АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Качана В.Я.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Керуюча дирекція Шевченківського району» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2013р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча дирекція Шевченківського району», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київжитлосвіт»

про відшкодування шкоди,

встановила:

у травні 2013р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 19 552грн. 78коп. матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, 700грн. витрат, понесених на проведення автотоварознавчого дослідження, 4000грн. витрат, понесених на правову допомогу та 242грн. 54коп. судових витрат.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що 15 березня 2013р. у дворі будинку АДРЕСА_1 внаслідок падіння з даху будинку металевого предмету (повітря збірника) був пошкоджений його автомобіль «Акура», державний номер НОМЕР_1, на 19 552грн. 78коп., що підтверджено звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля.

Позивач стверджував, що відповідач є балансоутримувачем будинку і повинен забезпечувати належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою і повинен нести відповідальність за його експлуатацію.

Рішенням суду від 12 грудня 2013р. позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача з відповідача 21 957грн. 63коп.

У поданій апеляційній скарзі КП «Керуюча дирекція Шевченківського району» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт посилається на неповно встановлені обставини справи, не врахування тієї обставини, що позивачем не було надано доказів у підтвердження пошкодження його автомобіля саме предметом, який впав із даху будинку, так як протокол огляду місця події не складався і жодний свідок не дав пояснень, що металевий предмет впав із даху будинку.

Також апелянт стверджує про помилковість висновку суду про те, що відповідальність за завдану позивачу шкоду повинен нести відповідач, як балансоутримувач, оскільки суду були надані докази укладення договору із ТОВ «Київжитлосвіт», яке з 1 січня 2013р. проводить утримання переданих будинків та забезпечує якісне обслуговування житлового фонду, його інженерно-технічного обладнання та інше.

Крім того, апелянт посилається на те, що позивачем не було надано доказів понесених

№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/2554/2014

Головуючий у суді першої інстанції: Савицький О.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.

ним витрат на правову допомогу.

- 2 -

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення позивача та його представника, які просили залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником автомобіля «Акура», державний номер НОМЕР_1, який був пошкоджений 15 березня 2013р. у дворі будинку АДРЕСА_1.

Звітом про визначення вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу від 17 квітня 2013р. встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля позивача, становить 19 552грн. 78коп.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль позивача було пошкоджено у зв'язку із невиконанням відповідачем покладених на нього, як балансоутримувача будинку, обов'язків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 зазначеної норми визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, позивач зобов'язаний надати суду докази у підтвердження завданої йому шкоди, а відповідач повинен довести, що дана шкода була завдана не з його вини.

У підтвердження пошкодження його автомобіля позивачем був наданий звіт про оцінку матеріального збитку, який відповідачем не оспорювався, докази його звернення у день заподіяння шкоди до відповідача та правоохоронних органів з метою фіксування цієї події, фотокартки, а також судом були допитані свідки, які підтвердили, що автомобіль позивача було пошкоджено металевим предметом, який впав з даху будинку АДРЕСА_1.

Крім того, за час розгляду справи судом першої інстанції дах зазначеного будинку був оглянутий комісією за участю позивача та працівників третьої особи, і відповідно до складеного акту комісією було встановлено, що на даху будинку наявні металеві предмети, які схожі на той, яким було пошкоджено автомобіль позивача, а також було встановлено відсутність частини металевого парапету даху будинку, що підтверджено також відповідними фотокартками.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що автомобіль позивача було пошкоджено металевим предметом, який впав з даху будинку.

Також апеляційному суду була надана довідка Українського гідрометеорологічного центру, відповідно до якої 15 березня 2013р. після 13год. у м. Києві були пориви вітру 12-16м/с, що вважається небезпечним явищем, і підтверджує посилання позивача про те, що металевий предмет міг впасти з даху будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечуючи проти доводів позивача про те, що його автомобіль був пошкоджений металевим предметом, і даний предмет не міг впасти з даху будинку, а за своїми якісними показними він не відповідає тим деталям, якими обкладено парапет даху, у порушення вимог ст. 60 ЦПК України відповідачем при розгляді справи судом не було надано жодного належного доказу, які б підтвердили зазначені заперечення.

Також не було заявлено відповідачем клопотання про призначення відповідної експертизи для встановлення якісних показників металевого предмета, яким був пошкоджений автомобіль позивача, та можливість його розташування на даху будинку, а

- 3 -

також його відповідність тим металевим предметам, які були виявлені на даху будинку при його огляді вищезазначеною комісією.

Під час розгляду справи судом сторони не заперечували, що відповідач є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1.

У статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Статтею 24 даного закону визначено, що балансоутримувач зобов'язаний забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Отже, саме на балансоутримувача покладено обов'язок забезпечити належну експлуатацію майна та його утримання, у тому числі і даху будинку.

Доводи апелянта про те, що між КП «Керуюча дирекція Шевченківського району» та ТОВ «Київжитлосвіт» 25 грудня 2012р. укладено договір на утримання житлових будинків, споруд, об'єктів благоустрою і прибудинкових територій, тому саме це товариство з 1 січня 2013р. проводить утримання будинку АДРЕСА_1 і забезпечує якісне його обслуговування, у тому числі і інженерно-технічного обладнання, на думку колегії суддів, не звільняє відповідача від відповідальності за заподіяну позивачу шкоду, оскільки п. 3.1. зазначеного договору визначено, що балансоутримувач зобов'язаний проводити обстеження санітарно-технічного стану будинків та прибудинкових територій, переданих на обслуговування виконавцю, контролювати якість виконання доручених робіт, при виявленні недоліків у роботі виконавця за підсумками обстеження, оформлювати акти.

Проте, відповідачем суду першої інстанції не було надано доказів виконання ним зазначених умов договору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за заподіяну позивачу шкоду.

Судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди.

Однак, доводи апелянта про незаконність рішення суду в частині стягнення на користь позивача понесених витрат на правову допомогу є правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ст. 79 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на правову допомогу.

Отже, відшкодуванню підлягають тільки судові витрати, які документально підтверджені.

Проте, матеріали справи не містять доказів понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Також суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що представник позивача приймав участь у судових засідання на підставі довіреності, яка була видана йому позивачем, і суду не було надано належних доказів того, що даний представник є фахівець у галузі права, який має законні підстави надавати правову допомогу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині ухвалене з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи в частині стягнення витрат на правову допомогу, тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню, а дані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів

- 4 -

вирішила:

апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча дирекція Шевченківського району» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2013р. скасувати в частині стягнення з Комунального підприємства «Керуюча дирекція Шевченківського району» на користь ОСОБА_1 2 175грн. 45коп. витрат, понесених на правову допомогу, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: