Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/777/14
Головуючий у суді І-ї інстанції Пляка С.Л.
Доповідач Пищида М. М.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
06.03.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
головуючого: Пищиди М.М.
суддів: Дьомич Л.М.; Дуковського О.Л.
з участю секретаря: Лазаренко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою селянського (фермерського) господарства «Дєдов» на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до СФГ «Дєдов» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2013 року позивачка звернулася в суд з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
В обґрунтування якого вказувала, що між нею та СФГ «Дєдов» було укладено договір оренди землі без зазначення дати, який зареєстрований в реєстрі від 09.11.2010 року за № 041037900053.
Згідно вказаного договору ОСОБА_2 надала в оренду земельну ділянку НОМЕР_1, площею 4,38 га, яка розташована на території Триліської сільської ради, Олександрівського району та належить їй на праві приватної власності на підставі держаного акту.
Посилалась на те, що договір оренди землі без номеру та дати від 2010 року, не відповідає вимогам, передбаченим ст. 15 Закону України «Про оренду землі».
Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2013 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір оренди землі, укладеного між сторонами та зареєстрованого в реєстрі від 09.11.2010 року за № 041037900053. Стягнуто з СФГ «Дєдов» 114,70 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі СФГ «Дєдов» просить скасувати рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21.11.2013 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, з підстав передбачених ст. 309 ЦПК України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у договорі оренди землі істотних умов, а саме умови збереження стану об'єкта оренди; умови щодо встановлення обмеження (обтяження) стосовно використання земельної ділянки та не визначено сторону, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, що є порушенням ст. 15 Закону України «Про оренду землі» та є підставою для визнання договору недійсним. Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможна, виходячи з наступного.
Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що позивач є власником земельної ділянки НОМЕР_1, площею 4,38 га, яка розташована на території Триліської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, що підтверджується копією державного акту ( а.с. 6).
Між сторонами по справі у 2010 році укладено договір оренди землі терміном на 15 років, який 09.11.2010 року зареєстрований за № 041037900053. ( а.с.7-9).
Згідно акту прийому - передачі земельної ділянки від 2010 року позивач передав відповідачу земельну ділянку НОМЕР_1, загальною площею 4,38 га та звернувся з заявою про реєстрацію спірного договору оренди ( а.с. 10).
З встановлених обставин справи вбачається, що спірні правовідносини регулюються ЦК України та Законом України «Про оренду землі». За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Частино другою зазначеної статті визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу.
В позовній заяві позивачка не наводить запропонованих нею конкретних, умов збереження об'єкта оренди, які вона наполягала внести до договору, а відповідач відмовився від цього.
Статтею 11 Закону України «Про оренду землі» визначено, що ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі.
З пункту 26 договору оренди землі вбачається, що обмежень на орендовану земельну ділянку та підстав обмежень немає.
В оскаржуваних договорах оренди землі, в пункті 32, зазначено, що ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини несе орендар (орендодавець), тобто визначена Законом істотна умова, як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди.
Якщо зміст договору є незрозумілим для сторін, він може бути витлумачений відповідно до ст.ст.213,637 ЦК України.
Зі змісту укладеного між сторонами договору оренди землі вбачається, що він відповідає формі типового договору оренди землі, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Заявляючи позов про визнання недійсним договору оренди землі, позивач не зазначила, у чому полягає порушення її прав як орендодавця відсутністю у договорі конкретно визначеної умови збереження стану об'єкта оренди; умови щодо встановлення обмеження (обтяження) стосовно використання земельної ділянки та не визначено сторону, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.
Виходячи з того, що відповідно до ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому полягає порушення їхніх законних прав.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Позивачкою не доведено у чому саме полягає порушення її прав, а тому враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 319 ЦПК України , колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу селянського фермерського господарства «Дєдов» задовольнити.
Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до селянського фермерського господарства «Дєдов» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним відмовити.
Судові витрати, пов'язані із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції покласти на сторони.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: