Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 березня 2014 р. Справа № 805/16516/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Дворникова М.С., суддів Волгіної Н.П., Стирана В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про вчинення певних дій.
Ухвалою від 26.02.2014 до участі у справі в якості другого відповідача залучено державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В.
Під час попереднього судового засідання судом встановлено, що позивач просить суд визнати неправомірним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 28 жовтня 2013 року № 7291820 від 28.10.2013 та зобов'язати цю посадову особу зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - приміщення площею 245,6 кв. м з переплануванням будівлі літ. А-2 адміністративно-побутового корпусу з кафе та їдальнею загальною площею 709,8 кв. м, розташовану по АДРЕСА_2.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що право власності на зазначене майно належить йому на підставі рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 12.12.2011 № 2-2088/11р.; ним до державного реєстратора були надані всі необхідні для проведення реєстрації документи, сплачено державне мито, у зв'язку з чим вважає, що відмова у здійсненні державної реєстрації права на це майно є протиправною.
Позивач просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідач-1 направив письмове заперечення, в якому зазначив, що він не є належним відповідачем у цій справі, оскільки рішення прийнято відповідачем-2, справу просив розглянути в порядку письмового провадження.
Відповідач-2 до суду не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.
Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Донецька від 12.012.2011 у справі від 12.12.2011 № 2-2088/11р. за ОСОБА_1 визнано право власності на нерухоме майно - приміщення площею 245,6 кв. м з переплануванням будівлі літ. А-2 адміністративно-побутового корпусу з кафе та їдальнею загальною площею 709,8 кв. м, розташовану по АДРЕСА_2 (далі - Майно). Це рішення набрало законної сили 21.12.2011 (а.с. 16).
30.09.2013 позивач звернувся до реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку із заявою про державну реєстрацію права власності на Майно.
Разом із заявою позивачем відповідачу-1 були надані такі документи: договір купівлі-продажу будівлі, серія та номер: 5651 від 07.04.2006, заочне рішення Ленінського районного суду міста Донецька від 12.012.2011 у справі від 12.12.2011 № 2-2088/11р., постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2012 у справі № 2а/0570/12201/2012, декларація про готовність об'єкта до експлуатація ДЦ 14312146437 від 22.08.2012, технічний паспорт на об'єкт від 29.01.2013, копія державного акта на право постійного користування землею та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, від 05.08.1998 (а.с. 69-102).
Рішенням від 28.10.2013 № 7291820 відповідач-2 відмовив позивачу у проведенні державної реєстрації права власності на Майно. При цьому зазначив, що заявником для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна подано рішення Ленінського районного суду міста Донецька від 12.012.2011 у справі від 12.12.2011 № 2-2088/11р., яким визначається право власності на приміщення площею 245,6 кв. м, яке складає частку окремого об'єкта нерухомого - будівлі, що свідчить про те, що зазначене нерухоме майно належить заявнику на праві спільної часткової власності, але правовстановлюючим документом частку, на яку визначається право власності за заявником не визначено, таким чином, подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (а.с. 104). Інших підстав відмови у цьому рішенні не зазначено.
Не погодившись із даним рішенням відповідача-2 позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу по суті, суд виходить з такого.
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон).
Як вбачається зі змісту ч.1 ст.2 Закону сутність державної реєстрації речових прав на нерухоме майно полягає у офіційному визнанні і підтвердженні державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до положень ч.ч.1-3 ст.3 Закону державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. N 703 (далі - Порядок № 703).
Згідно з підпунктом 10 пункту 27 Порядку № 703 рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно відноситься до документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Таке рішення було надане позивачем державному реєстратору.
Відмовляючи у державній реєстрації права власності на Майно, відповідач зазначив, що подані позивачем документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Ця підстава для відмови у проведенні реєстрації прав передбачена пунктом 4 частини першої статті 24 Закону.
На думу відповідача-2 приміщення площею 245,6 кв. м, на яке визнане право власності за вказаним вище рішенням суду, складає частку окремого об'єкту нерухомого майна - будівлі, що свідчить про те, що зазначене нерухоме майно належить заявнику на праві спільної часткової власності.
Однак це не відповідає дійсності.
Як вбачається з матеріалів справи 07.04.2006 між приватним підприємством «Метис» та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу будівлі, згідно з яким позивач купив частину будівлі літ. А-2 адміністративно-побутового корпусу з кафе та їдальнею, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 площею 464,2 кв.м, загальна площа цієї будівлі складає 709,8 кв. м. (а.с. 16-19).
Рішенням Ленінського районного суду міста Донецька від 12.012.2011 у справі від 12.12.2011 № 2-2088/11р. за ОСОБА_1 визнано право власності на іншу частину цієї будівлі - приміщення площею 245,6 кв. м (464,2 кв. м. + 245,6 кв м = 709,8 кв. м).
Таким чином вся будівля по АДРЕСА_2 площею 709,8 кв. м належить ОСОБА_1
Відповідно до ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Тобто інститут права спільної власності характеризується множинністю суб'єктів та єдністю об'єкта.
Оскільки відповідно до наявних у матеріалах справи правовстановлюючих документів будівля за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 709,8 кв. м належить однієї особі - ОСОБА_1, ця будівля характеризується єдністю об'єкта та суб'єкта власності, а отже спільна власність відносно цього майна відсутня.
За таких обставин відповідач-2 безпідставно відмовив позивачу у державній реєстрації права власності на Майно, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 28 жовтня 2013 року № 7291820 від 28.10.2013.
Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В. зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - приміщення площею 245,6 кв. м з переплануванням будівлі літ. А-2 адміністративно-побутового корпусу з кафе та їдальнею загальною площею 709,8 кв. м, розташовану по АДРЕСА_2.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1) судовий збір у сумі 68 (шістдесят вісім) гривень 82 коп.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня її отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Головуючий суддя Дворников М.С.
Судді Волгіна Н.П.
Стиран В.В.