ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
УХВАЛА
04.03.2014Справа № 5002-23/ 4075-2010
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний берег»
до відповідача Державного підприємства «Лівадія»
про стягнення 6186360,80 грн
Суддя Доброрез І.О.
Представники:
від заявника (позивача) - Теретін О.О. (директор, протокол загальних зборів учасників від 12.07.2013, інформація з ЄДР);
від відповідача - Коваленко О.О. (довіреність від 03.01.2014 б/н)
СУТЬ СПОРУ: Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) від 26.08.2010, залишеного без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 у справі № 5002-23/4075-2010, стягнуто з Державного підприємства «Лівадія» (далі - відповідач, ДП «Лівадія») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний берег» 6186360,80 грн безпідставно отриманих грошових коштів, 25500,00 грн державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Водночас, 07.09.2010 судом був виданий наказ на примусове виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 08.07.2013, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2013, відповідачу надано розстрочку виконання рішення суду від 26.08.2010 у справі № 5002-23/4075-2010 на 3 роки, починаючи з 01.08.2013 шляхом щомісячної оплати у розмірі 167558,24 грн.
17.02.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонячний берег» (далі - заявник, ТОВ «Сонячний берег») звернулось до суду із заявою, в якій просить змінити порядок виконання рішення суду від 26.08.2010 у справі № 5002-23/4075-2010 шляхом оплати залишку суми заборгованості у розмірі 2864538,56 грн єдиним платежем у строк до 20.02.2014. Заявлені вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем порядку виконання рішення суду, що виражається у несплаті ним чергових платежів, визначених ухвалою суду від 08.07.2013 у справі № 5002-23/4075-2010, з вересня 2013 року. Вищевказані обставини погіршують фінансове становище ТОВ «Сонячний берег», та як наслідок, можуть призвести до банкрутства останнього (а.с. 156-157).
Ухвалою суду від 18.02.2014 заява про зміну порядку виконання рішення суду прийнята судом та призначена до розгляду.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд заяви відкладався. Черговий розгляд заяви призначений на 04.03.2014.
Представник заявника під час судового засідання підтримав заявлені вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у заяві.
Представник відповідача з вимогами заявника не погодився з підстав, викладених у письмових запереченнях від 20.02.2014 б/н (а.с. 197-199). Зокрема, зазначив, що ТОВ «Сонячний берег» ставить питання фактично про скасування судом ухвали суду від 08.07.2013 про надання відповідачу розстрочки виконання рішення. Водночас, вказує, що заявником не доведено пов'язаності заборгованості перед третіми особами на неможливість виконання судового рішення у справі № 5002-23/4075-2010. Крім того, зазначає, що відповідачем не доведений факт находження його у скрутному фінансовому становищі. Щодо несплати ДП «Лівадія» щомісячних виплат згідно ухвали суду від 08.07.2013 повідомляє про арешт грошових коштів, які знаходяться на рахунках відповідача, що підтверджується відповідними постановами Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУ юстиції МУЮ в АР Крим (а.с. 200-206).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Так, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом (п. 7.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (далі - Постанова).
Як встановлено судом, ухвалою від 08.07.2013 відповідачу надано розстрочку виконання рішення суду від 26.08.2010 у справі № 5002-23/4075-2010 на 3 роки, починаючи з 01.08.2013 шляхом щомісячної оплати у розмірі 167558,24 грн.
Судом також встановлено, що обов'язок відповідача зі сплати грошових коштів за рішенням суду від 26.08.2010 у справі № 5002-23/4075-2010 на даний час не виконується, у зв'язку з чим ТОВ «Сонячний берег» звернулось до суду із заявою про зміну порядку виконання рішення.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.
Підставою, зокрема, для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Аналогічна правова позиція викладена у п. 7.2 Постанови.
При цьому, господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Із матеріалів справи вбачається, що заявник просить змінити порядок виконання рішення шляхом оплати залишку суми заборгованості єдиним платежем у строк до 20.02.2014.
У той час, докази, які підтверджують неможливість виконання рішення суду або ускладнення його виконання, у матеріалах справи відсутні.
Суд не приймає до уваги посилання ТОВ «Сонячний берег» на своє скрутне фінансове становище, оскільки зі змісту наданих суду документів неможливо встановити зазначені обставини. Так, самі лише рішення судів про стягнення з позивача заборгованості не є безумовними доказами, які підтверджують наявну загрозу банкрутства ТОВ «Сонячний берег».
Водночас, заявником не доведено зв'язку між несплатою ДП «Лівадія» грошових коштів у порядку і строки, визначені ухвалою суду від 08.07.2013, та необхідністю зміни порядку виконання рішення суду від 26.08.2010 у справі № 5002-23/4075-2010 шляхом оплати суми боргу у повному обсязі, оскільки сама по собі ухвала про розстрочку виконання судового рішення є виконавчим документом та підлягає виконанню на підставі п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, господарський суд не має права самостійно скасувати надану ним відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, в тому числі й з тих мотивів, що такі умови не виконуються відповідачем. Але оскільки відстрочка і розстрочка є складовими способу та порядку виконання судового рішення, то умови їх надання може бути переглянуто у процесі розгляду господарським судом заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення.
При цьому господарському суду необхідно мати на увазі, що ухвала про розстрочку виконання рішення має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, і є обов'язковою для державної виконавчої служби при виконанні відповідного судового наказу у межах відкритого виконавчого провадження. Якщо виконавче провадження відкривається після винесення ухвали господарського суду про відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, то таке виконання має здійснюватися на підставі та з урахуванням як раніше виданого судом наказу, так і відповідної ухвали. Аналогічна правова позиція викладена у п. 7.8 Постанови.
Ураховуючи вищевказані обставини у сукупності, а також те, що заявником суду не надано належних та допустимих доказів неможливості виконання рішення суду від 26.08.2010 у справі № 5002-23/4075-2010, його заява про заміну порядку виконання рішення є необґрунтованою, не підтвердженою матеріалами справи та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86, 121 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний берег» про зміну порядку виконання рішення відмовити.
Суддя І.О. Доброрез