Справа № 212/2-2317/11 Провадження № 22-ц/772/9/2014Головуючий в суді першої інстанції:Бойко В.М.

Категорія: 20 Доповідач: Чорний В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого : Чорного В.І.

Суддів : Медвецького С.К., Оніщука В.В.,

при секретарі : Богацькій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, за участю третіх осіб на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції у Ленінському районі, приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, посилаючи на те, що 15 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, яка належала позивачу на підставі свідоцтва про право власності на житло. Позивач вважає, що спірний договір купівлі-продажу від 15 квітня 2008 року зазначеної квартири був укладений під впливом обману, що стосується змісту правочину, який він підписав, відсутністю намірів створення правових наслідків, вчинення проти своєї волі, так як вчинив його внаслідок застосування до нього як фізичного так і психологічного насилля з боку відповідача. Посилаючись на уточнення правових підстав позову, позивач просив, з посиланням на ст. 230 ЦК України, визнати спірний договір купівлі-продажу квартири недійсним.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 червня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2- ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що 15 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що у м.Вінниці, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі під № 966 вартістю 353 500 грн.

15 квітня 2008 року відповідач ОСОБА_4 зареєстрував своє право власності на спірну квартиру в КП «ВООБТІ» та уклав з Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» кредитний договір та отримав кредитні кошти в сумі 250 000 грн.

Також 15 квітня 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір № 3.01.3ВН/11/101/08-НВ, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

У зв'язку із невиконанням кредитних зобов'язань з боку ОСОБА_4, рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці задоволено позов ВАТ «Кредитпромбанк» про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 кредитної заборгованості в сумі 256923,29 грн.

Державним виконавцем Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження на накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Постановою прокурора відділу прокуратури Вінницької області від 28.07.2010 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_4 по факту скоєння вимагання майна ОСОБА_2, за ст.189 ч.4 КК України.

За висновком суду першої інстанції, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним є безпідставними, оскільки позивачем не доведено підстав, за яких правочин вважається недійсним.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини третьої , п'ятої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилами ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел в діях однієї із сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення ( пункт 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9.

З пояснень ОСОБА_2 слідує, що ОСОБА_4 не здійснив оплату вартості спірної квартири, яка зазначена в спірному договорі в сумі 353 500 грн. та не мав наміру виконувати таке своє зобов'язання та заперечував факт підписання заяви про проведення розрахунків за продану квартиру.

Згідно постанови прокурора відділу прокуратури Вінницької області від 28.07.2010 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_4 по факту скоєння вимагання майна ОСОБА_2, за ст. 189 ч. 4 КК України, з описово-мотивувальної частини якої вбачається, що ОСОБА_4, погрожуючи ОСОБА_2 фізичним насильством та вбивством, примусив останнього 15.04.2008 року підписати договір купівлі-продажу належної ОСОБА_2 квартири, за яку ОСОБА_4 гроші не передавав.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обгрунтованими, так як ОСОБА_2 коштів за продану квартиру від ОСОБА_4 не отримував з огляду на відсутність у останнього коштів на придбання спірної квартири. Адже укладення іпотечного договору, предметом якого є спірна квартира дозволила ОСОБА_4 отримати кредитні кошти в сумі 250 000 грн.

Згідно висновку експерта за результатами проведення комплексної судово-почеркознавчої та технічної експертизи від 10.01.2014 року у зв'язку з виявленням ознак застосування попередньої технічної підготовки при виконанні підписів від імені ОСОБА_2, питання «Чи належить ОСОБА_2 підпис у наступних документах: договорі купівлі-продажу від 15 квітня 2008 року, реєстр №966 арк. 129; заяві від імені ОСОБА_2 від 15 квітня 2008 року, вх. № 162/2-02 арк. 131; заяві від імені ОСОБА_2 від 15 квітня 2008 року, реєстр № 975 арк. 130 - не розглядалось.

Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року, комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань.

Колегія суддів не бере до уваги висновок експерта, оскільки судово-почеркознавча експертиза проведена експертом одноособово, а тому експертиза не відноситься до судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи.

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, ОСОБА_2 заявляв вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу з підстав, передбачених статтями 230, 231, 234 ЦК України і обгрунтовує його відсутністю намірів створення правових наслідків, обумовлених цим правочином, тобто його фіктивністю, а також його вчиненням проти своєї волі, так як вчинив його внаслідок застосування до нього як фізичного, так і психологічного насилля з боку відповідача. Однак, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив правову підставу позову виключно на ст. 230 ЦК України, обгрунтовуючи його тим, що він вчинений внаслідок обману.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки позивач визначив підставу позову посиланням на порушення вимог ст. 230 ЦК України в силу вимог ст. 31 ЦПК України, останній не вправі її змінювати на інші підстави в суді апеляційної інстанції, адже зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд вирішував спір саме з визначених позивачем підстав.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення з ухваленням нового про задоволення позовних вимог та відповідно до ст. 88 ЦПК про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судового збору.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 червня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, від 15 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі під № 966.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_4 судовий збір 373 грн. 70 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: В.І.Чорний

С.К.Медвецький

В.В.Оніщук

З оригіналом вірно: