РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/286/14Головуючий суду першої інстанції:Григор`євська І.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.

"26" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіПритуленко О.В.,

СуддівКустової І.В., Ломанової Л.О.,

При секретаріБроніковській М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Керченської міської ради Автономної Республіки Крим до ОСОБА_6 (третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, за апеляційними скаргами Керченської міської ради АР Крим та прокурора м. Керчі на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 4 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року Керченська міська рада Автономної Республіки Крим звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

У позові зазначено, що рішенням 26 сесії Керченської міської ради Автономної Республіки Крим 4 скликання від 29 травня 2005 року у власність ОСОБА_6 безоплатно передана земельна ділянка по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0882 га і виданий Державний акт про право власності серії ЯА № 525343.

Відповідачка самовільно захопила земельну ділянку, яка розташована між належною їй вказаною земельною ділянкою і урезом води Керченської протоки, встановивши кам'яну огорожу на території рекреаційної зони (пляжу) та проектованої прибережної захисної смуги Керченської протоки, якою перегороджений прохід вздовж берегу моря.

Посилаючись на те, що вимогу робочої групи Керченської міської ради АР Крим щодо звільнення земельної ділянки відповідачем залишено без задоволення, Керченська міська рада АРК просить суд зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом зносу встановлених огорож.

Рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 4 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Керченська міська рада Автономної Республіки Крим та прокурор м. Керчі подали апеляційні скарги на рішення, в яких посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

На думку апелянтів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Відмовляючи у позові, суд не дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам, зокрема, акту Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АРК від 18 травня 2013 року, яким встановлена наявність двох паралельних огорож, виконаних з каменю, монолітного залізобетону, які починаючись з двох боків і примикаючи до меж вказаного домоволодіння, відсікають частину берегової смуги, перетинаючи її та виходячи до акваторії Керченського проливу; актам перевірки дотримання вимог земельного та природоохоронного законодавства, складеним Державною інспекцією сільського господарства в АР Крим та Державною Азово-Черноморською екологічною інспекцією, згідно яких огороджена відповідачкою земельна ділянка є територією загального користування та віднесена до рекреаційної зони (пляжу), проте використовується нею для розширення придомової території домоволодіння АДРЕСА_1, іншим доказам.

Крім того, на думку апелянтів, суд безпідставно дійшов висновку про те, що кам`яна огорожа території домоволодіння АДРЕСА_1 до урезу води Керченської протоки має характер берегоукріплювальної споруди для захисту берегу від руйнуючої дії природних факторів (хвиль, течії тощо).

Згідно частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність огородження парканом земельної ділянки загального користування площею 0,0335 га, яка віднесена до рекреаційної зони (пляжу), проте послався на відсутність доказів того, що саме відповідачка порушила Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" та плану зонування території. При цьому зазначив, що ОСОБА_6 не притягувалась до адміністративної чи кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та будівлю паркану; проект водоохоронної зони моря в межах Керченської міської ради не розроблено, прибережну захисну смугу моря - не встановлено, тому посилання позивача на порушення ОСОБА_6 Водного кодексу України та земельного законодавства є передчасним. Крім того, суд послався на те, що кам'яна огорожа території домоволодіння відповідачки до урезу води Керченської протоки має характер берегових укріплювальних споруд, і позивачем не доведено, що спорудження паркану на вказаній земельній ділянці могло спричинити шкоду водоохоронній зоні моря шляхом її забруднення чи засмичення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з недоведеності і безпідставності позовних вимог.

Проте, з таким висновком погодитися не можна.

Як слідує з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу від 4 травня 1998 року ОСОБА_6 (до шлюбу - ОСОБА_6) придбала у ОСОБА_8 житловий будинок жилою площею 37,0 кв.м з прилеглими до нього господарсько-побутовими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 882 кв.м. (а.с. 71-72).

Рішенням 26 сесії Керченської міської ради Автономної Республіки Крим 4 скликання від 29 березня 2005 року у власність ОСОБА_6 безоплатно передано земельну ділянку площею 0,0882 га, що розташована по АДРЕСА_1, виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №525343 від 8 вересня 2005 року (а.с. 14,18-20). Кадастровий номер земельної ділянки -0111200000:01:017:0154.

28 січня 2013 року Керченським міським головою Автономної Республіки Крим ОСОБА_9 прийнято розпорядження № 8/1-р «Про створення робочої групи по розгляду звернень юридичних та фізичних осіб про порушення затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові території м. Керч» (а.с. 6-7).

Робочою групою встановлений факт будівництва кам'яної огорожі території домоволодіння АДРЕСА_1 до урізу води Керченської протоки на території рекреаційної зони (пляжу) та проектованої прибережної захисної смуги Керченської протоки, яким перегороджений прохід вздовж берегу моря (акт від 9 квітня 2013 року). Рекомендовано ОСОБА_6 до 1 травня 2013 року демонтувати кам'яну огорожу, звільнити територію пляжної зони (а.с. 8-13).

Згідно акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, складеного 18 травня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, огородження (з фрагментами монолітного залізобетону та фундаментних блоків) збудовані з двох сторін домоволодіння за межами належної відповідачці земельної ділянки, перетинають частину смуги і виходять до акваторії Керченської протоки (а.с. 68).

З акту Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції від 7 травня 2013 року слідує, що кам'яна огорожа обмежує вільний прохід вздовж пляжної зони (а.с. 70).

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеного 24 травня 2013 року Державною інспекцією сільського господарства в АР Крим, земельна ділянка, належна відповідачці, огороджена парканом, який зі сторони берегу Керченської протоки огороджує також земельну ділянку площею 0,0335 га, належну Керченській міський раді, яка віднесена до рекреаційної зони (пляжу) та проектується к віднесенню до прибережної захисної смуги.

Припис, виданий ОСОБА_6 на усунення порушень вимог земельного законодавства, залишений без задоволення.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Права власності на земельну ділянку (на час виникнення спірних правовідносин) мало бути посвідченим державним актом, цивільно-правовою угодою чи свідоцтвом про право на спадщину (ст.126 ЗК України у редакції до внесення змін Законом України № 3613-VI від 07.07.2011р.).

Згідно положень ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що самовільне зайняття земель виражається, зокрема, і у вчиненні дій з обгородження земельної ділянки, її освоєння, забудови тощо.

Як слідує з матеріалів справи, 04 травня 1998 року ОСОБА_6 придбала будинок жилою площею 37 кв.м, загальною площею - 51,8 кв.м. з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, розташованими на земельній ділянці площею 882 кв.м. Згідно інформації міськрайонного управління Держземагентства у м. Керчі та Ленінському районі АР Крим (а.с. 66) суміжні землі, зазначені у Державному акті на плані меж земельної ділянки кадастровий номер 0111200000:01:017:0154, від «А» до «Б» - це землі Керченської міської ради, від «Б» до «В» - землі громадянина ОСОБА_10 (АДРЕСА_2), від «В» до «Г» - землі Керченської міської ради, від «Г» до «А» - землекористування ВАТ «Керченський рибокомбінат».

Згідно технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1 (а.с.161-163) станом на 01.04.1998 року земельна ділянка відповідача з боку земель Керченської міської ради (від точки «В») та земель, що перебувають у користуванні Керченського рибокомбінату була огороджена металевою сіткою (огорожі № 3, № 5).

Станом на 17 вересня 2008 року на земельній ділянці, переданій у власність ОСОБА_6, було самочинно збудовано: житловий будинок літ «А» площею 180 кв.м, двоповерхова житлова прибудова літ. «А1» площею 178,9 кв.м, сарай «К», а також огорожі з бутобетону, цеглі та каменя, які за розмірами значно перевищують огорожі, що існували раніше (а.с. 167-172) і виходять за межі належної їй земельної ділянки, що підтверджується проведеними перевірками.

З урахуванням викладеного не можна погодитися з висновком суду про безпідставність позовних вимог.

Той факт, що ОСОБА_6 не притягувалась до адміністративної чи кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та будівництво огорож не позбавляє позивача права на захист порушених прав, оскільки матеріалами справи підтверджується, що огорожі, побудовані до урезу води Керченської протоки, перетинають частину смуги, виходять до акваторії протоки, перегороджують прохід вздовж берегу моря.

Визначаючи характер зведених огорож, як берегових укріплювальних споруд, суд не врахував положення ст.89 Водного кодексу України, згідно якої до узбережжя морів, морських заток і лиманів у межах пляжної зони забезпечується безперешкодний і безоплатний доступ громадян для загального водокористування, крім земельних ділянок, на яких розташовані гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори.

Матеріалами справи не підтверджується, що на спірній земельній ділянці були побудовані берегоукріплювальні споруди, тобто гідротехнічні споруди для захисту берега від розмивання і обвалів. Відтак, перегородження проходу вздовж берегу моря не можна визнати правомірним.

Посилання суду на відсутність проекту землеустрою щодо визначення прибережної захисної смуги у межах існуючого населеного пункту, як на підставу для відмови у позові, не можна визнати обґрунтованим, оскільки вимоги Керченської міської ради зводяться до повернення самовільно зайнятої земельної ділянки. Враховуючи доведеність факту самовільного зайняття спірної земельної ділянки, вона підлягає поверненню власнику, незалежно від того, який правовий режим має спірна ділянка.

Враховуючи, що відповідно до вищевказаної норми закону у межах населених пунктів місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування виділяються та облаштовуються пляжні зони для безперешкодного та безоплатного користування громадян, вимоги позивача щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки слід визнати обґрунтованими.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд безпідставно відмовив в задоволенні позову.

Невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи є підставою для скасування ухваленого у справі рішення на підставі п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України і ухваленні нового рішення про задоволення позову.

На підставі наведеного, керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги Керченської міської ради АР Крим та прокурора м. Керчі задовольнити.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 4 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Керченської міської ради Автономної Республіки Крим до ОСОБА_6 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_6 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0335 га, розташовану між земельною ділянкою по АДРЕСА_1, кадастровий номер 0111200000:01:017:0154, яка передана у власність ОСОБА_6, та урізом води Керченської протоки, шляхом зносу двох кам'яних огорож, зведених на території земель Керченської міської ради.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.