ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року Справа № 127381/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Заверухи О.Б.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області на постанову Старовижівського районного суду Волинської області від 21 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області про нарахування та стягнення підвищення до пенсії, -

ВСТАНОВИЛА :

09 лютого 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, звернулися до суду з позовом до відповідача про нарахування та виплату підвищення до пенсії передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року по день розгляду справи в суді з урахуванням виплачених сум.

09 лютого 2011 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 звернулися до суду з позовом до відповідача про нарахування та виплату підвищення до пенсії передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по день розгляду справи в суді з урахуванням виплачених сум.

09 лютого 2011 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до відповідача про нарахування та виплату підвищення до пенсії передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 23 квітня 2009 року по день розгляду справи в суді з урахуванням виплачених сум.

Постановою Старовижівського районного суду Волинської області від 21 лютого 2011 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області в частині відмови позивачам в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з вересня 2010 року по лютий 2011 року, з врахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 1832 КАС України, суд відповідно до ч. 1 п. 2 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачі є дітьми війни, що підтверджується відповідними посвідченнями, а відтак, мають право на отримання підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В той же час, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до ст. ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Оскільки стосовно ненарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати шестимісячний строк звернення до суду.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України та залишення без розгляду вимог позивачів в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за період з 01 січня 2009 року по 08 серпня включно; ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 08 серпня 2010 року включно; ОСОБА_8 за період з 23 квітня 2009 року по 08 серпня 2010 року включно.

Разом з тим, колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивачів в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 серпня 2010 року по 21 лютого 2011 року включно, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2010-2011 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Також колегія суддів вважає обґрунтованим і підставним зобов'язати відповідача продовжувати нарахування і виплату позивачам підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на весь час дії цього Закону, оскільки визначення кінцевого періоду, за який необхідно здійснювати перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивачу, є безпідставним та суперечить самій правовій природі інституту призначення, перерахунку та виплати пенсії.

Стосовно посилань апелянта на те, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії

згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то колегія вважає за необхідне вказати про наступне.

За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ч. 3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, слід застосовувати цей розмір.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

З огляду на викладене, колегія суддів відзначає, що невиплата підвищення до пенсії позивачам заподіяна протиправною бездіяльністю відповідача.

Колегія суддів вважає, що вірним способом відновлення порушеного права позивачів є покладення обов'язку на відповідача провести належне нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням виплачених позивачам сум у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 серпня 2010 року по 21 лютого 2011 року включно, що, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.

Керуючись ст. ст. 1832, 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області задовольнити частково.

Постанову Старовижівського районного суду Волинської області від 21 лютого 2011 року по справі № 2а-462/11 - скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Адміністративний позов в частині вимог позивачів в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за період з 01 січня 2009 року по 08 серпня включно; ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 08 серпня 2010 року включно; ОСОБА_8 за період з 23 квітня 2009 року по 08 серпня 2010 року включно.- залишити без розгляду.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області щодо невиплати на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 серпня 2010 року по 21 лютого 2011 року включно протиправною.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 серпня 2010 року по 21 лютого 2011 року включно, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз. 1 ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених сум.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В. Ніколін