ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

05 липня 2006 р.

№ 4/203

Вищий  господарський  суд України  у складі колегії суддів:

                                                       Перепічая В.С.  (головуючого),

                                                     Вовка І.В.,

                                                  Гончарука П. А.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Реал-Авто” на  постанову  Запорізького  апеляційного господарського суду  від 17.01.2006 року у справі     №4/203 за позовом  Акціонерного банку “Муніципальний” до Товариства з обмеженою відповідальністю ”Реал-Авто” про звернення стягнення на заставлене майно,

                                      У С Т А Н О В И В:

У серпні   2005 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області  з позовною заявою до  відповідача про звернення стягнення на заставлене майно за договором застави  №Д3 155-02 від 16.07.2002 року в сумі 277 162, 53 грн., та  покладення  на нього  реалізації цього  майна  у зв’язку  з неналежним виконанням зобов’язання  з повернення кредитних коштів і відсотків за користування цими  коштами за  договором  кредиту №КР 68-2002  від 15.07.2002 року.

Під час  розгляду  справи в  суді першої інстанції  позивач уточнив  розмір  заявлених  вимог щодо  заборгованості відповідача за кредитним  договором і просив  стягнути  52 647, 19 доларів США, в тому числі                   20 000 доларів США заборгованості з кредиту, 20 436, 11 доларів США заборгованості   за простроченими процентами, 12 211, 08 доларів США штрафних  санкцій.

Доповідач –І.В.Вовк

Рішенням господарського суду Запорізької області  від 10.10.2005 року позов   задоволено частково та звернуто стягнення  на заставлене  майно відповідача в сумі 254 431 грн., а врешті позову відмовлено.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського  суду  від 13.12.2005 року здійснена  заміна  позивача  на його  правонаступника Акціонерний банк “ТАС-Бізнесбанк”.

Постановою Запорізького апеляційного господарського  суду  від 17.01.2006 року зазначене рішення  суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом  порушено норми  матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним судові рішення скасувати  та справу  передати на новий  розгляд  до суду  першої  інстанції.

У відзиві   на касаційну скаргу позивач вважає, що оскаржені судові рішення відповідають чинному законодавству, і тому просить залишити їх  без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Судове засідання  касаційної інстанції 31.05.2006 року не відбулося у зв’язку  з хворобою судді Вовка І. В., і справа була призначена до розгляду на 05.07.2006 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті у ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,  15.07.2002 року між АБ “Муніципальний”, правонаступником якого є АБ “ТАС-Бізнесбанк”  та ТзОВ ”Реал-Авто” було  укладено кредитний договір №КР68-2002, згідно умов якого   позивач  зобов’язався  надати відповідачу кредит на  суму         783 000 доларів США на строк  до 14 липня 2004 року зі сплатою відсотків.

П.6.3 договору передбачено, що кредитний договір  набирає чинності  з моменту  його підписання  обома сторонами і діє  до повного  виконання  сторонами взятих на себе зобов’язань за договором.

Відповідно до  розділу 3.1 кредитного договору  відповідач  зобов’язався  використовувати  кредит  згідно цільового призначення, повернути позивачу  кредит не пізніше  строку, який  вказано в п.1.1 кредитного договору, та  сплатити позивачу відсотки за користування  кредитом  в  розмірі і порядку, які визначені  розділом 4 кредитного договору.

П.4.2 визначено, що  відсоткова ставка  за користування  кредитом в межах  кредитної лінії  встановлюється в розмірі 18% річних.

У п.5.2 кредитного договору сторони  встановили, що у випадку  порушення  позичальником строків повернення кредиту, передбачених п.п. 1.1, 3.1.2 і 3.1.6. відсоткова ставка визначається в розмірі 36%.

В забезпечення  зобов’язань  за кредитним  договором  сторони 16.07.2002 року уклали  договір  застави № ДЗ 155-02.

Згідно  п.1.2 вказаного договору застави  ТзОВ ”Реал-Авто” (заставодавець) передав у заставу  АБ “Муніципальний” (застоводержатель) належні  йому на  праві власності  об’єкт  нерухомості, який розташовано за адресою: м. Запоріжжя, Хортицьке шосе, 1, та  майно,  перелік якого наведено у додатку №1 до договору застави.

За п.1.3 договору застави  загальна  заставна  вартість майна, яке передано в заставу, складає 4 279 715, 30 грн.  Застава  зберігає силу до повного виконання  відповідачем зобов’язань, які визначені  в пункті 1.1 договору застави.

Відповідно до п.2.6 договору  застави заставодержатель  набуває право  стягнення  боргу за рахунок предмету застави, якщо в момент настання  строку виконання якого-небудь зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Згідно з  вимогами ст. 20 Закону України “Про заставу” заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ст.ст. 589-590 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Судом першої інстанції  встановлено,  що позивач виконав взяті на себе зобов’язання   за кредитним договором, а  відповідач взяті на себе зобов’язання  за цим договором  в частині повернення кредиту  та в частині оплати відсотків за користування кредитом не виконав належним чином і на день  подання позову мав заборгованість перед позивачем               50 382,49 доларів США (за офіційним курсом НБУ  дорівнює  254 431, 53 грн.), яка складається  з 20 000 доларів США заборгованості з  неповернутого кредиту, 20 436, 11 доларів США заборгованості  з несплачених  відсотків, 8 512,48 доларів США відсотків за користування  простроченим кредитом та  1 433, 89 доларів США пені .

Отже, місцевий господарський суд, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку  про наявність правових підстав для звернення стягнення на заставлене  майно відповідача  на суму 50 382, 49 доларів США (за офіційним курсом НБУ  дорівнює  254 431, 53 грн.) й обгрунтовано задовольнив в цій частині  позов, відмовивши   в решті позову у зв’язку з  сплином шестимісячного строку, яким обмежується  нарахування пені  згідно  ч.6 ст.  232 ГК України.  

Доводи касаційної скарги  не спростовують  висновків суду.

За таких обставин, прийняті судові рішення    відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому їх  слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

                                        П О С Т А Н О В И В:

    Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Реал-Авто”  залишити без задоволення, а постанову Запорізького  апеляційного господарського суду  від 17.01.2006 року - без змін.

Головуючий                                                                      В. Перепічай

Судді                                                                                    І. Вовк

                                                                                              П.Гончарук