УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року м. Львів Справа № 9104/30863/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Клюби В.В., Яворського І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2010 року по справі № 2а-28/10/2470 за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльність, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києва (далі - ВДВС Дніпровського РУЮ м. Києва) та Державного казначейства України, в якому, з урахуванням заяв про зміну позовних вимог, просила визнати, що станом на 18 червня 2009 року продовжує мати місце незаконна (протиправна) бездіяльність посадових осіб відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києва, яка полягає у невиконанні постанови Садгірського районного суду м. Чернівці від 30 травня 2007 року у адміністративній справі № 2а-11/07 та ухвали цього ж суду від 21 січня 2008 року щодо умисного не надіслання їй постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконанню ухвали Садгірського районного суду м. Чернівці від 21 березня 2006 року про забезпечення позову в цивільній справі за її позовом до ТзОВ «Кредит-Центр» про стягнення грошових сум, стягнути з ВДВС Дніпровського РУЮ м. Києва 10000.00 грн. завданої моральної шкоди, 10992.71 матеріальної шкоди, зобов'язати Державне казначейство України стягнути з рахунків ВДВС Дніпровського РУЮ м. Києва в її користь 10000.00 грн. моральної шкоди та 10992.71 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовувала посиланням на те, що, незважаючи на набрання законної сили постановою Садгірського районного суду м. Чернівці в адміністративній справі від 30 травня 2007 року, якою визнано незаконною бездіяльність ВДВС Дніпровського РУЮ м. Києва щодо залишення без розгляду запитів та ненадання інформації про виконання ухвали Садгірського районного суду м. Чернівці від 21 березня 2006 року про забезпечення позову по цивільній справі за її позовом до ТзОВ «Кредит-Центр» про стягнення грошових сум та зобов'язано ВДВС Дніпровського РУЮ м. Києва надати їй повну та вичерпну інформацію про виконання цієї ухвали, а також ухвалою цього ж суду в цивільній справі від 21 січня 2008 року, якою повторно визнано незаконною бездіяльність ВДВС Дніпровського РУЮ м. Києва щодо виконання цієї ж ухвали, які набрали законної сили, вказані судові рішення залишаються невиконаними.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2010 року позов задоволено частково. Визнано, що станом на 21 травня 2010 року продовжує мати місце незаконна (протиправна) бездіяльність посадових осіб ВДВС Дніпровського РУЮ м. Києва, яка полягає у невиконанні постанови Садгірського районного суду м. Чернівці від 30 травня 2007 року у адміністративній справі № 2а-11/07 та ухвали цього ж суду від 21 січня 2008 року щодо умисного не надіслання ОСОБА_1 постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконанню ухвали Садгірського районного суду м. Чернівці від 21 березня 2006 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Кредит-Центр» про стягнення грошових сум. Стягнуто з ВДВС Дніпровського РУЮ м. Києва в користь ОСОБА_1 10992.71 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди та 5000.00 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та закрити провадження в справі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що постанова Садгірського районного суду м. Чернівці від 30 травня 2007 року по справі № 2а-11/07 та ухвала цього ж суду від 21 січня 2008 року по справі № 6-1/08 виконані ВДВС Дніпровського РУЮ м. Києва, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення ОСОБА_1 поштових відправлень. Також зазначає, що після визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві, ОСОБА_1 не направила цей виконавчий документ до ВДВС Дніпровського РУЮ м. Києва, що свідчить про навмисне перешкоджання його виконанню.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступне.

Згідно із статтею 393 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент подання даного позову) учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Аналіз цієї норми процесуального права свідчить, що справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби під час виконання рішення суду, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства.

Разом з тим, відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Вказані норми кореспондують з нормою частини 4 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди, яка була завдана лише суб'єктом владних повноважень, та що такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправним рішення, дій чи бездіяльності останнього.

З матеріалів справи видно, що предметом даного позову є бездіяльність державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ м. Києва, пов'язана з виконанням ухвали Садгірського районного суду м. Чернівці від 21 березня 2006 року про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Кредит-Центр» про стягнення грошових сум, а також відшкодування завданої такою бездіяльністю матеріальної та моральної шкоди.

З урахуванням зазначених вище норм права дана справа підлягала розгляду місцевим загальним судом в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, оскільки скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого в цивільній справі, а також вимоги про відшкодування шкоди, завданої такими діями чи бездіяльністю, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані особливості розгляду такої категорії справ та прийшов до помилкового висновку, що даний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з вимогами пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи те, що провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувану постанову необхідно скасувати і закрити провадження у справі.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 197, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві задовольнити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2010 року по справі № 2а-28/10/2470 - скасувати та закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльність, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.В. Клюба

І.О. Яворський