Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
21 лютого 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Кожух О.А., Кондора Р.Ю., при секретарі Савариній Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хустського районного суду від 30 жовтня 2013 року по справі за позовом Хустського міжрайонного прокурора в інтересах Ізянської сільської ради до ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на землю, -
в с т а н о в и л а :
У січні 2012 року Хустський міжрайонний прокурор в інтересах Ізянської сільської ради (далі - сільська рада) звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що при проведенні перевірки дотримання вимог земельного законодавства України прокуратурою встановлено, що на підставі рішення 14 сесії 22 скликання Ізянської сільської ради від 23.03.2000 року ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на землю, серії ЗК-013 № 000984 від 20.02.2001 року, яка розташована на території сільської ради площею 0,08 га для будівництва жилого будинку.
Вказував, що таке рішення сесії про надання ОСОБА_3 земельної ділянки безоплатно у приватну власність не приймалося, з заявою із цього приводу відповідач не звертався.
Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 00017 від 17.03.2011 року складеного державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель міськрайонного управління Держкомзему в м. Хуст та Хустському районі встановлено, що в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 10, на території Хустського району під реєстраційним № 3909 зареєстрований державний акт серії ЗК-013 № 000925, який належить не ОСОБА_3, а ОСОБА_4, мешканці с. Березово, Хустського району.
Оскільки земельна ділянка площею 0,08 га ОСОБА_3 в законному порядку не оформлялася, а державний акт на право приватної власності на землю виданий відповідачу незаконно, прокурор просив визнати недійсним цей державний акт.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 30.10.2013 року позов прокурора задоволено.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову прокурора.
Заслухавши осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішить справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (попущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення не відповідає.
Задовольняючи позов прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку без законної підстави, оскільки відповідне рішення органом місцевого самоврядування не приймалося.
Проте з таким висновком місцевого суду в повній мірі погодитися не можна, оскільки суд дійшов його без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав сторін та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Матеріалами справи встановлено, що на підставі рішення 14 сесії 22 скликання Ізянської сільської ради від 23.03.2000 року ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на землю, серії ЗК-013 № 000984 від 20.02.2001 року, яка розташована на території Ізянської сільської ради площею 0,08 га для будівництва жилого будинку. Акт зареєстровано у Книзі записів державних актів за № 3909.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказував, що сільською радою рішення про надання ОСОБА_3 земельної ділянки безоплатно у приватну власність не приймалося, з заявою із цього приводу відповідач не звертався. Також згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 00017 від 17.03.2011 року, складеного державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель міськрайонного управління Держкомзему в м. Хуст та Хустському районі встановлено, що в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 10, на території Хустського району під реєстраційним № 3909 зареєстрований державний акт серії ЗК-013 № 000925, який належить не ОСОБА_3, а ОСОБА_4, мешканці с. Березово, Хустського району.
Разом з тим у матеріалах справи наявний витяг з рішення 14 сесії 22 скликання Ізянської сільської ради про надання у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,08 га для будівництва і обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 (а.с. 27).
Також у справі міститься протокол 14 сесії від 23.03.2000 року про розгляд заяв громадян щодо виділення їм земельних ділянок для будівництва житлових будинків і господарських споруд, в якому під номером 76 зазначено про виділення земельної ділянки ОСОБА_3 (а.с. 28, 64).
Крім цього з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.10.2012 року та технічного висновку по дослідженню пожежі ДВЛ ГУ МНС України від 01.04.2010 року вбачається, що в березні 2010 року в сільській раді було вчинено підпал та викрадено рішення цієї ради, в тому числі рішення 14 сесії 22 скликання від 23.03.2000 року, яким вирішувалося питання про виділення спірної земельної ділянки ОСОБА_3 (а.с. 118, 122).
Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В порушення цих вимог процесуального закону прокурор не довів обставин, на які посилалася як на підставу своїх вимог, не надав належних і допустимих доказів того, що сільською радою не приймалося рішення про виділення спірної земельної ділянки ОСОБА_3
Водночас колегією суддів встановлено, що Ізянська сільська рада не мала необхідний обсяг компетенції для надання спірної земельної ділянки ОСОБА_3, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 ЗК (у редакції 1990 року) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва.
Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.
Статтею 17 ЗК визначено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.
Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї.
Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.
Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для, зокрема, будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 визнав ту обставину, що спірна земельна ділянка йому раніше надана не була.
За таких обставин передача сільською радою земельної ділянки у власність відповідачеві відбулася поза межами її повноважень.
Попри те правилами статті 261 ЦК України визначено початок перебігу позовної давності.
Якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі (п. 4.1 постанова пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).
З позовом до суду прокурор звернувся у січні 2012 року не в статусі позивача (абз. 2 ч. 2 ст. 45 ЦПК України), а в інтересах Ізянської сільської ради.
Як вбачається із матеріалів справи про порушення вищезазначеного права сільській раді було відомо ще 20.02.2001 року, коли нею було видано ОСОБА_3 державний акт на право приватної власності на землю.
Отже позивачем пропущено трирічний строк позовної давності.
Клопотання прокурора про поновлення строку позовної давності, що міститься в позовній заяві є необґрунтованим, оскільки ним не наведено поважних причин його пропуску - обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову сільською радою.
Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом, тобто до 01.01.2004 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У суді першої інстанції ОСОБА_3 заявляв про застосування позовної давності (а.с. 26, 110).
Висновок місцевого суду щодо початку перебігу позовної давності з дня, коли про порушення прав Ізянської сільської ради довідався прокурор є помилковим.
Невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, відповідно до вимог пунктів 3 і 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову прокурора у зв'язку зі спливом позовної давності.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Хустського районного суду від 30 жовтня 2013 року скасувати.
У задоволенні позову Хустського міжрайонного прокурора в інтересах Ізянської сільської ради до ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на землю відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: