Справа № 22ц-8145/2007                                                          Головуючий 1 -ї інстанції - Арабей Т.Г.

Категорія -13                                                                                           Доповідач - Кондратьева О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

29 листопада 2007 року                                                                                                          м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючої- Кондратьєвої О.М., суддів - Могутової Н.Г., Шевченко В.Ю., при секретарі - Бондаренко Н.М., за участю - відповідача та його представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 14 вересня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування квартири недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 14 вересня 2007 року, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені: визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, що був укладений 29 липня 1997 року.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просив скасувати зазначене рішення, оскільки вважав, що суд не прийняв до уваги, що право власності за договором дарування починалось з моменту підписання договору, а не з моменту його реєстрації. Також не згоден з висновками суду про те, що він не вчиняв дій по прийняттю дару, але це не відповідає дійсності. Відсутність квитанцій по оплаті комунальних послуг не свідчить про те, що відповідач не приймав участі у витратах - він давав гроші, а квитанції заповнювала позивачка. Крім того, при підписанні договору дарування його наслідки нотаріусом були роз'яснені і позивачка мала це підтвердити, але до суду вона не з'явилась. Вважав, що суд позбавив його права захисту та об'єктивно не дослідив обставини справи.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 фактично, за умовами договору, квартиру в дар не прийняв, в неї ніколи не проживав та зареєстрований не був, участі у покритті витрат на утримання квартири не приймав, комунальні послуги не сплачував, а також не зареєстрував даний договорі у Бюро технічної інвентаризації м. Донецька.

Судом з'ясовано, що позивачці ОСОБА_3 не були роз'яснені наслідки договору дарування та вона помилялась щодо його умов, які для неї мали істотне значення, а тому суд прийшов до висновку про відсутність у позивачки волевиявлення на безоплатне відчуження квартири, внаслідок чого договір дарування був укладений під впливом помилки. Виходячи з наведеного, суд визнав договір дарування від 29 липня 1997 року недійсним.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача та його представників, перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з таких підстав.

2

Згідно з вимогами ст. 311 ч.1 п.5 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

З позовної заяви ОСОБА_3 вбачається, що вона просила визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 з тих підстав, що сторонами був вчинений удаваний правочин, а саме: вчинений сторонами правочин мав на меті приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Згідно з вимогами ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд першої інстанції при розгляді вказаного позову не перевірив обставин, на які посилалась позивачка, не встановив чи був договір дарування укладений з метою приховання іншого договору та якого саме, якими доказами підтверджені такі позовні вимоги, чи було приховання іншого правочину бажанням обох сторін, чи збігалось зовнішнє волевиявлення з внутрішньою волею сторін, тобто судом не перевірені підстави визнання договору дарування недійсним в світі вимог ст. 235 ЦК України, як вимогала ОСОБА_3 звертаючись до суду.

Замість наведеного, судом фактично з'ясовувалась наявність підстав, передбачених ст.229 ЦК України, для визнання правочину недійсним, хоча в позовній заяві Полгороднік не заначала про вчинення нею правочину під впливом помилки, в наступному при розгляді справи позивачкою також у встановленому законом порядку позовні вимоги не змінювались.

Враховуючи, що згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичним чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу та в межах заявлених ними вимог, Апеляційний суд приходить до висновку про те, що заявлені позивачкою вимоги про визнання договору дарування недійсним з підстав, передбачених ст. 235 ЦК України судом 1-ї інстанції не розглянуті і рішення за вказаними вимогами судом не прийнято.

З урахуванням викладеного, рішення суду не може залишатись без змін і підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід уточнити позовні вимоги ОСОБА_3 і в залежності від встановленого розглянути їх по суті.

Керуючись ст. ст. 311, 314-315 ЦПК України, Апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити.

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 14 вересня 2007 року скасувати, справу повернути на новий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Ухвала набирає  законної сили  з  моменту  проголошення  і  може  бути  оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.