РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2014 р. Справа № 910/19981/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Миханюк М.В.

судді Павлюк І. Ю. ,

судді Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Кушніруку Р.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" на рішення господарського суду Житомирської області від 21.01.14 р. у справі №910/19981/13

за позовом Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд"

про стягнення 2022033,45 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.01.2014 року у справі №910/19981/13 (суддя Тимошенко О.М.) задоволено частково позов Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" про стяґнення в сумі 2022033,45 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" (юридична адреса: 12201, Житомирська область, м.Радомишль, вул.Котовського,35; фактична адреса: 02068, м.Київ, вул.Урлівська,8,офіс 123; код 32375423) на користь Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" (01010, м.Київ, Печерський район, вул.Івана Мазепи,28-30; код 33403498) - 1621782,83 грн. основного боргу, 126374,14 грн. пені, 149100,00грн. штрафу, 51653,48грн. річних, 42041,56грн. судового збору. Відмовлено в позові в частині стягнення 108212,85грн. пені. Відмовлено Державному підприємству "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" в задоволенні клопотання про повернення з Державного бюджету України судового збору, у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача щодо стягнення 1621782,83 грн. основного боргу, 149100,00 грн. штрафу, 51653,48 грн. річних є обгрунтованими та підлягають задоволенню. Щодо стягнення пені в сумі 204538,35 грн. суд першої інстанції зазначив наступне: нарахування пені може проводитись за шість місяців починаючи з 01.01.13 (згідно розрахунку позивача) по 30.06.13 від суми боргу в розмірі 1721782,83грн., що згідно розрахунку проведеного судом на підставі нормативно-довідкової таблиці комп'ютерної програми "Законодавство" становить 126374,14 грн., яка підлягає стягненню, відтак в частині стягнення пені в сумі 108212,85грн. слід відмовити.

Не погоджуючись з даним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Житомирської області від 21.01.2014 року та відмовити в позові в частині стягнення 50000,00 грн. суми основного боргу та 149100,00 грн. суми штрафу.

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення в сумі 50000,00 грн. основного боргу та 149100,00 грн. суми штрафу є незаконним та необгрунтованим, оскільки суд першої інстанції при його постановленні неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та невірно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому скаржник вказує, що господарський суд Житомирської області:

- Не врахував, що відповідач платіжним дорученням №7454 від 28.01.2014 року додатково сплатив на користь позивача 50000,00 грн., що підтверджується банківською випискою. Відтак, не врахування суми даної оплати призведе до зайвого стягнення з відповідача 50000,00 грн. під час виконання судового рішення.

- Задовольняючи позовні вимоги про стягнення штрафу, місцевий господарський суд не врахував того, що у відповідача перед позивачем було грошове зобо'язання - оплата платежів за Договорами фінансової допомоги, а тому, враховуючи положення ст.61 Конституції України щодо неможливості бути двічі притягненим до відповідальності за одне і те саме правопорушення,суд першої інстанції неправомірно застосував одночасно і стягнення пені і стягнення штрафу, відтак оскаржуване судове рішення в частині задоволення вимог про стягнення штрафу не можна визнати законним і обгрунтованим. Тому скаржник вважає, що в цій частині слід прийняти нове рішення, яким в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу відмовити.

24.02.2014 року до апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі, з якого вбачається повне заперечення проти вимог, викладених в апеляційній скарзі. З підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити без змін рішення господарського суду Житомирської області від 21.01.2014 року у даній справі, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-Генпідряд» - без задоволення. В обгрунтування своїх доводів позивач зазначає, що твердження скаржника щодо неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, є безпідставними та необгрунтованими з огляду на те, що на момент ухвалення рішення суду такі обставини не існували і не могли бути враховані у вказаному рішенні, оскільки погашення відповідачем боргу в сумі 50000,00 грн. відбулося 28.01.2014 року, тобто після прийняття оскаржуваного рішення. Не обгрунтованим є посилання скаржника на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що за твердженням відповідача полягає в тому, що порушення місцевим судом вимог ст.61 Конституції України, призвело до одночасного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-Генпідряд» сум пені та штрафу, оскільки можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.

Скаржник та позивач не забезпечили явку уповноважених представників в судове засідання 03.03.2014 року, хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (Том 2, арк. справи 149-152).

Проте, така неявка представників сторін не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.07.2010 року між Державним підприємством "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд"(Позичальник) укладено Договір №23/07/10 (далі - Договір 1, Том 1, арк. справи 12-15).

Відповідно до пункту 1.1 Договору 1 Позикодавець у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, зобов'язується надати Позичальнику фінансову допомогу, а останній зобов'язується прийняти фінансову допомогу, використати її та повернути у встановлені Договором строки.

Згідно пункту 1.2 Договору 1 фінансовою допомогою за цим Договором є сума коштів у розмірі 400000,00 грн.

Фінансова допомога має цільове призначення та надається для проведення ремонтних робіт даху в осях 1-20/П-Т будівлі «Старого арсеналу», що розташована за адресою: м.Київ, вул.І.Мазепи, 30 (пункт 1.3 Договору 1).

Строк, на який Позикодавець надає фінансову допомогу Позичальнику, встановлюється до 25 грудня 2010 року (пункт 3.1 Договору 1).

Згідно пункту 6.1 Договору 1 у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У випадку прострочення Позичальником повернення фінансової допомоги, він сплачує Позикодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення (пункт 6.2 Договору 1).

У випадку прострочення Позичальником повернення фінансової допомоги більш ніж на тридцять календарних днів, він сплачує Позикодавцеві штраф у розмірі 7 відсотків від загального розміру фінансової допомоги (пункт 6.3 Договору 1).

Договір підписано представниками обох сторін та скріплено печатками сторін.

Додатковою угодою №1 від 23.12.2010 року до договору №23/07/10 про надання безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі від 23.07.2010 року викладено п.3.1 Договору в наступній редакції: Строк, на який Позикодавець надає фінансову допомогу позичальнику, встановлюється до 25.03.2011 року. В решті умови Договору 1 залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання (Том 1, арк. справи 16).

Додатковою угодою №3 від 30.12.2011 року до Договору №23/07/10 від 23.07.2010 року викладено п.3.1 Договору в наступній редакції: Строк, на який Позикодавець надає фінансову допомогу Позичальнику, встановлюється до 30.12.2012 року. В решті умови Договору 1 залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання (Том 1, арк. справи 19).

01.10.2010 року між Державним підприємством "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд"(Позичальник) укладено Договір №01/10/10 (далі - Договір 2, Том 1, арк. справи 20-23).

Відповідно до пункту 1.1 Договору 2 Позикодавець у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, зобов'язується надати Позичальнику фінансову допомогу, а останній зобов'язується прийняти фінансову допомогу, використати її та повернути у встановлені Договором строки.

Згідно пункту 1.2 Договору 2 фінансовою допомогою за цим Договором є сума коштів у розмірі 780000,00 грн.

Фінансова допомога має цільове призначення та надається для проведення ремонтних робіт даху в осях 1-20/П-Т будівлі «Старого арсеналу», що розташована за адресою: м.Київ, вул.І.Мазепи, 30 (пункт 1.3 Договору 2).

Строк, на який Позикодавець надає фінансову допомогу Позичальнику, встановлюється до 25 грудня 2010 року (пункт 3.1 Договору 2).

Згідно пункту 6.1 Договору 2 у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У випадку прострочення Позичальником повернення фінансової допомоги, він сплачує Позикодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення (пункт 6.2 Договору 2).

У випадку прострочення Позичальником повернення фінансової допомоги більш ніж на тридцять календарних днів, він сплачує Позикодавцеві штраф у розмірі 7 відсотків від загального розміру фінансової допомоги (пункт 6.3 Договору 2).

Договір підписано представниками обох сторін та скріплено печатками сторін.

Додатковою угодою №2 від 24.03.2011 року до договору №01/10/10 від 01.10.2010 року викладено п.3.1 Договору в наступній редакції: Строк, на який Позикодавець надає фінансову допомогу позичальнику, встановлюється до 25.12.2011 року. Пункти 5.1.2 та 5.4.4 Договору виключено. Пункт 5.4.3 Договору викладено в наступній редакції: Використовувати фінансову допомогу виключно на цілі, передбачені п.1.3 Договору та забезпечити можливість здійснення Позикодавцем контролю за цільовим використання суми позики, а у випадку порушення Позичальником цієї умови, Позикодавець має право, у встановленому чинним законодавством України і пунктами 10.4 і 10.5 Договору порядку, звернутись до суду із вимогою про розірвання цього Договору. В решті умови Договору 2 залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання (Том 1, арк. справи 24).

Додатковою угодою №3 від 30.12.2011 року до Договору №01/10/10 від 01.10.2010 року викладено п.3.1 Договору в наступній редакції: Строк, на який Позикодавець надає фінансову допомогу Позичальнику, встановлюється до 30.12.2012 року. В решті умови Договору 2 залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання (Том 1, арк. справи 25).

03.11.2010 року між Державним підприємством "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд"(Позичальник) укладено Договір №03/11/10 (далі - Договір 3, Том 1, арк. справи 26-29).

Відповідно до пункту 1.1 Договору 3 Позикодавець у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, зобов'язується надати Позичальнику фінансову допомогу, а останній зобов'язується прийняти фінансову допомогу, використати її та повернути у встановлені Договором строки.

Згідно пункту 1.2 Договору 3 фінансовою допомогою за цим Договором є сума коштів у розмірі 1350000,00 грн.

Фінансова допомога має цільове призначення та надається для проведення ремонтних робіт даху в осях 1-20/П-Т будівлі «Старого арсеналу», що розташована за адресою: м.Київ, вул.І.Мазепи, 30 (пункт 1.3 Договору 3).

Строк, на який Позикодавець надає фінансову допомогу Позичальнику, встановлюється до 31 грудня 2010 року (пункт 3.1 Договору 3).

Згідно пункту 6.1 Договору 3 у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У випадку прострочення Позичальником повернення фінансової допомоги, він сплачує Позикодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення (пункт 6.2 Договору 2).

У випадку прострочення Позичальником повернення фінансової допомоги більш ніж на тридцять календарних днів, він сплачує Позикодавцеві штраф у розмірі 7 відсотків від загального розміру фінансової допомоги (пункт 6.3 Договору 3).

Договір підписано представниками обох сторін та скріплено печатками сторін.

Додатковою угодою №1 від 23.12.2010 року до договору №03/11/10 від 03.11.2010 року викладено п.3.1 Договору в наступній редакції: Строк, на який Позикодавець надає фінансову допомогу позичальнику, встановлюється до 25.03.2011 року. В решті умови Договору 1 залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання (Том 1, арк. справи 30).

Додатковою угодою №2 від 24.03.2011 року до договору №03/11/10 від 03.11.2010 року викладено п.3.1 Договору в наступній редакції: Строк, на який Позикодавець надає фінансову допомогу позичальнику, встановлюється до 25.12.2011 року. Пункти 5.1.2 та 5.4.4 Договору виключено. Пункт 5.4.3 Договору викладено в наступній редакції: Використовувати фінансову допомогу виключно на цілі, передбачені п.1.3 Договору та забезпечити можливість здійснення Позикодавцем контролю за цільовим використання суми позики, а у випадку порушення Позичальником цієї умови, Позикодавець має право, у встановленому чинним законодавством України і пунктами 10.4 і 10.5 Договору порядку, звернутись до суду із вимогою про розірвання цього Договору. В решті умови Договору 3 залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання (Том 1, арк. справи 24).

Додатковою угодою №3 від 30.12.2011 року до Договору №03/11/10 від 03.11.2010 року викладено п.3.1 Договору в наступній редакції: Строк, на який Позикодавець надає фінансову допомогу Позичальнику, встановлюється до 30.12.2012 року. В решті умови Договору 3 залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання (Том 1, арк. справи 32).

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов вищезазначених договорів позивач надав відповідачу безвідсоткову фінансову допомогу в загальному розмірі 2530000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №113 від 05.08.10 на суму 400000,00грн. (Том 1, арк. справи 34), №167 від 01.10.10 на суму 780000,00грн. (Том 1, арк. справи 35), №267 від 03.11.10 на суму 1350000,00грн. (Том 1, арк. справи 36) та не заперечувалося відповідачем.

Протягом 2010 - 2011 років Позичальником було повернуто 808217,17 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.33,37,38 том 1), з яких: за Договором 1 повернуто всю суму фінансової допомоги у розмірі 400000,00грн. , за Договором 2 частково повернуто - 408217,17грн.

З матеріалів справи вбачається, що 27.02.2013 року позивач надіслав відповідачу претензію за №08-06/08/215 про сплату заборгованості, яку відповідач залишив без задоволення.

Вважаючи порушеним своє право позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-Генпідряд» з позовною вимогою про стягнення основного боргу в сумі 1721800 грн., пені в сумі 128072,34 грн. та штрафу в розмірі 172178,28 грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.01.2014 року у справі №910/19981/13 задоволено частково позов Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" про стяґнення в сумі 2022033,45 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" (юридична адреса: 12201, Житомирська область, м.Радомишль, вул.Котовського,35; фактична адреса: 02068, м.Київ, вул.Урлівська,8,офіс 123; код 32375423) на користь Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" (01010, м.Київ, Печерський район, вул.Івана Мазепи,28-30; код 33403498) - 1621782,83 грн. основного боргу, 126374,14 грн. пені, 149100,00грн. штрафу, 51653,48грн. річних, 42041,56грн. судового збору. Відмовлено в позові в частині стягнення 108212,85грн. пені. Відмовлено Державному підприємству "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" в задоволенні клопотання про повернення з Державного бюджету України судового збору, у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-Генпідряд» на рішення господарського суду Житомирської області від 21.01.2014 року у даній справі задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду встановлено, що 15.10.2013 року позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-Генпідряд», в якій просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 1721800 грн., пеню в сумі 128072,34 грн. та штраф в розмірі 172178,28 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 11.11.2013 року позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-Генпідряд» на користь позивача суму основного боргу у розмірі 1721800 грн., суму пені в розмірі 204538,35 грн., суму штрафу у розмірі 149100 грн. та 3% річних за порушення грошового зобов'язання у розмірі 106253,48 коп., що разом складає 2127074,67 грн. (Том 1, арк. справи 64-68).

Ухвалою господарського суду м.Києва від 14.11.2013 року у справі №910/19981/13 матеріали справи №910/19981/13 за позовом Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" про стягнення 2022033,45 грн. направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Житомирської області (том 1, арк. справи 139-140).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 27.11.2013 року справу №910/19981/13 суддею Тимошенко О.М. прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що 20.01.2014 року позивач подав до суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-Генпідряд» на користь позивача суму основного боргу у розмірі 1621782,83 грн., суму пені в розмірі 234587 грн., суму штрафу у розмірі 149100 грн. та 3% річних за порушення грошового зобов'язання у розмірі 51653,48 коп., що разом складає 2057123,31 грн. (Том 2, арк. справи 82-86).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції Договори, що укладені між сторонами є договорами позики.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Місцевим господарським судом встановлено, що 19.12.2013 року, після подачі позову до суду (25.11.13), відповідач сплатив суму боргу в розмірі 100000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №7231 ( Том 2, арк. справи 61).

Таким чином, станом на день розгляду справи у суді сума основного боргу відповідача становить 1621782,83грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1621782,83 грн. та вважає його обгрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.6.2, п.6.3 Договорів 1, 2, 3 просив стягнути з відповідача штраф в розмірі 149100,00грн.

Відповідно до ч.1 ст. 546, ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції сума штрафу обрахована позивачем за несвоєчасне повернення коштів лише по Договору-2 та Договору-3, хоча позивач мав право на стягнення суми штрафу обрахованої від загального розміру фінансової допомоги - 2530000,00грн. (780000+1350000)х7%= 149100грн. та є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

З матеріалів справи вбачається, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.6.2,п.6.3 договорів просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 234587,00грн.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно уточнених розрахунків суми пені, пеня обрахована позивачем, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 11.11.13 року та про уточнення позовних вимог від 20.01.14 року за період з 01.01.13 року по 19.12.13 року.

За нормами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п.п. 6.2. та 6.3. Договору 2 та Договору 3, у випадку прострочення Позичальником повернення фінансової допомоги, він сплачує Позикодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.232 п.6 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені може проводитись за шість місяців починаючи з 01.01.13 (згідно розрахунку позивача) по 30.06.13 від суми боргу в розмірі 1721782,83грн., що згідно розрахунку проведеного судом першої інстанції на підставі нормативно-довідкової таблиці комп'ютерної програми "Законодавство" становить 126374,14 грн., стягнення якої задоволено місцевим господарським судом. В частині стягнення пені в сумі 108212,85грн. місцевий господарський суд відмовив.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого суду та вважає обгрунтованим задоволення пені в сумі 126374,14 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно уточненого розрахунку позивача, сума річних складає 51653,48грн.

Суд першої інстанції перевіривши наданий позивачем уточнений розрахунок річних пришов до вірного висновку, що розрахунок складений правильно і тому правомірно задоволив позов у цій частині.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що господарський суд Житомирської області прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 1948910,45грн., з яких: 1621782,83грн. боргу, 126374,14 грн. пені, 149100,00грн. штрафу, 51653,48грн. річних. В частині стягнення 108212,85грн. пені слід відмовити за безпідставністю.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат у справі та вважає такий розподіл обгрунтованим та правомірним.

Щодо підстав для скасування рішення господарського суду Житомирської області від 21.01.2014 року у даній справі, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи на момент ухвалення рішення суду такі обставини, як погашення відповідачем боргу в сумі 50000,00 грн., не існували і не могли бути враховані у вказаному рішенні, оскільки таке погашення відбулося 28.01.2014 року, що підтверджується платіжним дорученням №7454 від 28.01.2014 року (Том 2, арк. справи 145), тобто після прийняття оскаржуваного рішення.

Не обгрунтованим є посилання скаржника на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що за твердження відповідача, в порушення ст.61 Конституції України, призвело до одночасного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-Генпідряд» сум пені та штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.627 та ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням того, що положеннями чинного в Україні законодавства не передбачено заборони стосовно одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань, колегія суддів вважає вірним стягнення з відповідача штрафу в розмірі 149100,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, необгрунтованим є посилання заявника апеляційної скарги на те, що одночасне стягнення з відповідача штрафу та пені суперечить вимогам статті 61 Конституції України та не може бути прийняте до уваги колегією суддів. При цьому апеляційний суд взяв до уваги судову практику Верховного суду України викладену у постанові від 30.05.2011 року №42/252 та від 27.04.2012 року у справі №06/5026/1052/2011.

Таким чином, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду.

За наведених обставин, Рівненський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 21.01.2014 року у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-Генпідряд» на вказане рішення - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 21.01.2014 року у справі №910/19981/13 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-Генпідряд» на рішення господарського суду Житомирської області від 21.01.2014 року у справі №910/19981/13 без задоволення.

3. Матеріали справи №910/19981/13 повернути до господарського суду Житомирської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Савченко Г.І.