Справа № 2-  5259/08

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

16 жовтня 2008 року Суворовський райсуд м. Херсона  у складі:

головуючого судді                    Слюсаренко О.В.

при секретарі                             Фроловій О.А.

за участю прокурора                  Зуєвої М.В.

за участю представника

органу опіки та піклування       Ярошик М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про стягнення матеріальної та моральної шкоди, вселення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду зі вказаним позовом , в якому просить захистити права її малолітніх дітей  на належне батьківське виховання, стягнути з відповідача на відшкодування матеріальної  та моральної шкоди 8221 грн.

В ході розгляду справи позивачка  доповнила свої вимоги і додатково просить  стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 11300 грн.,  вселити її та дітей до будинку № 62 по АДРЕСА_1  та встановити окремий режим проживання за вказаною адресою; зобов’язати відповідача не чинити перешкод в користуванні будинком з наданням ізольованих кімнат. Пояснила, що відповідач, ухиляється від виконання батьківських обов’язків відносно малолітніх дітей і це виражається в тому. Що всі питання щодо утримання та виховання дітей він вирішує шляхом спілкування зі старшою дочкою, а не з позивачкою. Відповідач не цікавиться дітьми,  не провідує їх.  Як підставу для вселення у будинок позивачка зазначила  те, що вона вимушена була виїхати з будинку , оскільки відповідач допускав відносно неї протиправну поведінку, і в зв’язку з чим відповідно до ст. 71 ЖК України не втратила право користуватися жилим будинком.

Відповідач вимоги не визнав, пояснив, що він належним чином виконує батьківські обов’язки,  матеріально утримує дітей, приймає участь у їх вихованні. Зазначив, що підстав для вселення позивачки у будинок не має, оскільки будинок  належить йому на праві власності, а позивачка не є членом його сім’ї.  Просить відмовити в задоволенні вимог.

Прокурор та представник органу опіки та піклування просять задовольнити вимоги позивачки.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

12.05.2005 р.  було розірвано шлюб між ОСОБА_2 . та ОСОБА_1

В ході розгляду справи встановлено, що   малолітні   ОСОБА_3  та ОСОБА_4  проживають з позивачкою.  

03.08.2005 р. рішенням органу опіки та піклування визначено  час зустрічей ОСОБА_2 . з дочками.

Позивачка як на підставу вимог про задоволення матеріальної та моральної шкоди посилається на порушення відповідачем вимог ст.  150,  157,  160 СК України.  Розмір матеріальної шкоди 8221 грн. позивачка визначила, як різницю між прожитковим мінімумом та розміром аліментів, які сплачує відповідач відповідно до рішення суду.

Вирішуючи питання про можливість задоволення вимог в  цій частині суд враховує, що розмір аліментів , який підлягає  сплаті відповідачем визначений рішенням суду ,  час спілкування та спосіб участі відповідача у вихованні дітей визначений рішенням орану опіки та піклування  від 03.08.2005 р.  , доказів  того, що відповідач ухиляється від участі в утриманні та вихованні дітей позивачка не надала.

Посилання позивачки на необхідність відшкодування відповідачем матеріальної та моральної шкоди на підставі  ч 4 ст.  157 СК України  необґрунтовані, оскільки  між сторонами не укладався договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків.

 Вимоги позивачки про стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягають, як такі що не ґрунтуються на законі.

Вирішуючи питання про задоволення вимог в частині вселення в будинок, і встановлення в ньому режиму окремого проживання суд виходить з наступного.

          За змістом ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Будинок № 62 по АДРЕСА_1  в м. Херсоні належить на праві  власності ОСОБА_2

Рішенням Суворовського райсуду м. Херсона від  17.07.2007 р.   ОСОБА_1  було відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2 . про визнання недійсним договору дарування віл 22.10.01 р., визнання   будинку об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на 4/5 частин житлового  будинку та Ѕ частини земельної ділянки.

Шлюб між ОСОБА_1  та ОСОБА_2 . розірвати, що означає, що на час розгялду справи ОСОБА_1 . не належить до членів сім’ї відповідача.

Зважаючи на те, що суд розглядає  справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Суд приходить до висновку, що вимоги позивачки  про вселення  на підставі ст. 71 ЖК України у будинок, який на праві власності належить ОСОБА_2  не ґрунтуються на законі і не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про  вселення у  будинок малолітніх дітей  суд враховує, що після розірвання шлюбу  місце проживання малолітніх дітей визначено з матір’ю,  позивачка  заперечує проти зміни місця проживання дітей.

Керуючись ст. 18, 157, 159, 181-185 СК України, ст. 71 ЖК України,  ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні вимог ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про стягнення матеріальної та моральної шкоди, вселення відмовити.

         Рішення може бути оскаржене  в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області   через Суворовський райсуд м. Херсона шляхом подачі  в 10-ти денний строк  з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги   або в порядку ч 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя