до пункту 3.1 Інструкції «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України», затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 №276, з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками; проведення операцій по особових рахунках платників здійснюється у хронологічному порядку; згідно з пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях; відповідно до пункту 11.4 Інструкції «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України» під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом /а.с.42-43/.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15.09.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 позов задоволений.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.12.2013 постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15.09.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 у справі №2а-1963/10/2770 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

04.02.2014 справа надійшла до Окружного адміністративного суду міста Севастополя й за правилами статті 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України її розподілено судді Александрову О.Ю.

Ухвалою від 05.02.2014 справу прийнято до провадження суддею Александровим О.Ю., та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 18.02.2014 представник позивача надав суду письмові пояснення до позову. У якому виклав додаткове обгрунтування позовних вимог та навів розрахунок платежів із зазначенням періодів, за які мали бути зараховані сплачені позивачем кошти, у спів ставності із зазначеним в акті перевірки відповідача /а.с.131-132/.

Ухвалою суду від 18.02.2014 первинний позивач - Відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод», замінений на належного позивача - Публічне акціонерне товариство «Севастопольський морський завод», а первинний відповідач - Державна податкова інспекція у Балаклавському районі м. Севастополя, замінений на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі /а.с.208-209/.

У судовому засіданні 04.03.2014 представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та поясненнях до позову, наполягав на їх задоволенні та надав суду письмові пояснення - 2 до позову.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.03.2014 проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, надав суду письмові заперечення на позов.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У період виникнення спірних відносин позивач мав статус юридичної особи та назву Відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №282996 /а.с.18/.

Станом на час розгляду справи позивач є юридичною особою з назвою Публічне акціонерне товариство «Севастопольський морський завод» /а.с.154, 155/.

У період виникнення спірних відносин Відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод» перебувало на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя у якості платника окремих податків, зокрема, плати за землю, що сторонами не оспорюється.

22.01.2010 працівниками ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя проведено перевірку ВАТ «Севастопольський морський завод» з питання повноти і своєчасності внесення до бюджету плати за землю за травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2009 року по терміну сплати 30.06.2009, 30.07.2009, 31.08.2009, 30.09.2009, 30.10.2009, 30.11.2009 за результатами якої складений акт № 09/18/15-341/14312370 /а.с.7-8/.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - несвоєчасне погашення узгоджених податкових зобов'язань по земельному податку, а саме:

- за травень 2009 року податкове зобов'язання погашено 23.09.2009 платіжним дорученням № 678 та 30.11.2009 платіжним дорученням № 952;

- за червень 2009 року податкове зобов'язання погашено 30.11.2009 платіжними дорученнями № 952 та 951;

- за липень 2009 року податкове зобов'язання погашено 30.11.2009 платіжними дорученнями № 951, 953 та 21.12.2009 платіжним дорученням № 1180;

- за серпень 2009 року податкове зобов'язання погашено 21.12.2009 платіжним дорученням № 1180 та 25.12.2009 платіжним дорученням № 1217;

- за вересень 2009 року податкове зобов'язання погашено 25.12.2009 року платіжним дорученням № 1217 та платіжним дорученням № 1233;

- за жовтень 2009 року податкове зобов'язання погашено 25.12.2009 платіжним дорученням № 1233.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі акта перевірки № 09/18/15-341/14312370 від 22.01.2010 ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя стосовно ВАТ «Севастопольський морський завод» прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000151503/0 від 03.02.2010 про застосування штрафних санкцій із земельного податку у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу у сумі 57 639,52 грн. (11 5279,04 х 50 %) /а.с.10/.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, ВАТ «Севастопольський морський завод», в порядку підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням начальника ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя від 13.04.2010 за вих. №2692/25-042 первісна скарга ВАТ «Севастопольський морський завод» залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000151503/0 від 03.02.2010 залишено без змін /а.с.64-67/.

За результатами адміністративного оскарження 13.04.2010 ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000151503/1, яким до ВАТ «Севастопольський морський завод» доведений новий строк для сплати штрафних санкцій із земельного податку у сумі 57 639,52 грн. /а.с.11/.

ВАТ «Севастопольський морський завод» оскаржило податкові повідомлення-рішення № 0000151503/0 від 03.02.2010, № 0000151503/1 від 13.04.2010 до органу державної податкової служби вищого рівня. Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Севастополі від 21.06.2010 за вих. №727/10/25-020 повторна скарга залишена без задоволення, а вказані податкові повідомлення-рішення - залишені без змін /а.с.73-75/.

За результатами адміністративного оскарження 21.06.2010 ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000151503/2, яким до ВАТ «Севастопольський морський завод» доведений новий строк для сплати штрафних санкцій із земельного податку у сумі 57 639,52 грн. /а.с.31/.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю» № 2535-XII від 03.07.1992 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) (далі - Закон № 2535) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Статтею 5 Закону № 2535 встановлено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Частиною першою статті 15 Закону № 2535 власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно статті 14 Закону № 2535 платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

26.01.2009 ВАТ «Севастопольський морський завод» надало до ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя податковий розрахунок земельного податку, відповідно до якого сума орендної плати за 2009 рік складає 500 943,29 грн., де щомісячний платіж складає 41 745,27 грн. /а.с.65/.

За правилом підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

В силу підпункту 7.1.1 пункту 7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні» в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів.

При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні» реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу, відповідно до чинного законодавства України, належить виключно платнику, шляхом зазначення такого призначення у платіжному документі. У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

З матеріалів справи вбачається, що фактично Відкритим акціонерним товариством «Севастопольський морський завод» деякими із зазначених в акті перевірки № 09/18/15-341/14312370 від 22.01.2010 платіжними дорученнями були сплачені саме податкові борги з податку за землю за певні податкові періоди (місяці) 2009 року, а деякими платіжними дорученнями - податкові зобов'язання, що ним не заперечується.

Так, платіжним дорученням №953 від 25.11.2009 на суму 16 509,46 грн., сплачений борг за квітень 2009 року, по строку сплати до 30.05.2009; платіжним дорученням №1180 від 21.12.2009 на суму 41 745,27 сплачений борг за квітень, травень 2009 року, по строку сплати до 30.05.2009 та до 30.06.2009 відповідно; платіжним дорученням №1233 від 25.12.2009 на суму 88 726,35 сплачений борг за травень, червень, липень 2009 року, по строку сплати до 30.06.2009, до 30.07.2009, до 30.08.2009 відповідно; платіжним дорученням №951 від 25.11.2009 на суму 41 745,27 сплачений борг за вересень 2009 року, по строку сплати до 30.10.2009 /а.с.34-36, 38/.

З огляду на несвоєчасну сплату Відкритим акціонерним товариством «Севастопольський морський завод» податкових зобов'язань за періоди, визначені у платіжних дорученнях №953 від 25.11.2009, №1180 від 21.12.2009, №1233 від 25.12.2009, №951 від 25.11.2009, до нього мають бути засновані штрафні санкції у розмірі, передбаченому підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Разом з тим, суд не наділений повноваженнями щодо самостійного здійснення розрахунку та визначення сум штрафних санкцій за нормами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». До компетенції суду не входить визначення сум податкових зобов'язань, які підлягають сплаті з урахуванням виключених, як безпідставно донарахованих податкових зобов'язань. В процесі судового розгляду справи щодо неправомірності нарахування органами державної податкової служби сум податкових зобов'язань платникам податків суд має надати в цілому правову оцінку правовим інструментам, якими користувалися органи державної податкової служби, правомірності донарахування всіх сум, включених до податкового повідомлення-рішення взагалі, з урахуванням правомірності або неправомірності включення до складу визначеного податковим органом податкового зобов'язання за кожним епізодом встановлених порушень.

Приймаючи до уваги невірність розрахунку штрафних санкцій, здійсненого відповідачем внаслідок самовільної зміни призначення платежів, сплачених позивачем в рахунок податкового боргу та податкових зобов'язань за квітень-листопад 2009 року, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними в певній частині, а відповідач не добросовісно користувався наданими йому повноваженнями при здійснення розрахунку штрафних санкцій, покладеного в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а також взагалі не скористався можливістю визначення вірної суми штрафних санкцій, які належало застосувати до позивача.

Так, ухвалами від 05.02.2014, 18.02.2014 (одержані відповідачем 06.02.2014 та 22.02.2014 відповідно) суд зобов'язав відповідача надати не пізніше ніж у судових засіданнях (18.02.2014, 04.04.2014) розрахунок сум штрафних санкцій за період, охоплений перевіркою, оформленою актом від 22.01.201 №09/18/15-341/14312370, за умови зарахування сплачених позивачем у відповідний період коштів на погашення боргу того податкового періоду, який зазначено платником податку у платіжному документі.

Проте, відповідачем витребуваний судом розрахунок сум штрафних санкцій не наданий.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень належним чином не довів, зокрема, без зазначення причин не виконав покладений на нього судом обов'язок з надання розрахунку сум штрафних санкцій за період, охоплений перевіркою, оформленою актом від 22.01.2010 №09/18/15-341/14312370, за умови зарахування сплачених позивачем у відповідний період коштів на погашення боргу того податкового періоду, який зазначено платником податку у платіжному документі, тобто, з урахуванням викладеного в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.12.2013 (номер справи у суді касаційної інстанції К/9991/29374/11).

З врахуванням наведеного, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю. При цьому, необхідність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ним податкових зобов'язань за періоди, визначені у платіжних дорученнях №953 від 25.11.2009, №1180 від 21.12.2009, №1233 від 25.12.2009, №951 від 25.11.2009 об'єктивно існує, а практична можливість їх застосування відповідачем обумовлена необхідністю здійснення розрахунку штрафних санкцій з урахуванням викладеного в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.12.2013 (номер справи у суді касаційної інстанції К/9991/29374/11) та встановлених статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строків давності визначення податкових зобов'язань контролюючим органом.

При вирішенні спору суд приймає рішення щодо розподілу судових витрат.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

До позовної заяви додано платіжне доручення №1696 від 02.07.2010 про сплату судового збору у розмірі 3,40 грн. /а.с.4/, тобто, у розмірі, встановленому на день звернення до суду з позовною заявою (05.07.2010). Саме у такій сумі належить присудити на корись позивача витрати зі сплати судового збору.

Інших судових витрат, окрім судового збору, під час розгляду справи не встановлено.

У судовому засіданні 04.03.2014 оголошено вступну та резолютивну частини постанови, відповідно до вимог частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено у повному обсязі 11.03.2014 (08.03.2014 - святковий день, 09-10.03.2014 - неробочі дні).

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя № 0000151503/0 від 03.02.2010 про застосування до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод» (ідентифікаційний код 14312370) штрафних санкцій з плати за землю юридичних осіб у розмірі 57 639,52 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя № 0000151503/1 від 13.04.2010 про застосування до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод» (ідентифікаційний код 14312370) штрафних санкцій з плати за землю юридичних осіб у розмірі 57 639,52 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя № 0000151503/2 від 21.06.2010 про застосування до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод» (ідентифікаційний код 14312370) штрафних санкцій з плати за землю юридичних осіб у розмірі 57 639,52 грн.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Севастопольський морський завод» (99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, б. 13, ідентифікаційний код 14312370) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.Ю. Александров