ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
27 січня 2014 року Справа №801/11144/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Суворової С.В., за участю секретаря Жилич О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міськрайонного управління Держземагентства у мм. Євпаторії, Саки і Сакському районі АР Крим,
про визнання відмови незаконною
за участю:
представника позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 09.01.14 р.;
представник відповідач - не з'явився,
Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Міськрайонного управління Держземагентства у мм. Євпаторії, Саки і Сакському районі АР Крим, з вимогами про:
- визнання протиправною відмову Міськрайонного управління Держземагентства в містах Євпаторії, Саках та Сакському районі АР Крим у погодженні землевпорядної документації землеустрою для складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за відсутності право встановлювального документа, що підтверджує належність будівель, розташованих на ділянці за адресою: АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно відмовлено погодження землевпорядної документації.
Відповідач відгук на позов не надав, в судових засіданнях участі не брав. Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши докази, суд, -
ВСТАНОВИВ:
07 жовтня 2013 року Міськрайонним управлінням Держземагентства у містах Євпаторії, Саках і Сакському районі Автономної Республіки Крим надано листа вих. № 1896/03-36 директору ТОВ «Землевпоряджувальне бюро» - Аляб’єву В.А. про повернення технічної документації землеустрою громадянину України ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 на території Крайненської сільської ради.(а.с. 8)
Повернення документів на доопрацювання мотивовано відсутністю правовстановлюючих документів на забудову, розташовану на земельній ділянці.
Не погодившись з цим листом, позивач просить визнати його незаконним.
Встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, надав оцінку доказам, суд вважає позов необґрунтованим, виходячи з наступного.
02 липня 2009 року Рішенням 28 сесії 5 скликання Крайненської сільської ради за № 166 надана згода ОСОБА_1 на розробку технічної документацію по землеустрою земельної ділянки, площею 0,20 га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. (а.с.18) У пункті 3 рішення зазначений на строк його дії до 02 липня 2011 року.
24 квітня 2013 року на 20 сесії 6 скликання прийнято рішення № 177 Крайненської сільської ради про внесення змін до рішення № 166, яким виключений пункт 3 цього рішення та викладений в іншій редакції, яким надана згода на складення технічної документації з відновлення межі земельної ділянки площею 0,2000 га в натурі «на місцевості» для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» в АДРЕСА_1 (а.с. 19)
На підставі цих рішень, 26 червня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Землевпоряджувальне бюро» із заявою про складення технічної документації по землеустрою на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2000 га. по АДРЕСА_1. (а.с. 16)
26 червня 2013 року позивач сумісно із землевпорядною організацією затвердили технічне завдання на встановлення межі земельної ділянки в натурі (на місцевості). (а.с. 17)
У цей день 26.06.2013 року землевпорядною організацією передані ОСОБА_1 чотири межових знаків за актом приймання - передачі. (а.с. 23, 27-28)
У розділі землевпорядної документації «правовстановлюючі документи на забудови та споруди» міститься довідка від 23.10.2013 р. вих. № 02-13 Крайненської сільської ради про підтвердження належності житлового будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_1, згідно запису по господарської книги том № 17 стор. 80 за 2011-2015 р. (а.с. 46)
В ході розгляду справи представник позивача пояснив про відсутність на даний час у його довірителя правовстановлюючих документів на житловий будинок АДРЕСА_1, які в майбутньому мають бути оформленими.
У матеріалах справи міститься Постанова Рада Міністрів АР Крим № 135 від 22.04.1997 р. «Про передачу незавершених будівництвом індивідуальних житлових будинків для депортованих громадян у власність власникам земельних ділянок» у пункті 1 зазначено, що Рада Міністрів АР Крим постановила Державному комітету АР Крим по справам національностей та депортованих громадян передати у власність володільцям земельних ділянок житлові будинки садибного типу, прийняті до експлуатації за актами робочих комісій, а також незавершені будівництвом житлові будинки, які не включені до плану 1997 року внаслідок відсутності коштів. Вартість безповоротно наданого житла не включати до оподаткованого прибутковим податком дохід. (а.с.48)
Ця Постанова прийнята за обставин різкого скорочення обсягів бюджетного фінансування житлового будівництва для депортованих громадян.
Діючим на той час законом України «Про власність» від 7 лютого 1991 року
№ 697-XII передбачено, що загальнодержавну (республіканську) власність складають кошти республіканського бюджету (ст. 34 ч. 1)
Отже, право власності на збудовані житлові будинки за рахунок бюджетних коштів виникло у державі, що також підтверджується Актом робочої комісії про готовність закінченого будівництвом будівлі, споруди для надання державній приймальній комісії від 29 грудня 1994 року прийнято до експлуатації 10 житлових одноквартирних 4-х кімнатних будинків у АДРЕСА_2. (а.с. 49)
Згідно частини 2 пункту б) статті 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
З вище зазначеного слідує виникнення права власності держави на житловий будинок та земельну ділянку.
Перехід права на земельну ділянку у зв'язку з переходом права на житловий будинок встановлений статтею 120 Земельного кодексу України.
На підтвердження свого права власності на будинок позивач надав Наказ Державного комітету у справах національностей та депортованих громадян № 28-к від 18.06.1997 р., відповідно до пункту 3 якого, УКБ та ОДЗЗ зобов'язано розробити порядок передачі незавершених будівництвом індивідуальних житлових будинків у власність володільцям земельних ділянок (а.с. 47) та надав акт приймання індивідуального житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі наказу УКБ від 24.06.1997 р. № 17/09-1. (а.с. 51)
Цей акт судом не приймається в якості належного доказу, оскільки землевпорядна документація розроблена на іншу земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1
Згідно статті 328 Цивільного Кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У частині 2 абзацу 3 статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного Кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, регулюється законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV (далі - закон про реєстрацію).
Згідно частини 1 статті 3 закону про реєстрацію, державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
У частині 3 статті 4 закону про реєстрацію, право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини)
може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.
Перелік документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно передбачено статтею 19 закону про реєстрацію.
На даний час, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 залишається за державою, яка збудувала житлові будинки за рахунок державних коштів, у зв'язку із чим, право на землю належить державі.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та Перехідних положень закону України «Про Державний земельний кадастр» від 7 липня 2011 року № 3613-VI, у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований
житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки
в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.
Згідно частини 4 статті 79 -1 Земельного Кодексу України, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
З системного аналізу наведених норм законів слідує, що присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці можливо виключно у разі реєстрації права власності на житловий будинок.
Враховуючи на те, що право власності на житловий будинок та земельну ділянку належить державі та відсутності зареєстрованого права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за позивачем, надання кадастрового номеру земельній ділянці є неможливим в силу закону.
За таких обставин, відповідачем правомірно повернені документи землевпорядній організації на доопрацювання.
Крім того, суд звертає увагу позивача на той факт, що відповідачем не відмовлено у затвердженні землевпорядної документації, а лише повернуто матеріали із роз'ясненнями про усунення недоліків та подання відповідних документів про право власності на будинок для подальшого затвердження землевпорядної документації.
Отже, у разі належного оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, позивач має право на повторне звернення до відповідача із заявою про затвердження землевпорядної документації.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки він є необґрунтованим.
Керуючись ст. 160-163, 254 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.
Суддя Суворова С.В.