Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/637/14
Головуючий у суді І-ї інстанції Замша О.В.
Доповідач Пищида М. М.
У Х В А Л А
Іменем України
06.03.2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
головуючого: Пищиди М.М.
суддів: Дьомич Л.М., Єгорової С.М.
з участю секретаря:Лазаренко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13.01.2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи підприємця: ОСОБА_4 про визнання договору оренди недійсним,
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до фізичної особи підприємця: ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі недійсним.
В обґрунтування позову зазначає, що 22.04.2011 року між ним та відповідачем було укладено договір оренди землі, строком на 10 років.
Вказував, що у договорі оренди землі не вказані всі істотні умови, які передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема: об'єкт оренди, а саме кадастровий номер земельної ділянки, орендна плата із зазначенням її розміру, умови збереження стану об'єкта оренди, відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Вважає, що відсутність у договорі істотних умов передбачених Законом України «Про оренду землі» є підставою для визнання договору оренди недійсним.
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13.01.2014 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, послався на те, що під час укладення оспорюваного договору оренди землі було дотримано та погоджено всі істотні умови, передбачені Законом України «Про оренду землі».
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 10,43 га, розташованої на території Василівської сільської ради Бобринецького району № 347 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР № 017289 від 13.11.2009 року (а.с. 7).
22.04.2011 року між ОСОБА_3 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 укладено договір оренди землі, згідно якого належна позивачу земельна ділянка була передана відповідачу на умовах оренди строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 08.11.2011 року договір зареєстровано у відділі Держкомзему Бобринецького району за № 352088164000858 (а.с. 6).
Правовідносини між сторонами регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та договором оренди.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, а саме станом на 22.04.2011 року, що відповідає часу укладення договору) істотними умовами договору оренди землі були: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Частиною другою ст.15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Відповідно до ч.2 ст.14 ЗУ «Про оренду землі» типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.
Зі змісту укладеного між сторонами спірного договору оренди землі від 22.04.2011 року вбачається, що він відповідає типовому договору оренди землі, затвердженому постановою КМУ від 03.03.2004 року № 220.
Посилання позивача на відсутність у договорі кадастрового номеру не є підставою для визнання договору оренди землі недійсним, оскільки обов'язковість кадастрового номеру земельної ділянки як істотної умови договору на час його укладення не було визначено Законом України «Про оренду землі».
Пунктом 9 договору оренди визначено розмір орендної плати та становить 3 відсотки від грошової оцінки земельної ділянки, яка визначена у національній валюті.
Умовою збереження стану об'єкта оренди визначено дотримання умов договору (пункт 17 договору).
Позивач не вносив своїх пропозиції щодо конкретних умов збереження стану об'єкта оренди, умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, шляхом укладення додаткового договору чи внесення змін до договору.
Невід'ємними частинами договору є план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі, акт приймання-передачі об'єкта оренди та копія грошової оцінки, на що ОСОБА_3 погодився та поставив свій підпис в графі «орендодавець».
Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч.1 ст.210, ч. 3 ст. 640 ЦК України є укладеним із моменту його державної реєстрації.
Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Частиною першою ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначення законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї із вказаних істотних умов, є підставою для відмови в державній реєстрації таких договорів, а також для визнання недійсними таких договорів оренди відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі».
Виходячи з того, що відповідно до ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому полягає порушення їхніх законних прав.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також позивачем не доведено у чому саме полягає порушення його прав.
Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч.1ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13.01.2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: