ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
03 березня 2014 року о 14:50 Справа №801/983/14
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Лоза М.С., за участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Бахчисарайської державної податкової служби АР Крим
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Суть спору: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся 30.01.2014 року до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2013 року №0098641730; визнання 211,22 грн. - правомірною сумою податку за землю.
Позов мотивовано безпідставністю нарахування податкового зобов'язання за платежем: плата за землю фізичних осіб у розмірі 7040,51 грн. у зв'язку з порушенням відповідачем принципів рівності та соціальної справедливості, а саме недоданням до податкового повідомлення-рішення розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій та неврахуванням, при винесенні податкового повідомлення-рішення, платоспроможності позивача.
Ухвалами суду від 31.01.2014 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позов підтримали, надали пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, надав письмові заперечення проти позову.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача у зв'язку з наявністю в матеріалах справи заперечень відповідача на позов (а.с.12-16).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
22.08.2013 року ДПІ у Бахчисарайському районі АРК ДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0098641730 від 22.08.2013 року про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем: плата за землю фізичних осіб (а.с. 3).
Як зазначено у письмових запереченнях відповідача (а.с.12-16), підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення стали: лист Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної доументації" (КРП «СМБРТД») від 24.05.2012 року №331, лист Верхоріченської сільської ради від 06.08.2012 року №463/025.
Відповідно до листа КРП «СМБРТД» від 24.05.2012 року вих.№331 (а.с.20) за позивачем зареєстровано право власності на об'єкти нерухомості:
- 01.10.2007 року - нежитлові будівлі контори (контора, бомбосховище), розташовані за адресою: АДРЕСА_1;
- 05.10.2009 року - нежитлові будівлі гаражу (2-х поверхова будівля диспетчерських, майстерні, автомобільні бокси, навіси для автомобілів, прохідна, приміщення охоронця, тощо), розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до листа Верхоріченської сільської ради від 06.08.2012 року вих.№463/025 (а.с.26), листа Верхоріченської сільської ради від 24.10.2013 року вих.№938 (а.с.22), площа земельної ділянки, на якій розташовані нежитлові будівлі гаража становить 0,6200 га; площа земельної ділянки, на якій розташовані нежитлові будівлі контори становить 0,1212 га.; виміри розмірів здійснено у 2012 році «ТОВ Земляні» за договором №03/237-зк від 17.04.2012 року.
Верхоріченська сільська рада листом від 19.09.2013 року вих.№824 (а.с. 24-25) повідомила відповідача про те, що вартість 1 кв.м. земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості позивача складає: нежитлові будівлі контори - вартість 1 кв.м. складає - 111,45 грн., а вартість 1 кв.м. земельної ділянки, на якій розташовані нежитлові будівлі гаражу складає 91,77 грн.; земельні ділянки використовуються без правовстановлюючих документів
Як слідує з письмових заперечень відповідача, на підставі наведених даних та враховуючи Рішення 3-ї сесії 6-го скликання Верхоріченської сільської ради від 10.01.2011 року №65 про затвердженя технічної документації по нормативній грошовій оцінки земель в межах села Верхоріченської сільської ради, відповідачем було розраховано суму земельного податку на 2013 рік в розмірі 7039,74 грн.: 1350,00 грн. - за земельну ділянку площею 0,1212 га, на якій розташовані нежитлові будівлі контори (0,1212 х 11,45 грн. х 1%); та 5689,74 грн. - за земельну ділянку площею 0,62 га, на якій розташовані нежитлові будівлі гаражу (0,62 га х 91,77 грн. х 1%).
Окремого розрахунку донарахованої позивачу суми відповідач суду не надав.
Корінець податкового повідомлення-рішення №30098641730 від 22.08.2013 року, копія якого додано відповідачем до заперечень (а.с.17), свідчить про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з плати за землю фізичних осіб на суму 7039,74 грн. При цьому позивачем отримано податкове повідомлення-рішення №30098641730 від 22.08.2013 року (тобто з тим самим номером та датою прийняття) про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з плати за землю фізичних осіб на суму 7040,51 грн. (а.с.3), яке є предметом позову.
Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.
Відповідно до п. 8.2 ст. 8 Податкового кодексу України до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків та зборів.
Як визначено в пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
У пункті 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України зазначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.
Платниками податку на землю, у відповідності до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
При винесенні спірного рішення відповідач керувався пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 розділу ІІ та п. 287.6 ст. 287 розділу XIII Податкового кодексу України.
Згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до п.287.6 ст.287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Суд зауважує, що стаття 287 Податкового кодексу України встановлює строк сплати плати за землю.
Зі змісту п.287.6 ст.287 Податкового кодексу України вбачається обов'язка умова для визначення строку сплати земельного податку - перехід права власності на будівлю, споруду (їх частину). При цьому з огляду на статтю 58 Конституції України такий перехід права власності для застосування нового положення п.287.6 ПКУ має відбутися після набрання чинності Податковим кодексом України (тобто після 01.01.2011 року).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що переходу права власності на об'єкти нерухомого майна після 01.01.2011 року - не відбувалось.
При цьому суд звертає увагу на те, що згідно з п. 286.1 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (пп. 14.1.42 Податкового кодексу України).
У частині 2 статті 15 Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року №3613-VI зазначено, що Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30
цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відтак, підставою для нарахування позивачу податку на землю є занесення позивача до земельного кадастру у якості власника земельної ділянки чи землекористувача, що можливо лише за наявністю акту постійного користування земельною ділянкою або договору оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, Відділ держземагентства у Бахчисарайському районі АР Крим листом від 29.10.2013 року №3555 повідомив відповідача про відсутність зареєстрованих державних актів на право власності чи користування земельними ділянками, права оренди земельних ділянок за позивачем (а.с. 21).
Отже, суд приходить до висновку, що у відповідача, навіть за наявності визначеної чинним законодавством дати початку нарахування податку (при переході права власності), були відсутні правові підстави для нарахування позивачу податку на землю, у зв'язку з тим, що позивач не занесений до земельного кадастру у якості власника земельної ділянки чи землекористувача.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2013 року №0098641730 підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання 211,22 грн. - правомірною сумою податку за землю, суд зазначає наступне.
Відповідальною особою за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені є відповідач.
Суд не вповноважений вирішувати питання по встановленню податку за землю, оскільки це відноситься до компетенції саме відповідача. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Належним захистом порушених прав позивача, суд вважає саме визнання протиправним та скасування протиправного податкового повідомлення-рішення від 22.08.2013 року №0098641730, яким позивачу необґрунтовано визначено суму податкового зобов'язання за платежем: плата за землю фізичних осіб.
У зв'язку з зазначеним, позовні вимоги в частині визнання 211,22 грн. - правомірною сумою податку за землю не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
В судовому засіданні позивачем та представником позивача заявлено клопотання про відшкодування витрат, пов'язаних з переїздом до місця проведення судового засідання.
Витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду віднесено до виду судових витрат в силу пункту 2 частини 3 статті 87 КАС України.
Відповідно до статті 91 КАС України, підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України, пункту 5 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" та пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року №98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" сторонам та їхнім представникам, на користь яких ухвалено судове рішення, компенсуються фактичні витрати, пов'язані із прибуттям до суду, в тому числі з переїздом до іншого населеного пункту, за наявності підтвердних документів.
На підтвердження понесених витрат позивачем надані: фіскальний чек про сплату 03.03.2014 року о 10:44:15 на АЗС-11/013, м.Байхчисарай, вул.Сімферопольська 45а суми у розмірі 150 грн. за ПММ виду А-95Євро у кількості 12 л за ціною 12,50грн.; договір про відшкодування витрат на використання автотранспорту, укладений між ОСОБА_1 (Замовником) та ОСОБА_2 (Виконавцем) про надання Виконавцем транспорту для нужд Замовника та відшкодування Замовником витрат, що пов'язані із використанням автотранспорту Виконавця; копія свідоцтва серії НОМЕР_2 про державну реєстрацію транспортного засобу ВАЗ-2106, 1976 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, власник ОСОБА_4, з правом керування ОСОБА_5.
З наданих документів не вбачається підтвердження фактичних витрат позивача, представника позивача саме на їх прибуття до суду. Отже, відповідні підтвердні документи щодо сплати проїзду позивача та його представника для участі у судовому засіданні суду не надано.
Суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 91 КАС України граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено, що компенсація витрат пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень не може перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.
Згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року №98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" сума витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів в Україні становить 30,00 гривень.
Приймаючи до уваги наведені положення законодавства, сума витрат, що пов'язана із прибуттям позивача та його представника до суду загалом становить 60,00 гривень.
Обчислюючи розмір судових витрат, що підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує, що суд задовольнив одну позовну вимогу і відмовив в іншій, тому відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, суд вважає можливим стягнути на його користь 1/2 від вищевказаної суми, що становить 30,00 грн. (Тридцять гривень).
В судовому засіданні 03.03.2014 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 07.03.2014 року.
Керуючись статтями 91, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бахчисарайському районі АРК ДПС від 22.08.2013 року №0098641730 про визначення ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) суми податкового зобов'язання за платежем: плата за землю фізичних осіб.
3. В задоволенні решти частини позову відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати, пов'язані із прибуттям до суду у розмірі 30,00 грн. (Тридцять гривень).
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Циганова Г.Ю.