номер провадження справи 12/1/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.02.2014 Справа № 908/41/14
Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/41/14
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліт», м. Макіївка
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тремоліт-Плюс», м. Мелітополь
про стягнення 22000, 00 грн.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аліт» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тремоліт-Плюс» про стягнення збитків в сумі 22 000, 00 грн. та штрафу в сумі 4400, 00 грн. за Договором № 121 (на ремонтно-відновлювальні роботи) від 15.12.2011 року.
Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.
Відповідач, в порядку ст. 59 ГПК України, надав суду відзив на позовну заяву, за змістом якого позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами:
· отримання оплати виконаних робіт від позивача в повному обсязі свідчить про те, що роботи по Договору були виконані відповідачем в повному обсязі та якісно;
· посилання позивача що пульт управління не працює, а саме стан поперечно-клинової прокатки не запускається, є необґрунтованими, оскільки ця несправність мала бути виявлена під час підписання актів прийому-передачі робіт;
· позивачем не надано доказів, що обладнання після проведеного ремонту не використовувалося до 20.02.2013 року;
· ремонту не було позивачем були підписані акти № 165 та № 166 без зауважень щодо об'єму та якості виконаних робіт;
· наявність недоліків після ремонту позивач підтверджує актом комісії від 25.03.2013 року, до складу якої входили працівники позивача, спеціаліст по станкам з ЧПУ та представник ТОВ «Завод «Ремкомунелектротранс»;
· до матеріалів справи не надано доказів, що Образцов А.Е. е незалежним, неупередженим спеціалістом по станкам;
· приписами ст. 858 ЦК України не передбачено право на стягнення з виконавця суми здійсненої ним оплати за неякісну роботу;
· сума 22000, 00 грн. не є вартістю пульта, а тому не є збитками позивача;
· умовами договору не передбачено право замовника на самостійне усунення недоліків роботи.
В додаткових поясненнях відповідач зазначає, що представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Тремоліт-Плюс» не були запрошені на для участі в процесі введення в експлуатацію відремонтованого обладнання, а акт комісії про недоліки був складений після проведення самостійних дій щодо введення його в експлуатацію. Поряд з цим посилається, що експертизи щодо визначення причин виникнення недоліків у роботі обладнання проведено не було.
До прийняття рішення по справі, позивач, згідно вимог ст. 22 ГПК України, надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог та просить стягнути з відповідача 22000, 00 грн. Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України ) слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.
Таким чином, відбулося зменшення розміру позовних вимог та формування нової ціни позову, яка дорівнює 22000, 00 грн., в розумінні п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 р. за № 18, з якої спір вирішується судом по суті.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи представника позивача, заперечення відповідача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 15.12.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тремоліт-Плюс», далі Виконавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аліт», далі Замовник, було укладено Договір № 121 (на ремонтно- відновлювальні роботи), далі Договір, за умовами якого (п. 1.1) Виконавець зобов'язався виконати ремонтно- відновлювальні роботи обладнання та комплектуючих, наданих Замовником, а Замовник зобов'язується прийняти та здійснити оплату робіт на умовах, в порядку та строки встановлені Договором.
Відповідно до п. 2.1 Договору Загальна сума робіт визначається сумою усіх доповнень до Договору. Пунктом 3.1. Договору визначено, що після отримання та приймання товару Замовник самостійно здійснює встановлення його на штатне місце. Повний об'єм робіт строк виконання та їх вартість визначені в переліку, додатку № 1 до Договору (п.3.2.).
Так, додатком № 1 до Договору сторони погодили найменування робіт, строк їх виконання та вартість.
Умовами п. 3.3. Договору сторони погодили, що гарантійні зобов'язання на виконання роботи становлять 6 місяців з дня підписання акту виконаних робіт, при дотримання Замовником правил експлуатації виробів. Згідно з п. 3.4. Договору виконання та закінчення робіт оформлюється актом виконаних робіт, який підписується сторонами в строк не більше трьох робочих днів з дня його надання Виконавцем.
Строк дії Договору встановлений у п. 4.1., зокрема з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором. Аналогічні положення містяться у п. 7.1 Договору.
Згідно з п. 5.3 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання однією із сторін прийнятих на себе за Договором зобов'язань, вона несе відповідальність перед іншою стороною відповідно до діючого законодавства України. Пунктом 7.4 сторони домовилися, що всі зміни та доповнення до договору рахуються дійсними в разі, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані сторонами даного Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, Виконавець виконав, а Замовник прийняв виконані роботи за Договором, про що свідчать підписані сторонам та скріплені печатками їх підприємств акти надання послуг № 165 та № 166 від 27.08.2012 року. При цьому стренги підтверджують факт оплати за прийняті роботи.
Так, позивач посилається на ті обставини, що при прийнятті в експлуатацію відремонтованого обладнання було виявлено недоліки, про що складено акт обстеження об'єкту основних засобів комплексу поперечно-клинової прокатки СП1252А від 25.03.2013 року. Разом з тим, листами вих. № 2102-2 від 20.02.2013 року, № 223/02-13 від 22.02.2013 року, № 225/03-13 від 20.03.2013 року позивач наполягав на усуненні виявлених недоліків. Однак, відповідач не усунув вказані недоліки, а тому позивачем самостійно виконано їх усунення, а тому він намагається тягнути з відповідача збитки у сумі 22000, 00 грн.
Дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку правовідносинам сторін, дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у відносинах сторін, суд дійшов висновку, що доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи із наступного:
За своєю правовою природою між сторонами укладено договір підряду. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили ціну, порядок прийомки виконаних робіт, строк дії договору, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 837 ЦК України договір вважається укладеним.
Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили ціну, порядок прийомки виконаних робіт, строк дії договору, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 837 ЦК України договір вважається укладеним.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 852 ЦК України врегульовано, що якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Так, предметом позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Аліт» визначає збитки в сумі 22000, 000 у зв'язку із виявленими в роботі недоліками, що, в розумінні п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року є певною матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Законодавець зазначає, що ст. 623 ЦК України як загальна норма та статті 224, 225 ГК України як норми спеціальні, передбачають, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань боржником він повинен відшкодувати кредитору заподіяні цим збитки.
Частиною 2 ст. 224 ГК України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
На час стягнення збитків, на позивача покладається обов'язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне:
· по-перше, факт заподіяння йому збитків;
· по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;
· по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що спірний договір виконаний з боку відповідача у повному обсязі, акти приймання передачі виконаних робіт підписані з боку позивача без пропозицій та зауважень, що свідчить про прийняття останнім обсягу робіт, відбулося перерахування оплати за Договором, що також свідчить про отримання сторонами того, на що вони розраховували при його укладанні.
Згідно загальної практики про визначення розміру збитків (шкоди) заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:
· А) вид (склад) збитків;
· Б) наслідки порушення договірних зобов'язань.
Стаття 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, відносить, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства а також додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною
Частина перша статті 623 ЦК України покладає на боржника, який порушив зобов'язання, обов'язок відшкодувати збитки, що стали наслідком зазначеного порушення. Отже, це правило передбачає стягнення з боржника всіх збитків. Разом з тим, законодавець не позбавлений права визначати саме поняття збитків більш широко чи вузько.
Відповідно до статті 22 ЦК України збитки слід поділити на дві частини:
1) реальні збитки
2) упущена вигода ( неодержані доходи).
Статтею 1192 ЦК України передбачено два способи відшкодування заподіяної шкоди: відшкодування шкоди в натурі; повне відшкодування заподіяних збитків.
Компенсація шкоди, заподіяної особі, у повному обсязі за допомогою відшкодування збитків передбачає, зокрема, відшкодування витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки та їх вид для підприємства), та доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) ст. 22 ЦК України. Стягнення цих збитків відповідає принципу повного відшкодування заподіяної шкоди та забезпечує відновлення майнового стану особи, якій заподіяно шкоду. Слід звернути увагу на те, що до складу збитків не входить основний борг , а тільки санкції.
Проте, під час розгляду справи і вирішення спору по суті позивач не довів суду умови виникнення у нього збитків в сумі 22000, 00 грн. оскільки не надано обґрунтованого їх розрахунку, відсутня складова збитків, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням відповідачем своїх зобов'язань та утворенням збитків для підприємства позивача, також вид та наслідки збитків для його підприємницької діяльності. Разом з тим, посилання позивача щодо самостійного усунення виявлених недоліків не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки відсутні такі докази.
При цьому судом вказані докази були витребувані у позивача, про що свідчать ухвали суду від 10.01.2014 року, 28.01.2014 року, 18.02.2014 року. Заяви та клопотання щодо зміни предмету позову до суду не надходили.
Разом з тим позивач посилається на простій обладнання, що додатково спричиняє йому значні матеріальні збитки. Так, частина 1 статті 225 ГК України наближає категорію упущеної вигоди до досить визначеного в законодавстві поняття прибутку. Упущена вигода (в ч.1 ст. 225 ГК України використовується термін "втрачена вигода, що є за змістом тотожнім поняттю "упущеної вигоди") розглядається тут як "неодержаний прибуток , на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною". Це відповідає розумному поняттю неодержаних доходів (упущена вигода), як воно склалося в судовій практиці, та виражено в Тимчасовій методиці визначення розміру шкоди(збитків), завданої порушенням господарських договорів. Разом з тим, до складу виду збитків відноситься неодержаний дохід, до якого відносяться усі прибутки у результаті зменшення обсягу виробництва або реалізації продукції тощо, і які були б одержані, якби зобов'язання було б виконано контрагентом. Втім, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу завдані збитки у вигляді неодержаний доходу або упущеної вигоди, в розумінні п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».
Стаття 858 ЦК України визначає підстави відповідальності підрядника за неналежну якість роботи, зокрема якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:
1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;
2) пропорційного зменшення ціни роботи;
3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Втім, умовами укладеного між сторонами на власний розсуд Договору № 121 (на ремонтно-відновлювальні роботи) від 15.12.2011 року непередбачено право замовника на самостійне усунення недоліків. Поряд з цим, докази по справі свідчать, що Замовник пропонував Виконавцю безоплатна усунути виявлені недоліки, однак останній відмовився. Разом з тим, Виконавець листами № 70 від 27.02.2013 року та № 93 від 02.03.2013 року пропонував Замовнику направити спеціаліста та в разу наявності недоліків виправити їх за власний рахунок. Однак, сторони не дійшли згоди з цього питання. Але, при цьому Замовник не був позбавлений права та можливості звернутися з відповідним позовом до суду щодо спонукання Виконавця безоплатного усунення виявлених недоліків. Доказів такого звернення матеріали справи не містять.
За імперативним приписом ч. 4 ст. 853 ЦУ України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Однак, докази її проведення в матеріалах справи відсутні. Питання щодо призначення у справі експертизи приводу недоліків виконаної роботи або їх причин сторонами не ставилося. При цьому судом прийнято до уваги, що позивачем самостійно відремонтовано обладнання.
Разом з тим, докази по справі свідчать, що електрична схема керування надсилалася на адресу позивача, а надані до матеріалів справи посвідчення видані на ім'я Костишіна А.Ф (гол. Ерегетику ТОВ Завод «Ремкомунелектротранс») не підтверджують його кваліфікації для роботи зі станками. Одночасно, в матеріалах справи відсутні документи щодо Образкова А.Е.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Вимоги статті 34 ГПК України визначають, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тремоліт-Плюс» про стягнення збитків в сумі 22000, 00 грн. слід відмовити.
Витрати по сплаті судового збору в сумі 1720, 50 грн. покладаються на позивача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аліт», згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 27.02.14р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 623, 629, 638, 837, 852, 853, 858, 1192 ЦК України, ст. ст. 42, 180, 181, 224, 225 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, ч.3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тремоліт-Плюс» про стягнення збитків в сумі 22000, 00 грн. відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору в сумі 1720, 50 грн. покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Аліт».
Повне рішення складено - 04.03.14 року
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.Г Смірнов